Еквіритмічність
Еквіритмічність (лат. aequus – рівний та грецьк. rhythmos – ритм) – збереження у перекладі поетичного тексту ритмічної структури оригіналу, враховуючи нормативи кожної мови. На практиці досягти абсолютно точної відповідності в цьому аспекті неможливо, однак чимало перекладачів намагається віднайти найоптимальніший варіант перекладу, враховуючи смислові та естетичні якості оригіналу. Так, еквіритмічної досконалості досяг М. Рильський у своїх перекладах з польської мови “Пана Тадеуша” А. Міцкевича та з російської “Євгенія Онєгіна” О. Пушкіна. Почасти певні ритмо-інтонаційні моменти оригіналу відтворюються еквівалентними, здебільшого синтаксичними засобами (Борис Тен, Лукаш, Г. Кочур, В. Мисик, О. Жупанський та ін.). При Е. перекладач прагне дотриматися й принципу еквілінеарності (від лат, aequus – рівний та Lіnеа – лінія, рядок), тобто порядку строф та рядків оригіналу (переклад Є, Дроб’язка “Божественної комедії” Дайте Аліг’єрі, де відтворено нумерацію кожного розділу та терцини кожної пісні), хоч неминуче натрапляє на труднощі, коли йдеться про специфічні віршові форми (хокку чи танка).
Related posts:
- Станси – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Станси (від італ. Stanza – строфа) – невеличкий вірш з кількох чотирирядкових строф, кожна з яких висловлює закінчену думку. В західноєвропейській поезії кінця XVIII – початку XIX століття поняття “станси” часто ототожнювали з поняттям “строфа”. Інколи поняттям “строфа” позначали віршову організацію “високих жанрів, зокрема оди; під стансами (середній жанр) у такому випадку розуміли свого роду […]...
- СТАНСИ Станси (від італ. stanza – строфа) – невеличкий вірш з кількох чотирирядкових строф, кожна з яких висловлює закінчену думку. В західноєвропейській поезії кінця XVIII – початку XIX століття поняття “станси” часто ототожнювали з поняттям “строфа”. Інколи поняттям “строфа” позначали віршову організацію “високих жанрів, зокрема оди; під стансами (середній жанр) у такому випадку розуміли свого роду […]...
- Шумка, або Чабарашка Шумка, або Чабарашка – народна танцювальна та жартівлива пісня. Складається з однієї-двох чотирирядкових строф, це, власне, восьмискладовий двоколійний рядок, поділений на дві ритмічні групи (4+4), на які припадає здебільшого однакова кількість наголосів. Римування парне, клаузули окситонні та парокситонні: Ой мій милий // умер, умер Та в коморі // дуду запер, А я пішла і // […]...
- Що таке анафора У художній літературі одним із засобів створення образної і виразної мови є анафора. В перекладі з грецької цей лінгвістичний термін буквально означає “винесення, віднесення”. Анафора – одна з фігур художньої мови. У творі цей стилістичний прийом використовується художниками слова з метою підсилення емоційно-урочистого, піднесеного тону, смислового та логічного виділення найбільш важливих думок, об’єднання в одне […]...
- Мова-посередник Мова-посередник – мова, що стала проміжною ланкою у поширенні оригінального літературного твору. Нині М.-п. вважаються розповсюджені європейські мови (англійська, німецька, французька), якими переважна більшість перекладів виконується вперше. Наприклад, М.-п. для Лесі Українки у перекладі гімнів “Рігведи”, написаних санскритом, – німецька; І. Франко, перекладаючи індійські легенди з “Махабгарати”, також користувався німецьким посередником; П. Куліш, намагаючись подати […]...
- “Роман про Розу” – короткий зміст і автори “Роман про Розу” – пам’ятник французької літератури 13 століття, перші 4 058 віршів цього алегоричного роману були написані Близько 1230 Гильомом де Лоррис (близько 1 237), решта 17 622 вірша були складені близько 1275 Жаном де Меном. Частина поеми, написана Лоррис, – алегорична картина куртуазної любові; тут фігурують персоніфіковані герої і чесноти, а сам твір […]...
- Акафіст Акафіст (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, і kaphiso – сідаю) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Богородиці чи іншого святого, який виконувався стоячи. Сформувався у Візантії в IV-VII ст. і поширювався в східнослов’янських землях після прийняття християнства. Складається із зачину (кукулія), 12-ти більших строф (ікосів) і 12-ти менших строф (кондаків), які чергуються […]...
