Економіка Франції

Економічна еволюція Франції у 2-й пол. 20 в. відрізнялася незвично широкими масштабами діяльності держави. Це втручання, що дозволило Ф. подолати історично склалося відставання в економічній сфері, до сер. 1960-х рр. було відносно ефективним. Але згодом спроби розширити участь держави у виробництві, зберегти “перераспределительную економіку” і “держава загального добробуту” з’явилися анахронізмом, який зумовив погіршення стану французького господарства і зниження динаміки його розвитку. З переходом виконавчої та законодавчої влади до правоцентристів в економічній і соціальній сфері почалися реформи з лібералізації.

ВВП Ф. ??1520 трлн євро (2002). Ф. займає четверте місця за питомою вагою у світових ВВП та експорті. Однак частка Ф. у ВВП та експорті розвинутих країн в 1980-90-і рр. скорочувалася: відповідно з 6,9 до 6,04%, і з 8,86 до 8,11%. Душовий ВВП 25,50 тис. Євро (2002). Безробіття 9,1%, річний приріст споживчих цін 1,8% (2002).
Економічне зростання 1980-х – поч. 2000-х рр. характеризувався нерівномірністю. Основні макропоказники росли повільно на початку обох десятиліть, особливо в 1991-95; сприятлива кон’юнктура складалася в 2-й пол. 1980-х рр. і в 1996-2001. Новий спад був відзначений в 2002 і в чому обумовлений зниженням світового попиту, зростанням цін на енергоносії. Вихід з кризи намітився в сер. 2003.

Зрушення у ВВП з виробництва полягали в зниженні значущості сільського господарства і промисловості при одночасному підвищенні сфери послуг. Питома вага аграрного сектора знизився в 1980- 2002 з 3,7 до 3,1%, промисловості, включаючи будівництво, – з 42,0 до 26,4%. Відповідно послуги зросли з 54,3 до 70,5%. Сучасна структура ВВП по виробництву повністю відповідає аналогічним пропорціям інших розвинених країн. Це відноситься і до французької структурі зайнятості, де зміни йшли в тих же напрямках. За вказаний період пропорції зайнятості перераспределились від сільського господарства і промисловості з будівництвом (падіння з 8,7 до 4,5% і з 34,2 до 23,1% відповідно) до сфери послуг (зростання з 57,1 до 72,4% ).

На французьку промисловість (без будівництва) припадає 22,2% ВВП, 3930000 зайнятих, 20% загального обсягу інвестицій, 94% товарного експорту, 1/3 прямих зарубіжних капіталовкладень. Досить млявий розвиток цієї сфери в 1980-і – сер. 90-х рр. в останнє п’ятиріччя 20 в. змінилося швидким ростом (3,8% в середньому щорічно). Інвестиції зростали на 7-8%, в т. ч. в нематеріальні активи (підготовка фахівців, НДДКР, закупівля комп’ютерних програм, реклама) – на 10-12% на рік. Прискоренню сприяли хороша світова кон’юнктура, підвищення внутрішнього попиту внаслідок розсмоктування безробіття, загальне поліпшення позицій французького приватного бізнесу, зміцнілого до кінця століття. Не останню роль зіграв низький курс франка при переході до єдиної євровалюти. Французька промисловість без шкоди для себе пережила кризу 1997-98. Гірше була реакція на кризу поч. 21 в.: в 2001 приріст продукції дорівнював всього 0,6%, в 2002 – 1,6%.

У 1980-90-і рр. в промисловості тривали глибокі структурні перетворення, що складалися в концентрації зусиль на кількох передових галузях – автомобілебудуванні, виробництві телекомунікаційного обладнання, фармацевтиці та парфумерії, аерокосмічній техніці, ядерній енергетиці. Сукупна питома вага цих 5 галузей в товарообігу промисловості – 43,8%.

Провідне положення займає автомобілебудування (17,7% загальнопромислового обороту). З кін. 1980-х рр. річний випуск автомобілів стійко тримається на рівні 3 млн шт. (2002 – 3,100 млн, 5,4% світового виробництва, 20,3% західноєвропейського). Експорт автомобілів 42,6% загального обсягу їх виробництва. 99% виробництва галузі належить 2 групам – “Пежо-Сітроен” та “Рено”. Вони приблизно порівну контролюють св.60% національного ринку і 23,8% західноєвропейського, на якому поки помітно поступаються німецьким виробникам.

