Екологічний фактор і матеріальне виробництво в системі суспільного розвитку

Суспільство в процесі свого життя і діяльності породжує навколо себе специфічне поле буття – штучну, тобто “другу природу”. По-перше, це технічні системи (точніше – техніко-технологічні, з притаманною їм інфраструктурою); по-друге, екологічні системи (парки, сади, сквери, бульвари, а також, виведені людиною нові біоструктури: сорти рослин, плодові дерева, породи тварин і птахів). Тому екологічний фактор (екологія від грец. Oikos – будинок, житло, житло – наука про закономірності людського співжиття в гармонії з природою) предметно став ключовим у системі суспільного розвитку. Екологія об’єктивно постала базовою формою суспільної діяльності, поступово перетворюючись в сферу життя суспільства. Суть в тому, що людська діяльність і її результати багато в чому спираються на науково-технічні досягнення, які, будучи проривними в багатьох сферах людського життя, поступово почали домінувати над природними факторами соціального буття і зумовили пріоритет “штучної природи”. Однак екологія це не тільки продукт людської діяльності, що має свою специфіку. Екологія – це опосередкована суспільством система, що складається з взаємозв’язаних структурно-функціональних елементів, які передбачають:
– збереження природного природного стану;
– відновлення і вдосконалення природного середовища;
– захист людини від негативних стихійних впливів – землетрусів, цунамі, тайфунів, вулканічних вивержень, лісових пожеж, розливів річок, танення арктичних льодів і т. П.
Сфера екологічної життя суспільства розвивалася і закономірно стала системоутворюючим інститутом суспільного життя з характерними для нього функціями, принципами, нормами, культурою. Вона предметно взаємопов’язана з усіма сферами життя суспільства, про які ми вже вели мову: економічної, управлінської, педагогічної, наукової, художньої, медичної, фізкультурної, оборонної та громадської безпеки, що простежується за допомогою прямих і зворотних зв’язків. Суспільство вже не може цілісно функціонувати і розвиватися без урахування екологічного фактора свого буття.
Людська діяльність є тим каналом, по якому здійснюється постійний обмін інформацією між людиною і природою. Будь-які зміни в характері, спрямованості і масштабах людської діяльності лежать в основі змін ставлення суспільства і природи.
З розвитком практично перетворюючої діяльності людини збільшилися масштаби його втручання в природні зв’язки в біо-, атмо-, гідро – і літосфери, в навколоземний простір, результати якого він не завжди може врахувати, в силу чого, можливі негативні наслідки глобального характеру. Такий хід подій геніально передбачав у XVII ст. Ф. Бекон, відзначаючи, що людина повинна панувати над природою, але підкоряючись їй. Його думку розвинув Ф. Енгельс в “Діалектика природи”, попереджаючи, що не варто занадто радіти людськими перемогами над природою, за кожну таку перемогу над собою вона помститься. Кожна з таких перемог має, як ті наслідки, на які люди розраховують, так і ті, непередбачені, які дуже часто знищують значення перших.
Людина, як суб’єкт буття, не тільки адаптувався до умов природного середовища, але в процесі діяльності адаптував її до себе, перетворював відповідно з постійно зростаючими потребами і поставленими цілями. Техніко-технологічний вплив людини на природу істотно змінило екологічний баланс планети і людство, адекватно цієї зміни, відчуло які небезпеки для його подальшого існування представляють забруднена атмосфера, виснажена грунт, заражений хімічними скидами водний басейн, а також, наслідки зникнення з лиця Землі тисяч видів флори і фауни.
Соціум в результаті власної діяльності вступив в гостре протиріччя з умовами свого проживання, не залишивши осторонь і космос. Космічне сміття від орбітальної діяльності поступово накопичується в навколоземному просторі. Це і випадково залишені космонавтами у відкритому космосі предмети, і зійшли з орбіти космічні апарати, і інші нагадування перебування людини в космосі. Це “спадок” предметно позначиться на результатах космічної діяльності майбутніх поколінь, в силу чого, екологічна сфера життя суспільства буде вельми тісно пов’язана з формується зараз космічною сферою, як нового системоутворюючого інституту суспільного життя.
Людина, перетворюючи все більшу частину природи, космосу в середовище свого проживання, розширює тим самим межі своєї свободи по відношенню до фізичного єства, що повинно загострювати в ньому почуття відповідальності за свої перетворюють дії, а не притупляти їх. Тут знаходить своє конкретне вираження філософський принцип діалектичного співвіднесення свободи і відповідальності: чим повніше свобода, тим вище відповідальність. Цей принцип має і глибокий морально-естетичний зміст, який повинен практично виражатися за допомогою формування екологічної свідомості індивіда та суспільства.
Сучасна екологічна ситуація вимагає від людини саме такого ставлення до природи, без якого неможливо, по-перше, здійснення практичних завдань; по-друге, вдосконалення самої людини, як породження універсуму і, відповідно, системний розвиток суспільства. Фінансова криза кінця першого десятиліття XXI ст., Який розбалансував планету – просто епізод у порівнянні кризою екологічним, яка може вибухнути в світі в найближчі десятиліття третього сторіччя. Зокрема, на початку третього сторіччя в матеріалах Всесвітнього фонду природи WWF “Жива планета” було відзначено, що світ стрімко наближається до виснаження природних ресурсів, а потреба людства в них постійно зростає. Таким чином, вже зараз потреби людини на 30% перевищують можливості нашої планети. Серед найбільш тривожних синдромів стану Землі 30-відсоткове скорочення чисельності майже в п’яти тисячах популяцій тваринного світу. Це відбулося за останні 35 років. Викликано це вирубкою лісів, впливом дамб, зміною клімату, забрудненням вод, істощітельним виловом морських біоресурсів. Скорочення ресурсів і руйнування екосистем приведуть до масової стагнації, супроводжуваної інфляцією, через що впаде цінність інвестицій, у той час як ціни на продукти, харчування та енергію стрімко злетять. Лідерами серед руйнівного впливу на БІОМИР планети є США, Китай та Індія, екологічний слід яких вдвічі перевищує їх біопотенціал.
Тому зростає проблема формування екологічної свідомості суспільства, про що ми вже говорили в попередній лекції. Тобто індивід, соціум, людство повинні усвідомити себе як єдине ціле у своєму ставленні до природи, а не домагатися бездумного першості над нею, зберігати планету, а не руйнувати її. Формування екологічної свідомості суспільства найтіснішим чином пов’язане з діяльністю щодо запобігання будь-яких видів війн, забезпечення миру на планеті, зняттю терористичних загроз, знищення накопичених запасів зброї масового ураження, недопущення застосування ядерної зброї (“ядерна зима”, як результат ядерної війни, може мати для людства глобальні наслідки, навіть незрівнянні з впали 251 млн і 65 млн років тому на землю астероїдами, докорінно змінили хід еволюції на планеті).
Все це фактично підтверджує, що екологічна сфера життя суспільства історично заснована на одній з його базових форм суспільної діяльності – екологічної і є самостійним системоутворюючим інститутом життя суспільства зі своєю внутрішньою функціональною структурою, правилами, принципами, нормами, культурою. Вони об’єктивувати потребами, здібностями, діяльністю і відносинами суспільства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Екологічний фактор і матеріальне виробництво в системі суспільного розвитку