Економічні погляди С. Ю. Вітте (1849-1915)
Сергій Юлійович Вітте – державний діяч Росії кінця XIX – початку XX ст. С. Ю. Вітте був міністром шляхів сполучення (1892), міністром фінансів (1892-1903), головою Комітету міністрів і Ради міністрів (1903-1906), членом Державної ради (з 1892 р).
Про економічні погляди цього великого державного діяча можна судити по наступних робіт: “Записка по селянському справі” (СПб., 1904), “З приводу націоналізму. Національна економія і Фрідріх Ліст “(СПб., 1912),” Конспект лекцій про народному та державному господарстві, читаннях Його Імператорській Високості Великому князю Михайлу Олександровичу в 1900-1902 рр. “(СПб., 1912),” Спогади “, в 3 – х томах (Таллін; Москва, 1994). У цих роботах можна знайти трактування С. Ю. Вітте різних економічних категорій, його підходи до вирішення гострих соціально-економічних проблем царської Росії, багатий фактичний матеріал про економічну та соціального життя Російської держави на рубежі ХІХ-ХХ ст.
Представляється можливим розглянути лише деякі аспекти його економічних поглядів. С. Ю. Вітте багато уваги приділяв проблемі капіталу та його накопичення, яку розглядав з різних позицій, у тому числі і з історичної.
С. Ю. Вітте перебував під сильним впливом німецьких економічних вчень Ф. Ліста та нової історичної школи. У нього часто відбувалося змішання питань історії народного господарства та політекономії. Багато питань він розглядав в історико-економічному аспекті. В історії економіки (“Історія економічного побуту”) С. Ю. Вітте виділяв чотири ступені розвитку: мисливський побут, пастушачий, землеробський і промислово-торговий. Останній з них він характеризував, як стадію “бурхливого розвитку мануфактур, фабрик, заводів і сильного розширення внутрішньої і зовнішньої торгівлі” Вітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 33.
С. Ю. Вітте простежив розвиток капіталу на різних щаблях розвитку суспільства. Спочатку він ототожнював капітал із засобами виробництва, запасами і знаннями. На його думку, на першому ступені розвитку людства, в мисливський період, відбувається зародження капіталу. На наступному ступені, пастушачого періоду розвитку народного господарства, капітал стає вже необхідним і найважливішою умовою виробництва.
В умовах землеробського суспільства накопичення капіталу досягає значних масштабів. У цей період часу з’являється істотне нерівність у суспільстві, причинами якого, згідно С. Ю. Вітте, є різниця у розумовій і фізичній силі, а також схильність до заощаджень.
Сучасна С. Ю. Вітте епоха характеризувалася швидким збільшенням капіталів і поділом праці. Однак “успіхи в знаннях” як найважливіший фактор розвитку повинні, на його думку, послідувати в майбутньому. Тим самим він передчував роль науково-технічних знань в економіці XX сторіччя.
Зробивши, побіжний історико-економічний огляд розвитку суспільства, С. Ю. Вітте визначив капітал, як “накопичений запас продуктів розумової та фізичної праці, службовець або що може слугувати для виробничих цілей і сприяючий як прискоренню в часі виробничого процесу, так і зростанню його результатів” Вітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 110.
До складу народно-господарського капіталу Вітте включав наступні елементи: запаси споживчих благ, необхідних для робітників, сировина, знаряддя виробництва, споруди та пристрої, робоча худоба і домашніх тварин, приносять дохід, запаси нереалізованих готових продуктів, металеві гроші і їх сурогати, знання. Причому знання виступають як суттєвий вид капіталу.
Як бачимо, склад капіталу відображає рівень розвитку продуктивних сил, досягнутий російським суспільством до початку XX століття. Оригінальним в концепції С. Ю. Вітте є упор його на роль знань, і насамперед, науково-технічних винаходів. У цьому питанні він зблизився з сучасними економістами, які у своїх моделях економічного зростання виявляють вирішальну роль науково-технічного прогресу. Тому С. Ю. Вітте активно виступав за повсюдне розвиток освіту в Росії, чому перешкоджали з політичних причин певні правлячі кола.
