ЕКСПРЕСІОНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ – Українська література кінця XIX – початку XX ст
Експресіонізм ( від латин, expressio – вираження) – стильова течія модернізму, що виникла на межі XIX – XX ст. у європейському живописі як заперечення міметичних1Тенденцій реалізму, натуралізму та імпресіонізму. Відомі майстри цього стилю – норвежець Едвард Мунк, німці Пауль Клеє, Ернст Кірхнер, Франц Марк, росіяни Василь Кандинський, Олексій Явленський, австрієць Егон Шіле, італієць Амадео Модільяні, а також французькі художники Жорж Руо, Соня Делоне, Хайм Сутін. Експресіоністична пізня творчість Анрі Матіса, Поля Гогена, Поля Сезана, голландця Вінсента Ван Гога, які на своїх полотнах показали крайню напругу людських почуттів, що іноді переростає в стан афекту2 чи божевілля. Саме картина Мунка “Крик” вважається своєрідною візиткою експресіонізму, адже тут власні переживання митця трансформовані в універсальний образ.
Узагалі Е. Мунк був людиною дуже складної долі й депресивного світобачення. Саме цьому художникові належать слова: “Хвороби, божевілля і смерть виявилися чорними ангелами, які злетілися до моєї колиски, щоб супроводжувати мене протягом усього життя”. У стилі експресіонізму також написані полотна “Хвора дівчинка”, “Еолгофа”.
Експресіонізм виявив себе і в літературі (Франц Кафка “Перетворення”, “Замок”) та музиці (Сергій Прокоф’єв). У нашому красному письменстві цей стиль започаткував Василь Стефаник. Серед унікальних творів українського експресіонізму варто назвати роман Осипа Турянського “Поза межами болю”. Експресіоністична манера також притаманна прозі Тодося Осьмачки, Миколи Куліша, сценічному мистецтву Леся Курбаса (театр “Березіль”), малярству Олекси Новаківського, музиці Бориса Лятошинського.
1 Міметичний – тут: той, що намагається скопіювати дійсність.
2 Афект – миттєвий стан людської психіки, сильний, але короткочасний перебіг нервового потрясіння, що межує з тимчасовою неадекватністю чи божевіллям.
Едвард Мунк. Хвора дівчинка (1886)
Едвард Мунк. Голгофа (1900)
Олекса Новаківський. Втрачені надії/Визволення (1903-1908)
Олекса Новаківський. Пробудження (1910-ті)
Титульна сторінка книги Осипа Турянського, “Поза межами болю”. Відень (1921)
На переконання експресіоністів, митець не повинен наслідувати зовнішній світ, а може навіть деформувати його у своїх художніх полотнах. Творити крізь призму “мистецтва крику” – означає оголити муками душу, розіп’яту на пограниччі психічного надриву. Експресіонізм характеризується гострим відчуттям покинутості людини, яка опинилася наодинці з нескінченним стражданням. Вимоги артистичної переконливості висувалися до фабули літературного твору, одна з них – вдаватися до “шокової терапії”.
Яскравим прикладом експресіоністичного стилю в українській літературі є виданий 1920 р. західноукраїнським письменником Осипом Туринським роман “Поза межами болю”. Основа сюжету – жахливий досвід, пережитий письменником на “дорозі смерті”. Як учасник Першої світової війни, автор разом із 60 тис. австрійських вояків був етапований через гори Албанії. Такий надзвичайно важкий перехід витримали одиниці. Риси поетики експресіонізму присутні в кінематографічному монтажному принципі, чорно-білій колористиці, максимальному навантаженні зорових і слухових образів-символів; часто вживаний оксиморон “живі трупи”, образ каркання круків, натуралістичні описи персонажів, які агонізують від голоду.
Риси експресіонізму в літературі
Визначальними рисами творчості митців-експресіоністів стають особлива увага до інтуїтивних осягнень та відтворення внутрішнього світу людини; гострота проблеми вини (за злочин) і покарання. Тільки в стражданні розкривається глибинна сутність людини, тому мистецтво експресіонізму – це художнє дослідження сенсу випробування, страждань і смерті. Персонажі експресіоністичного твору часто залишаються віч-на-віч із власною приреченістю, автор ставить їх у межову ситуацію, коли всі цивілізаційні “домовленості” життя і смерті зруйновані. Поєднання віддалених, здебільшого непоєднуваних асоціацій, що позначалося на стилі, “окреслювало його характер на драматичному перетині прози та поезії, внутрішнього заціпеніння та екстатичного пориву” (Юрій Ковалів). Метою експресіоністів уважався показ усіх аспектів життя без ідеалізації, домінувала експресивна сила динамізму у психіці людини. Експресіоністи шукали індивідуальної стильової колористики контрастування; здавалося, що їхні герої індиферентно1 ставилися до смерті своїх близьких чи своєї.