- Синтаксис – що це таке? Синтаксис (наголос на першому “b”) це розділ мовознавства, що вивчає побудову фраз і речень. У перекладі з грецької “синтаксис” означає “побудова, порядок”. Синтаксис займається розбором речень, порядком слів, їх роллю в реченнях, а також словосполученнями і фразеологізмами. Аналіз речення з точки зору його граматичної побудови (підмет і присудок і інше) називається “синтаксичним аналізом” і є […]...
- Остромирове євангеліє Остромирове євангеліє – найдавніша датована рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції. Переписане в 1056-57 уставом з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира. За змістом О. є. – вибрані євангельські читання. Дискусійним є питання про місце переписування О. є. (Київ, Новгород), а також про київське походження переписувача. У мові О. є. відчуваються незначні впливи […]...
- Що таке заголовна буква і новий рядок? Якщо переписувач вмів малювати, то зазвичай і назву, і ініціал – заголовну букву глави – малював сам. В іншому випадку він залишав для букв порожнє місце, де і малював потім художник. Ініціали відрізнялися великою різноманітністю, Букву прикрашали всякими завитками, розфарбовували яскравими фарбами, а іноді замість неї зображували невелику сценку. Замість “І” малювали забіяк птахів, замість […]...
- Асклепіадів вірш Асклепіадів вірш – античний вірш, створений елліністичним поетом Олександрійської доби Асклепіадом Самоським (III ст. до н. е.), використовуваний пізніше римським поетом Горацієм (65-8 pp. до н. е.), зокрема у перекладеній М. Зеровим оді “Римській державі”: Вже нема на тобі паруса цілого, Ні богів над кермом, сильних заступників, Марно чванишся, ніби Ти із кедра понтійського (….). […]...
- Ліричний рід літератури: Початок віршознавства Вірш – це складний організм, в якому величезне значення має форма. Особливості поетичної форми складаються з безлічі складових, які ми зараз і розберемо. Почнемо з найпростіших понять: СТИХ (грец. “ряд”) – так в класичному віршуванні називають мова, розчленовану на відносно короткі співмірні відрізки. Примітивно кажучи, це одна віршована рядок. Тепер ви будете знати, що вірші […]...
- Усереднення інтенсивності Що ми бачимо, сприймаємо світло? Експерименти показують, що рецептори людського ока реєструють НЕ напруженість електричного поля E світлової хвилі, а інтенсивність світла I, яка пропорційна квадрату напруженості: I ~ E2. Крім того, нашому оку властива деяка інерційність. Саме, якщо що-небудь коливається або миготить частіше десяти разів на секунду (тобто v> 10Гц), то око не встигає […]...
- “Оксфордський словник англійської мови”: опис “Оксфордський словник англійської мови” (The Oxford English Dictionary) – проект абсолютно нового словника англійської мови, був задумав в 1858, після двох доповідей д-ра Р. Тренча “Про деякі недоліки наших англійських словників”, прочитаних автором на засіданні філологічного товариства в 1857. Герберт Кольрідж (1830-1861) і після нього д-р Ф. Дж. Фернівалль були його першими редакторами. Їх робота […]...
- Твір “Дотримуйтесь чистоти і порядоку” Не так давно я опинився винним у порушенні порядку в домі. Розкидав все в своїй кімнаті, не прибрав ліжко… Та й що там говорити, мої особисті речі теж виявилися не в тому порядку, який зазвичай бував на прохання мами. Ех, як я про це шкодую! Просто тому, що мама раніше настійно просила мене дотримуватися чистоти […]...
- Вокалізм Вокалізм (лат. vocalis – “голосний”) – система голосних фонем певної мови з усіма їх рисами, які виявляються у процесі артикуляції в мовленні. При вимові голосних (вокальних) звуків органи вимовляння не утворюють жодних перешкод, тому ці звуки артикулюються за участю одного лише голосу. В. української літературної мови творять шість фонем: /а/, /о/, /у/, /є/, /и/, /і/. […]...