С. Ю. Вітте виділяв також декілька видів капіталу. Це – постійний і оборотний капітали. Під постійним капіталом тут розуміється прийняте в нашій літературі поняття основного капіталу. Потім розглядається категорія вільного і мертвого капіталів. Під першим розуміється капітал, який використовується на потреби виробництва, а під “мертвим капіталом” – капітал, прихований на чорний деньВітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 120. Поняття “мертвий капітал” відображало ситуацію в дореволюційній Росії, де існувала правова неотрегулірованность статусу власників заощаджень. У власному розумінні дана частина грошових коштів населення не є капіталом.
С. Ю. Вітте виділяв також поняття приватного та народного капіталів. До приватних капіталам він відносив боргові зобов’язання, до народного – всі індивідуальні капітали, призначені для загальнокорисних цілей, а також те, що розуміється під “суспільними благами” в сучасній економічній літературі, в основному об’єкти виробничої інфраструктури.
С. Ю. Вітте виділяв і поняття світового капіталу, під яким розумів крупні об’єкти, що перебувають у спільному володінні капіталів декількох країн, наприклад, Суецький канал. Однак він парадоксальним чином заявляв, що знання – це всесвітній капітал.
Джерелами капіталу, згідно С. Ю. Вітте, є розумову і фізичну працю, запаси знань, стриманість і заощадження благ, що обертаються у виробництві. Він категорично заперечував марксистське вчення про експлуатацію праці як джерелі накопичення капіталу. На його думку, історія вчить, що капітали накопичувалися саме у трудящих класів, які були поневолені і гнані, до них він відносив гугенотів (протестантів) у Франції і третій стан у містах в епоху феодалізму.
С. Ю. Вітте вважав, що слід розвивати культуру заощадження в Росії, чому сприяє розвинена система ощадних кас. Він знаходив пряму залежність між нормою заощадження в суспільстві і величиною накопичення капіталу, що визначає велич країни.
На думку С. Ю. Вітте, розвиток промисловості даної країни залежить не тільки від наявності капіталів, а й від рівня освіти і культури суспільства. Рівень освіти він називав “розумовою капіталом”. С. Ю. Вітте вважав, що в малокультурної країні розвиток промисловості не досягає тих меж, які дозволяли б існуючі в ній капітали.
Іншою важливою умовою для накопичення капіталу С. Ю. Вітте вважав правовий порядок, ступінь законності у даній країні і повага до права власності. У своїх роботах він постійно підкреслював, що при відсутності впевненості в майнової безпеки заощадження в кращому випадку обмежуються накопиченням “мертвого капіталу”, тобто перекладом заощаджень в благородні метали і дорогоцінні камені.
У Росії, на думку С. Ю. Вітте, бідність селянства стала помітним гальмом до накопичення капіталу. Ця бідність випливає з того, що “побут” селянства, його соціально-економічне становище неврегульовані чіткими правовими нормами, у селянства відсутній правильне уявлення про право власності.
С. Ю. Вітте зазначав, що селяни не можуть передати ділянки землі своїм дітям, у них немає впевненості у своїх правах на володіння землею в майбутньому. Він різко засуджував общинну форму землекористування, хоча не виступав за ліквідацію поміщицького землеволодіння.
Відомий політичний і господарський керівник Росії висував ще одна умова накопичення капіталу. Це міцна валюта в країні, яка змогла б захистити виробника від несподіваних коливань у галузі фінансів. Важливою умовою швидкого накопичення капіталу С. Ю. Вітте вважав організацію кредиту, доступного широким трудящим масам. У той же час він звертав увагу на те, що занадто легко доступна позика, як правило, не йде на виробничі цілі, а швидко розтрачується на шкоду інтересам нації. С. Ю. Вітте підкреслював, що “тяжкий стан нашого землеволодіння до певної міри корениться і в тій легкості кредиту, з якою держава для підтримки землеволодіння йшло йому назустріч” Вітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 128 .. Дане парадоксальне положення С. Ю. Вітте перегукується із сучасною практикою надання обширних кредитів колективним господарствам, які потім списуються. Подібна практика, як і в часи С. Ю. Вітте, свідчить про неефективність колективних форм господарства в сільській місцевості. Громаду можна розглядати як в деякій мірі колективне господарство.
