Екологічні проблеми Казахстану – доповідь

Казахстан – країна, розташована в центральній частині Євразії, що займає почесне 9-е місце в світі за площею (2 724 902 квадратних кілометрів). Межує з Туркменією, Узбекистаном, Киргизією, Китаєм і Росією. Держава омивається внутрішніми Каспійським і Аральське морями, але відмітною особливістю є відсутність виходу до відкритого моря, більш того це найбільша держава в світі, що не має виходу в Світовий океан. В силу того, що в країні сильно розвинена економіка, це різко позначається на стані навколишнього природного середовища. М’яко кажучи стан досить занедбаний, навколишнє середовище відчуває сильне негативний вплив з боку людини.

Основні екологічні проблеми Казахстану пов’язані з видобувною промисловістю. Республіка дуже багата на корисні копалини: цинк, вісмут, молібден, мідь, хром, золото, свинець, алюміній, марганець, залізо. Також великі запаси неметалічних або нерудних корисних копалин, які потім знаходять застосування в різних галузях, як наприклад будівельні матеріали. Нерудні матеріали використовуються, як в незмінному вигляді, так і в якості сировини для подальшого виробництва. До них відносяться різні види глини, пісковики, доломіт, вапняк, мармур, граніт, апатит, пірит, фосфорит, кварцит, магнезит і т. д.

Таких родовищ в республіки величезна кількість і шкоди навколишньому середовищу починається вже з них. Наступний комплекс агресивного впливу на природу з’являється в результаті видобутку нафти і природного газу. За рік в країні видобувається кілька мільярдів тонн нафти і чимала частка нафтовидобутку припадає на Каспійське море. Аварії при видобутку, транспортуванні і переробки нафти завдають колосальної шкоди природі, особливо страждають морські мешканці і рослинність.

Крім добувної промисловості винуватцями екологічних проблем Казахстану є нафтопереробка, харчова, легка, хімічна промисловість, машинобудування, виробництво будівельних і оздоблювальних матеріалів, сільське господарство, залізничний, повітряний і звичайно ж автомобільний транспорт. Забруднення грунту, водойм відбувається твердими побутовими відходами, утворення яких казахи зобов’язані сфері послуг, туризму, житлово-комунальному господарству і власним менталітетом.

Разом зі стічними водами виробничих підприємств в річки потрапляють невластиві звичного біологічного і хімічного складу речовини, що забруднюють воду так сильно, що вона стає не тільки непридатною для багатьох цілей, а й небезпечна. Крім того шкода завдається флорі і фауні. Токсичні стічні води потрапляють в грунт і в грунтові води, формуючи цілий ланцюжок забруднень. Дана екологічна проблем Казахстану властива майже всім країнам світу, вона немов вірус поступово заражає всю планету.

Повітря забруднюють фабрики і заводи, автотранспорт, теплоенергетика. На більшості підприємств встановлені застарілі системи фільтрації викидів, а багато хто просто нехтують очищенням викидів скидів, по скільки це вимагає додаткових серйозних витрат. Таким чином в повітря потрапляють тонни забруднюючих речовин таких, як оксиди вуглецю, сірчаний і сірчистий ангідрид, діоксид сірки, свинець, мідь, цинк, хром і т. д. Забрудненість і загазованість повітря призводить до різних захворювань дихальної системи, судин і до онкологічних захворювань.

Гостра екологічна проблема Казахстану викликана улоговиною поблизу міста Актау, в яку підприємства зливають стічні води, кількість елементів в яких практично дорівнює кількості їх в таблиці Менделєєва. Це токсична радіоактивне озеро під назвою Кошкар-Ата розташоване всього в 8 кілометрах від Каспійського моря і несе в собі потенційну загрозу зараження. Ще одна його особливість полягає в тому, що в той час, коли заводи перестають скидати туди відходи, воно пересихає, утворюючи пил і дрібні частинки з високим ступенем токсичності.

Подібного роду біди поширені в східній, західній, південній, північній і центральній частинах республіки. Екологічні проблеми Казахстану завдають великої шкоди навколишньому природному середовищу, рослинному і тваринному світу, здоров’ю населення. Вирішення екологічних проблем повинно мати комплексний підхід, починаючи з федерального рівня, закінчуючи сім’єю. Правильне ставлення до природи, має прищеплюватися ще в дитячому садку, закріплюватися в школі і повторюватися в вищих навчальних закладах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Екологічні проблеми Казахстану – доповідь