Економічні та бухгалтерські витрати

Для кожної фірми, що функціонує в умовах ринкової економіки, життєво важливим є питання зіставлення витрат і приходило виручки від продажу своєї продукції. Іншими словами, виручка фірми являє собою її загальний дохід – TR. Він дорівнює сумі цін проданих товарів Р х Q, де Р – ціна, Q – кількість товарів. Витрати фірми інакше називають витратами.

Витрати являють собою витрати ресурсів, необхо – – дімих для виробництва товарів або послуг, тобто таких ресурсів, як: праця, капітал, земля, а також підприємницька здатність і інформація (науково-технічний прогрес).

Наприклад, фірма з виробництва морозива повинна щомісяця здійснювати витрати на покупку сировини (молока, вершків тощо), оплачувати електроенергію на його виробництво, заробітну плату працівникам і багато іншого.

Чим менше витрати виробництва, чим більш ефективно використовуються виробничі ресурси, тим за інших рівних умов створюються кращі можливості для отримання більшого доходу.

Почнемо з того, що задамося питанням: чи розрізняються підходи до підрахунку витрат виробництва у бухгалтера та економіста? Безсумнівно. Бухгалтер враховує тільки те, за що безпосередньо заплачено по бухгалтерським документам. А економічний підхід є більш широким, оскільки повинен дати розгорнутий аналіз витрат за всіма видами ресурсів. Він необхідний, щоб була можливість для порівняння і пошуку найкращої альтернативи використання наявної сукупності факторів виробництва. Щоб краще зрозуміти ці відмінності, проведемо розподіл витрат з точки зору приналежності факторів виробництва фірмі. Домовимося, що фабрика морозива з нашого прикладу дісталася підприємцю у спадок, також як і ділянка землі, на якому вона знаходиться.

Зовнішні (явні, або бухгалтерські) витрати являють собою грошові витрати на оплату ресурсів (сировини, палива, електроенергії, транспортних послуг, трудових ресурсів та ін.), Які не належать даній фірмі і набутих з боку, у зовнішніх постачальників. У нашому виробництві морозива це будуть витрати на покупку сировини (молока, вершків, горіхів, джемів), а також оплата витраченої електроенергії, оренди автофургонів для доставки морозива і, звичайно, заробітна плата працівників та ін.

I Внутрішні (неявні) витрати – це безпосередньо не-

– оплачувані витрати, пов’язані з використанням власних, належать самій фірмі ресурсів. Наприклад, якщо ділянка землі і будівля перебувають у власності власника виробництва морозива, то він не несе щомісячних витрат по оплаті оренди цієї ділянки і виробничого приміщення, не платить сам собі.

Тому ці внутрішні витрати називають неявними витратами. Їх можна прирівняти до тих грошовим платежам (доходів), які могли б бути отримані при іншому, альтернативному способі застосування власних ресурсів фірми, наприклад, здати їх в оренду. У цьому сенсі неявні витрати також називають дорученими витратами. Щомісячних витрат насправді не було, але була втрата доходу від того, що ділянка землі або будівля не були здані в оренду. Тому неодержані доходи включаються до складу економічних витрат, тобто їм ставиться роль витрат.

Таким чином, власник фірми може використовувати власну ділянку землі і виробниче приміщення, власний (а не позиковий) грошовий капітал та інші ресурси, в тому числі такий важливий ресурс, як свій підприємницький талант. При використанні власних ресурсів їх власник також має право розраховувати на отримання від них відповідних доходів, як якби він віддавав їх у зовнішнє користування: орендної плати від здається в найм приміщення і ділянки землі; відсотка від грошового капіталу, поміщеного в банк; нормального прибутку як мінімального винагороди за виконання підприємницьких функцій. Економічні витрати можуть включати в себе альтернативні витрати (див. Розділ 1).

Вибір певних ресурсів для виробництва даного товару одночасно означає відмову від можливості якогось іншого виробництва з тих же ресурсів. Якщо придбано обладнання та сировина для виробництва апельсинового соку, то вже неможливо на цьому ж виробництві випускати шоколадки.

Іншими словами, альтернативні витрати дорівнюють цінності інших благ, які можна було б провести з застосуванням даної комбінації ресурсів у разі найбільш раціонального розпорядження ними.

Якщо підприємець виручкою від продажу своєї продукції не зможе покрити всі свої витрати – зовнішні і внутрішні, у тому числі отримати нормальний прибуток, то це буде сигналом для можливого виходу з даного бізнесу і застосування своїх здібностей та інших наявних ресурсів в іншому, більш вигідному варіанті.

Всяка фірма прагне до отримання прибутку. При використанні в якості мірила успішності роботи фірми економічної чи бухгалтерського прибутку можна отримати різні несподівані, на перший погляд, оцінки.

По-перше, далеко не всяка фірма може взагалі отримати економічний прибуток. Вона дістається окремим фірмам в якості винагороди за досягнення нижчих витрат в порівнянні з середніми витратами, типовими для даної галузі. Це може бути пов’язано з двома обставинами: 1) прийняттям на себе особливого ризику або 2) з володінням монопольною владою. По-третє, якщо підприємство отримує позитивну економічну прибуток, то це означає, що її величина більше нормальної. Наявність позитивної економічної прибутку свідчить про те, що дане підприємство краще інших розпоряджається ресурсами, в тому числі і підприємницьким талантом.

Таким чином, саме позитивна економічна прибуток – найбільш точний індикатор ефективності роботи підприємства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Економічні та бухгалтерські витрати