Едгар Аллан По (1809-1849) – ЛІТЕРАТУРНИЙ ДЕТЕКТИВ – БИЛИНИ І БАЛАДИ – Хрестоматія 7 клас
Едгар Аллан По народився 19 січня 1809 р. в Бостоні (США). Його батьки, мандрівні актори, померли, коли Едгару було лише два роки. Хлопчика всиновив заможний купець з Вірджинії Джон Аллан. Родина Алланів не шкодувала коштів на виховання хлопчика: його одягали “як принца”, у нього були свій кінь, свої собаки. Кори Едгару було шість років, Аллани поїхали в Англію і віддали хлопчика в дорогій пансіон в Лондоні, де він провчився п’ять років.
Після повернення в 1820 р. в США Едгар вступив до коледжу в Ричмонді, який закінчив у 1826 р. Продовжувати освіту Едгар мав в університеті в тому ж Ричмонді.
Заможне життя закінчилася для Едгара, коли йому не виповнилося й 17 років. В університеті він пробув лише рік. Восени 1826 р. відбувся розрив між Дж. Алланом і Едгаром. Приводом для сварки стало те, що Аллан відмовився заплатити картярські борги Едгара. Юнак вважав їх “боргами честі” і не бачив іншого виходу для порятунку цієї “честі”, як покинути багатий будинок, де виховувався.
Для Едгара По розпочалася мандрівне життя. Він поїхав у рідний Бостон, де під псевдонімом “Бостонець” надрукував збірку віршів “Тамерлан та інші вірші”, яка так і не надійшла в книгарні. Це видання поглинуло всі заощадження юнака. Він вступив солдатом в армію під вигаданим ім’ям. На початку 1828 р. поет, однак, не витримав важкої служби й звернувся до названого батька, просячи допомоги. Дж. Аллан виклопотав Едгарові звільнення зі служби. Здобувши свободу, Едгар По знову звернувся до поезії. Наприкінці 1829 р. в Балтиморі був вдруге видано збірник віршів Е. По вже під його ім’ям “Аль-Аарааф, Тамерлан і малі вірші”. На цей раз книжка надійшла в книгарні, але пройшла непоміченою. Джон Аллан наполягав, щоб Едгар закінчив свою освіту. Вирішено було, що він навчатиметься у Військовій академії Вест-Пойнта. У березні 1830 р., за клопотанням Аллана, Едгар все ж був зарахований до академії. Його названий батько підписав за нього зобов’язання відслужити в армії п’ять років. Едгар неохоче йшов в академію. Звичайним шляхом покинути її стіни він не міг, і тоді зумів домогтися, що в березні 1831 р. його відрахували. Цим юний поет повернув собі свободу, але знову посварився з Дж. Алланом. З Вест-Пойнта Едгар По виїхав до Нью-Йорка, де поквапився видати третю збірку віршів. Однак покупців у книги, оціненої в два з половиною долари, так і не знайшлося. У 1831 р. Едгарові знову довелося звертатися до названого батька по грошову допомогу.
1831-1833 рр. – найважчий період для Едгара По. Улітку 1831 р. Едгар жив у Балтиморі у своєї тітки пані Клемм. До кінця цього періоду Едгар По дійшов до крайнього зубожіння. У 1836 р. він одружився зі своєю кузиною Вірджинією Клемм, яка стала адресатом його найпроникливіших ліричних віршів. У ці роки молодий поет багато працював. Він надіслав на конкурс низку своїх творів, однак відзначили лише новелу “Рукопис, знайдений у пляшці”, за який автору видали сто доларів. Гроші надійшли вчасно. Автор буквально голодував.
У період з 1833 до 1843 року По випускає чимало поем і новел, співпрацює з різними журналами в Річмонді та Філадельфії. Однак незабаром на нього чекало серйозне випробування – 30 січня 1847 р. Вірджинія померла від сухот. Смерть дружини стала останньою і непоправною катастрофою життя По.
Останні роки життя Едгара По, 1847-1849, були роками метань, напівбожевілля, успіхів, падінь і постійних наклепів. Восени 1849 р. настав кінець. Сповнений химерних проектів, Едгар По у вересні цього року з великим успіхом читав в Ричмонді лекцію про “Поетичний принцип”. З Ричмонда Едгар По виїхав, маючи 1500 доларів в кишені. Що потім сталося, так і залишилося таємницею. Можливо, поет потрапив під вплив своєї хвороби; можливо, грабіжники приспали його наркотиком. Едгара По знайшли непритомним і пограбованим. Його привезли в Балтимор, де Едгар По і помер у лікарні 7 жовтня 1849 р.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)