Е – Сторінка 2 – Короткі відомості про письменників – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009

Короткі відомості про письменників
Е

Езóп (VI cт. до н. е.) – давньогрецький байкар, засновник жанру. Йому приписують сюжети майже всіх відомих за часів античності байок (“Езопові байки” ).

Постать Езопа є легендарною. Достеменно про нього нічого не відомо. Кажуть, він жив у VI ст. до н. є. у Давній Греції. Нібито був рабом, та ще й бридким: череванем, горбанем, лисим, кульгавим і водночас – розумним, дотепним, волелюбним. Перша згадка про Езопа є у Геродота, який говорить, що він був рабом Едмона, його вбили дельфійські жерці (скинули зі скелі), бо він дорікав їм за те, що вони не працюють, а живуть за рахунок пожертв від божниці Аполлона. Байки Езопа були популярними за його життя, не втратили вони своєї актуальності й дотепер. Сила Езопа в надзвичайно тонкій життєвій спостережливості, розмаїтті сюжетів і тем. Вони, як родючі зерна, дали пишний ужинок у прийдешній літературі. Так, нині неможливо знайти культурну людину, яка б не знала оповідок про вовка і ягня або лисицю та ворону із сиром; про селянина, який пригрів за пазухою замерзлу змію, а та, ледве прийшовши до тями, вкусила його, або стару лисицю, яка, не маючи сили дострибнути до грона винограду, сказала, що він зелений. Дослідниками підраховано, що в байках Езопа діють близько ЗО представників різних професій (хлібороб, мисливець, кожум’яка тощо) та понад 80 тварин. У байках прославляються розум, дружба, винахідливість, мудрість, щедрість, скромність, засуджуються такі вади людського характеру, як гординя, невігластво, лінощі і т. ін. В образах тварин, птахів змальовуються людські моральні якості, але про це говориться не прямо, а за допомогою натяків, алегорії. Такий спосіб зображення вад суспільного життя отримав назву “езопова мова”. Уперше це поняття ввів у літературу М. Є. Салтиков-Щедрін. Сюжети байок Езопа в різні часи оброблялись багатьма байкарями – від Федра і Бабрія до Ж. Лафонтена й І. А. Крилова.

Éко Умбéрто (нар. 1932 р.) – італійський прозаїк, культуролог, доктор філософських наук, журналіст. Основні твори: “Поетика Джойса” (1965), “На периферії імперії” (1977), “Ім’я троянди” (1980), “Маятник Фуко” (1988), “Пошуки ідеальної мови” (1993), “Бавдоліно” (2000).

Народився Еко в містечку Алессандрія (Італія). Здобув вищу освіту в Туринському університеті, де спочатку вивчав право, а згодом – філософію. Із 1954 р. починає працювати на радіо, друкується в періодиці, веде інтенсивну літературну і викладацько-професорську роботу – працює у Флорентійському, Міланському, Болонському університетах, читає лекції у різних країнах світу. У 1962 р. прийшла літературна популярність, коли вийшла друком книга “Opera aperta” (“Відкритий твір”), де автор розмірковує про загальні проблеми культури. Коло його інтересів досить широке. У творах Еко засвідчує свою ерудицію, глибоку обізнаність у різних наукових сферах, але навіть його наукові трактати пройняті гумором. Умберто Еко обгрунтував засади постмодернізму і масової культури. Світову славу вченому-літераторові приносить роман “Ім’я троянди”. У 1981 р. цей твір був відзначений італійською премією Стрега. А через рік – французькою премією Медичі. Книга перекладена багатьма мовами світу. Характерними ознаками цього постмодерністського твору є гра, розважальність, пародійність. Через пародію, іронію, філософський аналіз, інтелектуальну гру Умберто Еко розкриває власне бачення моделі світу.

Есхíл (бл. 525-456 рр. до н. е.) – давньогрецький поет-драматург, “батько трагедії”, автор 90 п’єс (трагедій і сатиричних драм), з яких до нас дійшло тільки сім: “Благальниці” (“Данаіди”), “Перси”, “Семеро проти Фів”, “Прометей закутий”, трилогія “Орестея”. Біографічних відомостей про Есхіла, як і про багатьох інших античних письменників, майже немає. Відомо тільки, що він народився в містечку Елевсіні, неподалік від Афін, у знатній і заможній родині землевласників. Світогляд Есхіла формувався у складну добу грецько-перських війн, добу героїчного напруження сил народу в боротьбі за свободу й створення демократичної Афінської держави. Його ідеалом завжди була демократична рабовласницька республіка, де всі, крім рабів, мали б однакові громадянські права и політичні свободи. Есхіл брав особисту участь у переможних битвах з персами при Марафоні (490 р. до н. е.), Платеях (479 р. до н. е.) і Саламіні (480 р. до н. е.), виявляючи хоробрість і військовий талант. Відомо, що Есхіл був автором 90 п’єс (трагедій і сатиричних драм), з яких до нас дійшло тільки сім: “Благальниці” (“Данаїди”), “Перси”, “Семеро проти Фів”, “Прометей закутий”, трилогія “Орестея”. Першу перемогу на традиційному святі Діоніса Есхіл як драматург здобув у 484 р. до н. е. і перемагав за одними свідченнями – 13, за іншими – 28 разів. Наприкінці життя з невідомих нам причин Есхіл емігрував на острів Сицилія, де й помер у похилому віці. Тривалий час Есхіл був найпопулярнішим поетом Греції. Навіть після смерті його п’єси, попри традицію грати лише твори живих авторів, ставили в афінському театрі. Сам Есхіл скромно говорив про себе, що його твори – це лише “крихти з розкішного бенкетного столу Гомера”; але насправді він зробив важливий крок у художньому розвитку людства. Монументальність художніх образів його трагедій поєднується з урочистою величчю і водночас суворою простотою форми. Есхіл увів, крім протагоніста, другого актора, розширивши тим самим діалог і зробивши динамічнішою дію трагедії. Есхілу приписують введення розкішних костюмів для акторів; у своїх творах він широко використовував танці й сам вигадував для них фігури. Вважається, що Есхіл започаткував тетралогію з трьох трагедій, пов’язаних між собою ідеєю та сюжетом, що закінчувалися сатиричною драмою розважального характеру. Серед трагедій Есхіл а, які дійшли до нас, найбільший інтерес становлять “Перси”, “Прометей закутий” та трилогія “Орестея”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Е – Сторінка 2 – Короткі відомості про письменників – Хрестоматія – Зарубіжна література: від античних часів до сьогодення – Матюшкіна Т. П. – 2009