Економічні погляди Давида Рікардо
Англійський економіст Давид Рікардо (1771-1823) вніс величезний внесок у розвиток класичної політичної економії, так як саме в його працях політична економія набула риси науки як системи знань про економічному базисі суспільства. Отримані їм висновки в подальшому використовували в своїх теоріях представників соціалістичної думки. Тому Д. Рікардо як би виявився перехідним містком між класичною економічною школою і соціалістичним напрямком економічної думки. Водночас представники несоціалістичного напрямки звинуватили Д. Рікардо в тому, що він поклав розбрат і ворожнечу між класами. Основні теоретичні положення Д. Рікардо полягали в наступному.
1. Вартість. Виділяв всі фактори, що впливають на вартість, але, в кінцевому рахунку, звів їх до єдиного першоджерела – праці. На його думку, вартість товару прямо пропорційна кількості праці, витраченої на їх виробництво, і обернено пропорційна продуктивності праці. При цьому вартість трактував широко, включаючи в неї не тільки знову створену вартість (зарплату та прибуток), але і матеріалізовану працю у вигляді вартості спожитих засобів виробництва. Однак передбачав, що вартість може визначатися і рідкістю товару. Але цей показник відноситься лише до не відтворених благ (статуї, картини, монети та ін). Відбувається це через перевищення попиту над пропозицією цих товарів.
2. Гроші. На думку Д. Рікардо, золоті гроші мають свою реальну вартість. Однак вартість грошей визначається їх кількістю в обігу. Припускав можливість заміни золотих монет на паперові гроші. Але, щоб паперові гроші не знецінилися, необхідні для цього наступні заходи. По-перше, паперові гроші повинні представляти суворе кількість золота. По-друге, необхідно здійснювати обмін паперових грошей на золото.
3. Заробітна плата. Д. Рікардо вважав, що заробітна плата повинна строго дорівнювати мінімуму засобів існування для утримання робітника і його сім’ї. Відхилятися від цього мінімуму вона не може. Якщо, наприклад, заробітна плата стане вище мінімуму, то це призведе до збільшення народжуваності. В результаті збільшиться пропозиція робочої сили і зарплата знову впаде до мінімуму. Якщо ж зарплата, навпаки, стане нижче мінімуму, то тоді збільшиться кількість хвороб, смертність населення. При такому розкладі пропозиція робочої сили скоротиться і зарплата підніметься знову до свого мінімуму.
4. Прибуток. Д. Рікардо однозначно вважав, що джерелом прибутку є праця робітників. Саме це положення послужило потім основою для соціалістичних висновків про експлуатації при капіталізмі. Привласнення прибутку капіталістом відбувається тому, що робітник продає йому свою працю. Однак ця теза пізніше зазнав серйозної критики. Якщо вважати, наприклад, що праця продан, його оплатили, то тоді незрозуміло, звідки береться надлишок вартості у вигляді прибутку, тим більш що Д. Рікардо вважав джерелом вартості працю. Розглядаючи взаємозв’язок між розмірами прибутку та заробітної плати робітників, автор теорії приходить до висновку, що зростання номінальної заробітної плати веде до зниження прибутку, бо заробітна плата і прибуток антагоністичні, знаходяться у зворотному відношенні один до одного.
5. Рента. Д. Рікардо розмежував поняття “рента” і “орендна плата”. Орендна плата – це відсоток на вкладений у землю капітал. Рента – це плата за користування землею. На основі трудової теорії вартості Д. Рікардо створив теорію ренти, в якій джерелом ренти є не особлива щедрість природи, а додається працю. З ростом населення в обробку надходить земля гіршої якості або менш зручно розташована (земля другого розряду). З точки зору Д. Рікардо, затрати праці на цих ділянках утворюють ринкову вартість сільськогосподарської продукції. На землі першого розряду (кращої якості і місцеположення) витрати значно нижче. У результаті і виникає земельна рента у вигляді різниці витрат на кращих і гірших ділянках землі. Найгірші ж ділянки землі ренти не дають. Тому рента не впливає на вартість продукції.
При зростанні населення суспільство змушене буде переходити до обробки все гірших за якістю земель. Це призведе до збільшення цін на продовольство. В результаті становище робітників погіршиться і стане необхідним підвищення зарплати. Зростання зарплати призведе до зменшення прибутку. З зменшенням прибутку скоротяться можливості для розвитку виробництва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)