Економіка Лівану
Громадянська війна 1975-90 серйозно зруйнувала економічну інфраструктуру Лівану, підірвавши позиції країни як важливого економічного, торгового і банківського центру на Близькому Сході. Мирне врегулювання дозволило ліванському уряду почати відновлення економіки і фінансової сфери.
Помітного зростання ліванської економіки багато в чому сприяла реалізація урядового плану “Горизонт-2000”, спрямованого на відновлення країни, який вимагав на своє втілення 18 млрд дол. США. План включав велике число проектів, що відносяться до розвитку всіх сфер життя ліванського суспільства – економіки, в т. ч. виробничого сектора, інфраструктури, соціального сектору.
Через 10 років після закінчення громадянської війни Л. знову починає займати ключове положення в торгівлі і ділової активності в Східному Середземномор’ї і на Близькому Сході. Економічна політика ліванської влади заохочує співпрацю з іншими країнами. Л. перестав бути зоною ризику для іноземних інвесторів і партнерів. За роки, що минули після закінчення громадянської війни, в Л. було зареєстровано більше 900 іноземних компаній, серед них 147 американських, 88 французьких, 86 британських компаній, 73 швейцарські та 42 панамські фірми. В Л. також зареєстровані 4 російські компанії.
ВВП 25188000000 ліванських фунтів, або 16708000 дол. США, ВВП на душу населення 5200 дол. США (2001). У той же час, за даними 1999, 28% населення Л. живуть за межею бідності. Чисельність економічно активного населення включала (за різними джерелами) від 1220000 до 1500000 ліванців, а також (точної статистики немає) 1 млн іноземних робітників (сирійців, вихідців з інших арабських країн і Південно-Східної Азії) (2001) . Безробіття 18% (1997). Реальне економічне зростання в 2001 склав 1,5%, а інфляція 0,5%.
Промисловість дає 20% ВВП. В Л. розвинені харчова промисловість, ювелірна справа, легка про – мисловість, будівництво, деревообробна промисловість та виробництво меблів, металообробка. В Л., за статистикою Міністерства промисловості, в 1998 з усіх зареєстрованих промислових підприємств 21% працювали в харчовій промисловості, 16% в металообробці, 11% у виробництві меблів, 10% у деревообробній промисловості, 14% в текстильній і легкій промисловості, а також у виробництві одягу. З 2001 в ряд важливих завдань Міністерства промисловості Л. входить збільшення частки промислового експорту до 1,4 млрд дол. США, створення 50 тис. Нових робочих місць і розширення частки промислового виробництва в структурі ВВП.
Сільське господарство займає 10% ВВП. В Л. вирощують цитрусові, виноград, помідори, яблука, оливки, картопля, тютюн, цукровий буряк, пшеницю, а також розводять велику і дрібну рогату худобу і займаються рибальством. За статистикою Міністерства сільського господарства, в 2001 було вироблено плодоовочевої продукції на 1285 млрд ліванських фунтів, м’ясомолочної продукції на 533 млрд ліванських фунтів. З кін. 2000 уряд Р. Харірі заявило про свій намір стимулювати діяльність сільськогосподарських кооперативів, забезпечуючи трудову зайнятість населення, що має спричинити за собою збільшення доходів і підняття рівня життя сільських жителів. Серед важливих проблем міністерство виділяє забезпечення екологічної безпеки, розумне використання і збереження природних ресурсів (земельних, водних, рибнопромислових, лісових). У правовій сфері Міністерство сільського господарства розробляє законодавчі акти, що регулюють взаємовідносини між землевласниками, з одного боку, та інвесторами або орендарями – з іншого.
У тваринництві в даний час в рамках програми ООН з розвитку регіону Баальбек-Хермель реалізується проект з розведення великої та дрібної рогатої худоби в долині Бекаа. Також у різних проектах Міністерства сільського господарства Л. беруть участь такі міжнародні організації, як ФАО, Світовий банк та ін.
Протяжність шосейних доріг становить 7300 км, з яких 6350 км мають бетонне покриття, а 950 км – грунтове покриття.
Залізниці в Л. не стали відновлювати після громадянської війни, тому в даний час залізничний транспорт не експлуатується. Нафтопровід протяжністю 72 км також не використовується.
Торговий флот включає 67 судів. Найбільш важливі порти – Бейрут, Батрун, Шекка, ель-Міна, Жбейль, Сайда, Тріполі, Джунія, Тир. В Л. 8 аеропортів.
У 1999 налічувалося 700 тис. Стаціонарних телефонних ліній і 580 тис. Мобільних телефонів. У 1998 працювали 20 АМ і 22 FM радіостанцій, більше 15 телевізійних каналів. У 2001 в Л. зареєстровано більше 300 тис. Користувачів Інтернету і 22 інтернет-провайдера.
Торгівля та послуги займають 70% ВВП Л. В Л. активно розвивається туристичний бізнес та інфраструктура (готелі, ресторани). Крім традиційних програм відвідування історичних пам’яток в Бейруті, Сайді, Тирі, Баальбеке та ін. Міністерство туризму пропонує також програму екотуризму. За даними Міністерства фінансів Л., загальні витрати з бюджету 2002 для Міністерства туризму склали 10014000000 ліванських фунтів. За даними Всесвітньої туристичної організації, в 1996 Л. відвідали 424 іноземних туриста, в 2000 – 742, а в 2001 – 837 туристів.
Ліванські банки мають необмежене право перекладати будь-які суми в будь-якій валюті. Рахунки можуть відкриватися в будь-яких основних грошових одиницях. Величина відсотків може встановлюватися за домовленістю з клієнтом. В Л. діє гарантія для депозитів розміром до 5 млн ліванських фунтів або їх еквівалента в іноземній валюті. З 1956 рахунки клієнтів ліванських банків вважаються суворо конфіденційними. Винятки можуть бути зроблені в деяких випадках судового розслідування або банкрутства.
Державний бюджет (млрд ліванських фунтів): доходи 4,648, витрати 8,787, дефіцит 4,230 (2001). Державний борг в 2001 склав 42695 млн ліванських фунтів.
У Лівані діє ліберальна податкова система. Податок на всі види діяльності становить 3- 10%. Податок на доходи у вигляді заробітної плати становить 2-10%. Підприємства та фірми, зайняті в будівництві, а також виробники продукції, що не існувала в Л. до 1 січня 1980, звільняються від податків на 10 років. Деякі види банківської діяльності звільняються від податків на 7 років.
Л. експортує різну сільськогосподарську продукцію та продукти харчування (17%), ювелірну продукцію і біжутерію (16%), аудіо-, відео-, побутову техніку та електроніку (13%), продукцію хімічної промисловості (10%), текстиль (8% ).
Основні партнери по експорту: Саудівська Аравія (11%), Об’єднані Арабські Емірати (10%), США (6%), Франція (5%), Кувейт (4%), Йорданія (4%) і Сирія (4%). В цілому арабські країни займають 46%, а країни ЄС – 27% ліванського експорту.
До групи імпортованих товарів входять мінеральні продукти (18%), електроніка, аудіо-, відео-, побутова техніка (13%), транспорт (9%), товари хімічної промисловості (8%), текстиль (6%). Основні партнери по імпорту: арабські країни (12%), Італія (11%), Німеччина і Франція (по 8%), США (7%), Великобританія (4%), Японія (3%).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)