Електронегативність

Електронегативність – це здатність атома хімічного елемента, перебуваючи в молекулі, притягувати до себе загальні електронні пари, або, іншими словами, відтягувати до себе електрони інших атомів. Так як загальні електронні пари утворюють валентні електрони, то можна сказати, що електронегативність – це здатність атома притягати валентні електрони інших атомів.

Найсильніше електрони до себе притягують фтор, кисень і хлор. Цим елементам до завершення зовнішнього рівня не вистачає всього 1-2 електрона. Їх електронегативність найбільша.

Найлегше віддають електрони такі елементи як літій, натрій, калій. У них на зовнішньому рівні всього 1 електрон, і набагато простіше його віддати, ніж притягти відсутні до завершення рівня. Ці елементи мають найменшої електронегативні.

Атоми хімічних елементів по електронегативності розташовують у ряд, який починається найбільш електронегативний елементом (фтором) і закінчує найменш електронегативним (калієм). Цю шкалу розробив Л. Поллинг.

Елементи з високою і низькою електронегативними вважаються активними. З високою – активні неметали, з низькою – активні метали. У перших електронегативність близька до 3-4, у других – до 1.

В середині ряду електронегативності елементів знаходяться такі неметали як вуглець, сірка, бром, водень, і метали – мідь, цинк, залізо. Їх електронегативність близька до значення 2. Всі їх не можна назвати активними, так як вони не дуже сильно притягують або не дуже легко віддають електрони.

Електронегативність елементів в Періодичній таблиці змінюється періодично. Вона зростає в періодах зліва направо і убуває в підгрупах зверху вниз. Аналогічно зростають і зменшуються неметалічні властивості хімічних елементів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Електронегативність