На 2-му місці за обсягом виробництва фармацевтика та парфумерія (в загальнопромисловому обороті 13,2%). За вартістю випускаються фармацевтичних препаратів Ф. стоїть на 4-му місці в світі, а за їх душового споживання – на 3-му (після США і Японії). Експорт галузі 30% виробництва. Основні виробники – концерни “Рон-Пуленк” (6-е місце в світі), “Ельф-Атошем” і “Ер Лікід”.

Париж – визнана парфумерна столиця світу, де діють такі знамениті виробники дорогих косметичних засобів, як Шанель, Річчі, Сен-Лоран. Більш масову продукцію виробляє “Л’Ореаль” – 13% світового обороту парфумерії, 1-е місце в світі. Французькі парфумери вивозять за кордон 38,5% своєї продукції.

Зовсім небагато поступається фармацевтиці та парфумерії електротехнічне та електронне машинобудування (13,0% загальнопромислового обороту). Св. 1/2 продукції галузі (54,6%) – конторське обладнання та комп’ютери, обладнання для далекого зв’язку і електронні компоненти. Експортується 48,8% виробів (у т. ч. електронних компонентів 59,8%). Основний виробник – концерн “Алькатель” входить в першу трійку світових виробників телекомунікаційного обладнання. На нього припадає 39,6% національного галузевого ринку; на групу “Томсон” (2-й у світі виробник електронного устаткування військового призначення) – 23%.

В області аерокосмічного виробництва Ф. – визнаний західноєвропейський лідер. Компанія “Аероспасьяль” – один з провідних учасників євро-консорціуму “Ейрбас індастрі” (основного постачальника цивільних літаків на європейський ринок), де їй належить 37,9% акцій. Вона також володіє 70% – м пакетом акцій об’єднання “Єврокоптер” (1-е місце в світі у виробництві цивільних і 2-е – військових вертольотів). Концерн “Арианспейс” контролює приблизно половину світового ринку комерційних запусків штучних супутників Землі.

В останні десятиліття 20 в. атомна енергетика стала основою енергетичної промисловості Ф., що дає зараз 10,5% загальнопромислового обороту. Цьому сприяла наявність власних великих запасів урану. При зростанні споживання первинних енергоносіїв за 1980-2002 з 56 до 134 млн т умовного палива частка АЕС в ньому постійно зростала: за 1980-2002 з 6,6 до 38% загальнонаціонального споживання. Питома вага інших енергоносіїв за ці роки або скорочувався (вугілля з 18,1 до 4%, нафтопродукти з 54,4 до 36%, гідроенергія з 8,6 до 3%), або зростав незначно (газ з 7 до 14%, альтернативні види енергії – до 7%). У 2002 на АЕС вироблялося 77% електроенергії (1-е місце в світі).

Як і в інших розвинених країнах, перехід до постіндустріальної щаблі розвитку супроводжувався під Ф. подальшим зниженням частки сільського господарства в основних народногосподарських структурах. Зменшилася і частка продовольства в національному експорті (9,6% в 2002). В абсолютному вираженні за цей період обсяг сільськогосподарського виробництва збільшився на 87%. І хоча французькі політики більше не ставлять метою перетворення країни на “житницю Європи”, як у часи де Голля, на Ф. доводиться 23,7% аграрної продукції Західної Європи (1-е місце в ЄС).

У 1980-90-і рр. в галузі тривав процес концентрації. Ф. традиційно, ще з наполеонівських часів, – країна дрібних господарств з роздробленим землеволодінням. Хоча середня площа господарства майже подвоїлася в порівнянні з поч. 1980-х рр. (Відповідно 42 і 23 га), дрібними і дрібними є 49% господарств (в т. ч. у 29,1% – площа менше 5 га). Лише 1/3 господарств володіє сільськогосподарськими площами від 50 га і вище (в т. ч. від 100 га – 12,2%). Саме ці великі землевласники дають 75,7% аграрної продукції.