- Антропонім Антропонім (грецьк. antropos – людина, опута – ім’я) – категорія стилістики, яка характеризує ім’я (прізвище) людини. А. бувають нейтральні та промовисті, що особливо спостерігається при доборі псевдоніма певним письменником (Лариса Косач – Леся Українка, Микола Фітільов – Микола Хвильовий, Павло Губенко – Остап Вишня, Іван Ковтун – Юрій Вухналь та ін.). А. властиві бароковій літературі, […]...
- Короткий зміст Вальтер Скотт “Айвенго” Роман відносить нас у 1194 рік, в епоху короля Річарда Левове серце і його брата Джона (Івана Безземельного). Після хрестового походу короля Річарда полонив Австрійський герцог, і користуючись цим його брат Джон намагається захопити владу. Седрік Роттервудський теж має свої плани. Він хоче відновити саксонську династію на чолі з Ательстану, нащадком короля Альфреда. І хоче, […]...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або літературного напряму. Пародійно-карикатурне загострення характерне для роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”, творів І. Котляревського, (“Енеїда”), П. Куліша (“Куліш у […]...
- Пастелій Іван (27 січня 1741 – 1799) Пастелій Іван Пастелій Іван – педагог, історик, літератор і громадський діяч. Після навчання працював викладачем у Мукачівській богословській школі, а також священиком. З його історичних робіт виявлено “Історію Мукачівської єпархії” (додаток до праці М. Лучкая “Історія карпаторусів”) та “Про походження русинів”. У цих працях (зокрема другій) велика кількість матеріалу стосується […]...
- Касовий звіт Для реєстрації касових операцій старшому касиру видається касова книга. Листи книги повинні бути пронумеровані, книга прошнурована і підписана керівником і бухгалтером і завірена печаткою. Кожне підприємство може мати тільки одну касову книгу. Книга – це регістр аналітичного обліку, що захищає інтереси, як організації, так і касира. Кожен лист книги складається з двох частин: перша – […]...
- ЗНО – Тест № 13 – Література XX ст 1. Укажіть назву першої поетичної збірки І. Франка. А “Картка любові”; Б “Балйди і розкази”; В “З вершин і низин”; Г “Зів’яле листя”. 2. Яку символічну назву мають частини збірки “Зів’яле листя”? А “Квіти”; Б “букети”; В “жмутки”; Г “листки”; Д “спогади”. 3. Про яку збірку І. Франка М. Коцюбинський написав: “Це такі легкі, ніжні […]...
- Що таке репліка? Репліка – це якісна копія, знята з оригіналу. Найбільшою популярністю користуються репліки на наступні предмети: 1) Популярні елітні речі (годинник, фірмова одяг і взуття, автомобільні диски, прикраси тощо); 2) Предмети, зняті з виробництва (мобільні телефони тощо); 3) Рідкісні історичні предмети (царські монети, картини, автомобілі тощо). У більшості випадків про репліках відомо виробникам оригіналу і вони […]...
- Глосарій Глосарій (лат. glossarium – словник, зібрання слів, що потребують пояснення) – зібрання глос, тобто маловживаних сліп, переважно з античної доби та стародавніх пам’яток писемності. Бувають Г. маргінальні, власне, написані на полях книги поряд з основним текстом, внутрішньорядкові та міжрядкові. Започаткувала Г. Олександрійська філологічна школа (ІІІ-ІІ ст. до н. е.) для коментування поем Гомера. Пізніше її […]...
- КАНЦОНА Канцона (італ. canzone – пісня) – жанр середньовічної поезії, пісня на тему лицарського кохання. Канцона складається із 5-7 строф і так званої Коди (заключної напівстрофи), в якій часто містилося звернення до того, кому адресована канцона. Як жанр канцона з’явилася в середньовічній ліриці трубадурів. Формою канцони послуговувалися Данте і Дж. Боккаччо. Свого розквіту вона досягає у […]...
- Сапфічна строфа Сапфічна строфа – одна з античних строф, різновид різностопної строфи, запровадженої давньогрецькою поетесою Сапфо (VI ст. до н. е.), пізніше вдосконаленої римським поетом Горацієм. Складається з трьох одинадцятискладників та, у четвертому рядку, з адонія. І. Франко, перекладаючи пісні Сапфо, намагався бути не лише еквіритмічним, а й еквілінеарним: Афродіто, безсмертна Зевесова доню, Баламутко на ясному троні, […]...