Яскравим прикладом реалізації поетики експресіонізму в художньому творі є новела Василя Стефаника “Новина” (1895). І вибором теми, “життєвого матеріалу”, і реалізацією художнього задуму в деталях цей твір далекий від реалістичного потрактування життя, хоч і написаний на матеріалі реальних подій.
1 Індиферентно – байдуже, беземоційно.
Діалог із текстом
1. Що означає термін “експресіонізм”? Назвіть майстрів цього стилю в живописі, музиці та літературі.
2. Що, на думку митців-експресіоністів, становить справжню суть світу? Як ви розумієте слова Казимира Едшміда про “стражденне обличчя готичного Христа”?
3. Чому письменники-експресіоністи вважали, що справді варті уваги лише страждання?
Діалоги текстів
1. Прочитайте уривок із роману О. Турянського “Поза межами болю”:
“Понура тьма хмар поклалася гробним каменем на змучені душі. Куди око не гляне, з усіх-усюдів заглядає смерть. Із-за гори на крайнебі виповзли із темних глибин землі дивовижні облаки-страхіття і ще більше місце сонця заступили. Виглядали, мов казочні упирі. Отворили великанські, червоні, наче в крові скупані пащі, щоб кинутись на гори і пожерти їх зі сімома живими єствами”.
Доведіть, що цей художній текст написаний у стилі експресіонізму.
2. Користуючись набутими знаннями й інформацією з прочитаних літературних творів, перемалюйте з підручника і заповніть таку таблицю:
Назва твору | Автор твору | Риси імпресіонізму чи експресіонізму у цьому художньому тексті |
Мистецькі діалоги
1. Розгляньте картини Е. Мунка “Хвора дівчинка” та “Голгофа”. Чим саме вони можуть схвилювати сучасну людину?
2. О. Новаківський творив у стилі експресіонізму, використовуючи український національний колорит. Як це вплинуло на його картини “Пробудження” і “Втрачені надії”? Чому ангел на картині “Пробудження” постає в образі сонної дитини на тлі розп’яття Христа? Із якою метою на одній із картин художник помістив свій автопортрет? Що саме, на вашу думку, символізує жінка та її поза на цій картині?
Діалог із науковцем
ІМПРЕСІОНІЗМ ТА ЕКСПРЕСІОНІЗМ
Олександра Черненко
Імпресіонізм та експресіонізм – це два мистецькі напрямки, що зударилися своїми протилежними світоглядовими настановами на переломі XIX і XX сторіч. Панування імпресіонізму в мистецтві та літературі Західної Європи тривало приблизно від I860 до 1910 року. Проте вже відкритий 1884 року т. зв. “Салон незалежних” став цитаделею відмінного від імпресіонізму, найновішого мистецтва.
Імпресіонізм був завершенням реалістичного напрямку, тому переборення імпресіонізму – це водночас переборення і завмирання в мистецтві та літературі всіх реалістичних тенденцій. Імпресіоністи вірили, що тільки в моментальному досвіді атомізованої дійсності вони можуть знайти сенс і сутність цілості та досягти об’єктивного пізнання світу. Проти цього виступили експресіоністи, які твердили, що великою помилкою є переконання в потребі атомізувати об’єктивну дійсність на дрібні частки, щоб досягти сутности. Адже, на їхню думку, мистецтво й дійсність кореняться в тому ж самому середовищі – власне в духові.
У Німеччині експресіонізм здобув виняткову прихильність і популярність, викликавши тим справжній бунт в мистецтві проти змеханізованого світу, позбавленого ідеалізму та одуховлення. Експресіонізм, що почався як реакція проти імпресіонізму, пройшов кілька етапів у своєму розвитку. Дійшовши до крайнощів безпредметної, абстрактної творчості, він зник як окрема течія.
Експресіоністи прагнули віднайти в так званій “новій людині” усе цілком просте і навіть примітивне, бо воно спільне усьому людству й усій природі. Це виявляється в їхніх творах частим зверненням до селянських та робітничих тем, бо там ця простота і примітивність не замасковані. Саме тому Поль Гоген виїхав із Франції на Таїті, щоб там малювати тубільців. Так само вислови Василя Стефаника, що, мовляв, йому більше відповідає селянська тематика, ніж інтелігентська, є виразом цього самого переконання.
1. У чому принципова відмінність між імпресіонізмом та експресіонізмом?
2. Назвіть риси експресіонізму як літературного стилю.
3. Об’єднайтеся в “малі” групи “Прихильники імпресіонізму”, “Прихильники експресіонізму”, “Прихильники неоромантизму” й на основі вами прочитаних творів М. Коцюбинського доведіть, що цей письменник виявився багатогранним і неповторним у своєму новаторському світобаченні.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)