Важливий фактор розвитку сільськогосподарського виробництва – зростання технічної оснащеності. З кін. 1980-х рр. кількість тракторів у французькому аграрному секторі зменшилася, але в основному за рахунок менш потужних (до 80 к. с.), тоді як частка більш потужних збільшилася з 16,2 до 33,8%. Активно застосовуються багато інші машини та механізми. Галузь повністю електрифікована.

На відміну від більшості інших європейських країн, чиє сільське господарство орієнтоване на тваринництво, аграрна сфера Ф. многопрофильна. Рослинництво, яке вважають основним напрямком діяльності 39,8% господарств, займає половину орних площ і дає 48,9% загальної вартості сільськогосподарської продукції. Його традиційна спеціалізація – виробництво м’якої пшениці. Ф – одна з великих зернових держав сучасного світу (3-е місце серед розвинених країн і 1-е в Західній Європі, половина західноєвропейського експорту зернових). На пшеницю припадає 64% продукції вирощуваних зернових (55% – на м’яку). За обсягом експорту пшениці Ф. знаходиться на 2-3-му місцях в світі (з Канадою після США).

З інших зернових культур представлені овес, ячмінь, жито, кукурудза. Важливу роль відіграють виноградарство, виробництво олійних культур, садівництво і городництво. У виноградарстві діє 13,9% господарств. Під виноградники зайнято 2,9% орних земель, але ця галузь дає 28,5% сільськогосподарської продукції. Ф. – основний світовий виробник вина (ділить 1-2-е місця в світі з Італією). Обсяг виробництва 62930000 гектолітрів (2002). Виробляється більше тисячі сортів вин, 1/4 з яких – марочні. Близько 20% вин йде на експорт. Сектор олійних культур забезпечує 6,3% сільськогосподарської продукції. На Ф. доводиться 39,2% європейського виробництва олійних. Продукція овочівництва та садівництва становить 10,5% загальної вартості продукції аграрної сфери. По середньому споживанню овочів Ф. – лідер в сучасному світі. Вона займає 2-е місце в світі по збору яблук, 1-2-е місця в Західній Європі по урожаю абрикосів і груш.

Тваринництво дає 51,1% вартості сільськогосподарської продукції, в т. ч. розведення великої рогатої худоби – 16,1%. За його поголів’ю Ф. на 1-му місці в Західній Європі, на 6-му – в світі (20,3 млн голів). Це приблизно 1/4 поголів’я ЄС. На Ф. доводиться також 10% поголів’я овець і 12,9% – свиней ЄС (відповідно 15,93 і 9320000 голів). Вона є провідним європейським виробником м’яса і знаходиться в першій п’ятірці світових його виробників (3755 млн т в 2002). Розвинене і молочне тваринництво (18% вартості сільськогосподарської продукції). Ф. – 2-й у світі виробник сирів (св. 2 млн т) і вершкового масла, 2-а країна ЄС по виробництву цільномолочної продукції. Добре розвивається птахівництво: і тут Ф. 2-я в світі після США і 1-а в Європі.

Ф. – одна з найпотужніших транспортних держав світу. Високого рівня досягли автодорожні та авіаційні перевезення, а також залізничний транспорт. На ці галузі припадає 7,3% ВВП і 7,9% зайнятих. У 2002 загальний обсяг наземних перевезень досяг 215 300 000 000 ткм; 79% його (169800000000) були здійснені автодорожнім транспортом. Ф. володіє густою мережею доріг з штучним покриттям (1,1 млн км – 2-е місце в світі після США). За якістю дорожнього покриття, оснащеності покажчиками з французькими дорогами в континентальній частині Європи порівнянні, мабуть, тільки німецькі. Вантажі перевозять 9,2 млн вантажівок, 10% перевезень – комбіновані.

Протяжність залізниць досягла свого максимуму в 1930-і рр. і потім скорочувалася (2002 – 32 тис. км). Вантажообіг 50400000000 ткм. Пасажироперевезення 48900000000 пасажирів, 2/3 їх об’єму за кількістю пасажирів припадає на Паризький вузол. Його виняткове панування у вкрай централізованої залізничної мережі – характерна риса французького залізничного будівництва з 19 в.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Економіка Франції