- Метод ранжирування Ранжування є процедуру упорядкування об’єктів, виконувану особою, яка приймає рішення, або експертом. На основі знань і досвіду особа, яка приймає рішення, чи експерт у своєму розпорядженні об’єкти в порядку переваги, керуючись одним або декількома вибраними показниками порівняння. Залежно від виду відносин між об’єктами можливі різні варіанти упорядкування об’єктів. Наприклад: нехай серед об’єктів немає однакових по […]...
- Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш (див.: Райошник) – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а […]...
- Що означає слово “деградація” Українську мову заполоняють все більше і більше, з року в рік, іноземні слова. Але що найдивніше більшість слів приживаються в українському суспільстві, не тільки в розмовній або молодіжної мови, а й у наукових працях. І на сьогоднішній день не стало винятком і таке слово, як демаркація. З’ясуємо, що позначає поняття демаркації та з якої мови […]...
- Пародіювання – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Пародіювання (грец. παρωδία – переробка на смішний лад) – наслідування, що спотворено повторює особливості оригіналу, виражає сатиричне чи критичне ставлення до окремих героїв, ідей, стилістичних особливостей першоджерела. Уже в стародавній Греції до цього прийому звертався Арістофан у комедіях “Хмари” та “Жаби”. Перша з них пародіює знаменитого філософа Сократа і його учнів, друга – трагедії Еврипіда. […]...
- Слово Слово – основна структурно-семантична одиниця мови, що є назвою предметів, їх властивостей, процесів, явищ дійсності. Йому притаманні семантичні, фонетичні, граматичні ознаки, специфічні для кожної мови. С складається з морфем, виступає компонентом речення і може становити собою сукупність словоформ (див.: Парадигма). У С. закріплюються результати пізнавальної діяльності людей, воно є засобом вираження, передачі та формування понять. […]...
- ПАРОДІЮВАННЯ Пародіювання (грец. παρωδία – переробка на смішний лад) – наслідування, що спотворено повторює особливості оригіналу, виражає сатиричне чи критичне ставлення до окремих героїв, ідей, стилістичних особливостей першоджерела. Уже в стародавній Греції до цього прийому звертався Арістофан у комедіях “Хмари” та “Жаби”. Перша з них пародіює знаменитого філософа Сократа і його учнів, друга – трагедії Еврипіда. […]...
- Що таке інверсія? Одним із засобів художньої виразності мовлення є стилістична фігура – інверсія, суть якої полягає в розташуванні слів у зворотному порядку. Латинське слово inversio означає “перестановка, перевертання”. Інверсія – одна з найпоширеніших стилістичних фігур. Цей оборот поетичної мови полягає у своєрідній розстановці слів, що порушує звичайний порядок: Підмет позицію після присудка; Визначення знаходиться в постпозиции по […]...
- Що таке внутрішня мова? Внутрішня мова – це мова, яка не вимовляється вголос, тобто вона ніяк не звучить, тому що проговорюється “про себе”, це мова, звернена людиною до самого себе. Внутрішня мова виражатися в плануванні та контролі “в умі” мовленнєвих дій. У цьому сенсі внутрішня мова близька мислення і навіть може являти собою одну з форм його реалізації. Внутрішня […]...
- Яке значення рими у строфі? Строфа – це певна кількість віршових рядків, що становлять ритмічне й синтаксичне ціле, як правило, об’єднане римою. Для зручності рядки, що римуються, позначаються однаковими буквами, малими – чоловічі рими, великими – жіночі. У такому записі початок відомої поезії Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” має такий вигляд: АббАб. Строфа є важливим композиційним елементом вірша, бо […]...
- Ізоколон Ізоколон (від грецьк. isos – рівний та kolon – частина речення, складник періоду) – стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення: На горі гора, А на тій горі Піч […]...
- НА ПІВНОЧІ ДИКІЙ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ (1797-1856) – РОМАНТИЗМ – Хрестоматія На півночі дикій зріс кедр одинокий, Могутній стрункий богатир, Під снігом блискучим, під небом високим Він спить над проваллями гір. І сниться йому спекотлива пустеля І сяйво зорі золоте, І дивно смутна, одинока на скелі Замріяна пальма росте. Переклад Юрія Отрошенка У вірші Генріха Гейне центральний образ – сосна. У німецькій мові іменник “сосна” – […]...
- Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -∪ ∪/- ∪. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
- Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-∪∪-∪∪-∪ – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
- Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...