Економіка Камбоджі
Камбоджі в цілому залишається слаборозвиненим аграрним державою. Ця країна поряд з Лаосом і М’янмою входить до трійки найбільш слаборозвинених країн ПСА. К. виділяється і вкрай незначним відсотковим відрахуванням бюджету на інвестиції – всього 4% (найнижчий показник по ПСА). Протягом 1990-х рр. економіка залишалася сильно залежною від іноземної допомоги і інвестицій, які за 1996-98 різко скоротилися. Приріст ВВП в 1999 – 4,3% (3340 млн дол. США), у 2000 – 5,5%, в 2001 – 6,25%, в 2002 – св. 5%. За межею бідності проживає 36% населення. Безробіття 2,8% населення.
Основною метою у сфері економіки уряд оголошує підтримання макроекономічної стабільності та проведення економічних реформ. Намічена програма включає заходи щодо впорядкування політики у сфері оподаткування та у сфері управління державними видатками, а також реструктуризацію банків, нові принципи політики в сфері лесоразработоколо
К. – аграрна країна. Обробляється 13-16% всієї території, причому св. 1/2 орних земель використовується для вирощування рису – головного продукту харчування для більшої частини населення. У сільському господарстві зайнято 80-85% працездатного населення. Сільськогосподарське виробництво становить 45% ВВП. Прийнятий у 1992 аграрний закон передбачає наступні форми володіння землею: приватна власність для земельної ділянки з будинком, володіння сільськогосподарською землею розміром до 5 га з дозволом спадкування, концесія для великих за розміром сільськогосподарських ділянок без права спадкування, здачі в оренду та продажу. Виробництво рису становить, за деякими даними, 15% ВВП. Урожайність залишається дуже низькою – близько 1,64 т з 1 га (для порівняння: Таїланд – 2,1, Філіппіни – 2,7 і В’єтнам – 3,2 т).
Другий за важливістю аграрний продукт – каучук. Його плантації розташовані на червоноземах провінцій Кампонгчам, де займають 61000 га. В останні роки площа, зайнята під гевею, істотно зросла (за різними оцінками, від 100 до 150 тис. Га, іноді називають і цифру 330 тис. Га). Основні споживачі каучуку: Малайзія, Сінгапур, Індонезія, Таїланд.
До числа інших вирощуваних у К. культур відносяться цукрова тростина, маніок, банани, кукурудза, кокосова та інші пальми, цитрусові, батат, манго, бавовняне дерево (сейба пятітичінковая), джут, маслини, прянощі.
Рибальство (риба – основне джерело тваринного білка) ведеться у водах таїландського затоки і озера Тонлесап. В останні роки стоки промислових підприємств Пномпеня привели до екологічної кризи в районах рибальства – на озері Тонлесап і річці Меконг. Унікальний екологічний комплекс озера і річки Тонлесап піддається серйозній загрозі через: а) порубки лісу по берегах, що призводить до сповзання землі в озеро, різко збільшує рівень відкладень; 2) зростання числа поселень по берегах озера. Тваринництво включає розведення великої рогатої худоби, свиней, буйволів.
Приблизно 3/4 площі К. покрито лісами, які ще мало експлуатуються законним шляхом, особливо у віддалених гірських районах зі слабко розвиненою інфраструктурою. Лісозаготівля та продаж круглого лісу в Таїланд є одним з основних елементів кримінального бізнесу в країні. Зупинити цей бізнес камбоджійське держава не в силах. Щоб якось зменшити втрати лісу, уряд приймає оригінальні заходи щодо збільшення лісових ресурсів країни: Національна асамблея прийняла доповнення до закону про ліси, згідно з яким для отримання дозволу на весілля молодята обов’язково повинні посадити два дерева.
Більшість промислових підприємств К. займається переробкою сільськогосподарської продукції та виготовленням різного роду споживчих товарів: бавовняної пряжі, велосипедних шин, гумового взуття, мила, сигарет, прохолоджувальних напоїв. В результаті військових дій і соціально-економічних потрясінь в 1970-90-і рр. економіці країни було завдано величезної шкоди. Є (але не завжди функціонують на повну силу) авто і тракториста-росборочние, металообробні, судноремонтні, цементні, хімічні, фармацевтичні, текстильні, лесобумажном підприємства.
Загальна протяжність автомобільних доріг 15 тис. Км, але лише 1/5 має асфальтове покриття. Дві залізничні лінії загальною протяжністю близько 650 км пов’язують Пномпень з Пойпет на кордоні з Таїландом і з містом Кампонгсаомом на південному узбережжі.
До будівництва в Кампонгсаоме (кол. Сіанук-виле) нового порту, що забезпечив К. вихід в океан через Таїландський затоку, головним портовим центром країни залишався Пномпень. Великі морські судна можуть підніматися до Пномпеня по річці Меконг тільки в період високих вод.
Експорт: каучук, деревина, соя, рис, кукурудза, кунжут, фрукти, чорний перець, риба. Імпорт: нафтопродукти, обладнання, трактори, вантажні автомобілі, цемент, споживчі товари. К. повністю залежить від імпорту нафти і нафтопродуктів. Головні зовнішньоторговельні партнери: Сінгапур, Малайзія, В’єтнам, Японія, Австралія, Індонезія, Франція, ФРН, США. У 1990-і рр. торговельний дефіцит поступово скорочувався. Обсяг зовнішньої торгівлі в 1997 склав близько 1,8 млрд дол. (852 млн дол. – Імпорт, 425 млн – експорт, 523 млн – реекспорт).
У 2003 уряд сподівався на збільшення доходів держави в результаті відновлення відвідування туристами найбільшого храмового комплексу Ангкора, але через спалах атипової пневмонії позитивні результати туристичного бізнесу можуть бути поставлені під сумнів. У березні 2002 було відкрито 29 туристичних точок з інформацією про злочини режиму “червоних кхмерів”.
Слабкий розвиток інфраструктури також перешкоджає туризму. Одним із кроків на шляху подолання цих складнощів стало рішення про будівництво поруч з Ангкором нового терміналу аеропорту Сим Реап. Уряд К. підписало 20-річний договір з французьким консорціумом про його фінансування.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)