Екологічна структура дна морських мілководь
У складній системі природних комплексів Світового океану ключове положення займають підводні ландшафти морських мілководь. Завдяки положенню на рубежі суші і моря в межах глибин, що не перевищують 100 – 200 м, формування ландшафтів відбувається при активній взаємодії компонентів основних геосфер (атмо -, гідро-, літо-, біосфери), породжуваному інтенсивними ендо-та екзогенними джерелами енергії.
До природних факторів, що обумовлюють багатство і різноманітність ландшафтів морських мілководь, відносяться: зв’язок гідроклімата з метеорологічним режимом атмосфери, виражений сезонний ритм природних процесів; рухливість вод, контролююча процеси Літодинаміка та накопичення опадів, а також сприяє хорошій аерації, притоку поживних речовин і розносу зачатків організмів; проникнення сонячної радіації, підтримуючої фотосинтез фітопланктону і фітобентосу; розвантаження рідкого і твердого стоку суші, що викликає сильну мінливість солоності морських вод, збагачення біогенними і органічними речовинами; висока біологічна продуктивність; велика видова різноманітність і багатство життєвих форм, що сприяють високої щільності заселення всіляких екологічних ніш на поверхні моря, в товщі води, на поверхні дна і в грунті; процеси найсильнішого хімічного перетворення речовини, форм міграції та концентрації хімічних елементів; вплив четвертичной регресії, з якою пов’язані реліктові форми рельєфу і фації донних відкладень, розірвані ареали організмів, молодість підводних ландшафтів.
Характерні риси підводного ландшафту як конкретного фізико – географічного таксона визначаються наступними його властивостями:
1) ландшафт морського дна відокремлюється на ділянці земної кори, що має в загальному однакове геологічна будова; як правило, він пов’язаний з розвитком однієї морфоструктури, перехід на ділянку іншого морфоструктури знаменує перехід в інший ландшафт;
2) кожному ландшафту властивий певний набір литологических різниць сучасних донних відкладень або різноманітних за речовому складу виходів корінних порід, контролюючих характер мікро-і мезоформ підводного рельєфу;
3) підводний освітленість, прибійних і течії, осадження частинок на дно і т. п. перерозподіляються елементами рельєфу, тому підводний ландшафт, володіючи однаковим гідрокліматом, диференціюється на цілий ряд місцевих та мікрогідрокліматіческіх обстановок;
4) різноманітність форм рельєфу, грунтів, гідрокліматіческого обстановок визначають строкатість умов місцепроживання і відповідно різноманітність донних біоценозів. Все це служить підставою для виділення системи морфологічних одиниць внутріландшафтной диференціації та застосування ландшафтно – екологічного методу дослідження структури бентоса.
Уявлення про морфологічних одиницях займає особливе місце у вченні про підводні ландшафтах: вони є безпосереднім об’єктом польових досліджень і картування. У результаті аналізу їх закономірних просторових поєднань виділяються і самі ландшафти.
Тісний зв’язок між бентосом та іншими компонентами природи дозволяє вивчати взаємний вплив, з одного боку, факторів навколишнього середовища на формування і поширення біоценозів, а з іншого – використовувати особливості биогеоценотического покриву як індикатор природних умов і стану навколишнього середовища. Такий підхід називається ландшатно – екологічним.
У ландшафті і його морфологічних одиницях біоценози утворюють комбінації різного ступеня складності. Основним методом вивчення просторової структури ландшафтів і бентосу морських мілководь є картування на основі дешифрування матеріалів дистанційних зйомок, що супроводжується заставлянням еколого – топологічних профілів, підводними описами, що дозволяють встановлювати зв’язок біоценозів з екологічними умовами конкретних місць розташування.
Особливість зображення бентоса на ландшафтно – екологічних картах полягає в тому, що біоценози картуються не самі по собі, а як елементи ландшафтної структури: біоценози фацій, урочищ і т. п. Чим крупніше масштаб карти, тим більше можливостей показати нижчі одиниці класифікації бентосних угруповань, проте досвід показує, що ландшафти морських мілководь характеризуються досить строкатою просторової структурою, тому в легенду карти вводяться комплексні одиниці картографування: поєднання біоценозів, характерних для тих чи інших типів донних природних комплексів. Порівнянність морфологічної структури підводних ландшафтів забезпечується виділенням наступних обов’язкових одиниць: 1) морфологічних комплексів горизонтального розчленування – фацій, урочищ, 2) морфологічних комплексів вертикального розчленування – зон, поверхів. Існують ще додаткові категорії морфологічної диференціації: це факультативні одиниці, властиві одним ландшафтам вони відсутні в інших.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)