Іншим найважливішим чинником залучення капіталів в економіку, згідно С. Ю. Вітте, є наукові відкриття та технічні винаходи. Тому він вважав, що для зростання капіталів вкрай важливий прогрес знань і розвиток народної освіти. Економічний і промисловий прогрес Німеччини С. Ю. Вітте пов’язував з успіхами цієї країни в галузі освіти.
Істотним чинником накопичення капіталу, на думку автора, має стати виховання у населення релігійного почуття, укорінення почуття законності, боротьба з пияцтвом та інфекційними захворюваннями. С. Ю. Вітте надавав великого значення ролі держави у розвитку капіталізації в РоссііВітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 131 .. Головними сторонами діяльності держави, на його думку, є створення інфраструктури виробництва – розвиток транспорту, будівництво портів; забезпечення особистої і майнової безпеки кожного громадянина, а також суворої законності, обов’язково рівною для всіх в країні; рівномірний і справедливий розподіл податків, так щоб кожному жителю країни були б забезпечені можливості повного розвитку; забезпечення прав власників капіталів; підтримка широкого розповсюдження в країні доступних населенню ощадних установ; економна політика держави як засіб виховання ощадливості у населення; насадження народної освіти та встановлення правильної системи виховання; зміст громадської гігієни.
С. Ю. Вітте підкреслював, що “держава повинна не стільки творити, скільки створювати, істинними ж творцями є всі громадяни” Вітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 132 .. Як бачимо, роль держави в економіці трактується С. Ю. Вітте в традиційному ліберальному дусі. Для нього держава – це свого роду пильний нічний сторож. Проблема державного регулювання економіки не обговорюється, оскільки тоді ця проблема не займала розуми економістів і державних діячів.
Разом з тим, С. Ю. Вітте наділяв державу якимись виховними та просвітницькими функціями. Питання про контроль державного апарату з боку суспільства він не обговорював, хоча відомо його прагнення до встановлення конституційного ладу в Росії. С. Ю. Вітте виступав за широке залучення іноземних капіталів до Росії, не бачачи в цьому ніякої небезпеки для самостійності країни. Для доказу цієї тези наводилися в приклад такі країни, як Англія, Німеччина, Франція і США, які не втратили своєї самостійності, хоча створювали свою промисловість за рахунок чужих капіталів.
На думку досвідченого державного діяча, історія Росії показує, що залучення іноземців та іноземних капіталів в країну не підірвало російську самобутність. У його роботі підкреслюється, що “для прискорення процесу накопичення багатств і підвищення народного добробуту в країні, найбільш дієвий засіб – залучення іноземних капіталів” Вітте С. Ю. Конспект лекцій про народному та державному господарстві… – СПб., 1912. – С. 141-142 ..
Як бачимо, у С. Ю. Вітте була детально розроблена система накопичення капіталу і забезпечення економічного зростання в країні. Багато порушені в його програмі питання перегукуються з гострими соціально-економічними проблемами сучасної Росії.
І в наш час досить актуальні питання правового захисту населення і власників капіталу, введення приватної власності на землю, забезпечення стійкої грошової системи, організації правильного функціонування системи кредиту і ощадних установ. Провидницький характер носять його пророкування про роль науково-технічного фактора в економіці.
Найважливішим досягненням цього відомого російського громадського діяча є здійснена ним грошова реформа в Росії, яка на тривалий термін зміцнила фінанси Російської імперії. До реформи С. Ю. Вітте грошова система країни грунтувалася на кредитних білетахВітте С. Ю. Спогади. – М., Таллінн, 1994. – Т. 2. – С. 83 .. Міністр фінансів С. Ю. Вітте вважав, що грошова система повинна бути заснована на металі. Однак у той період часу в Росії не було великих робіт з фінансів і спостерігався брак фахівців з фінансів. С. Ю. Вітте виділяв лише Миколи Хрістановіча Безнге, професора Київського університету.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)