Джордж Берклі: суб’єктивний ідеалізм
Джордж Берклі – англо-ірландський філософ, відомий своєю системою ідеалістичної філософії, в якій заперечувалося реальне існування матеріального світу.
Парадокси теорії Берклі
Серед філософів – попередників Берклі переважали матеріалісти і реалісти, які заперечували першість духу по відношенню до матерії. Берклі, людина глибоко віруюча, розвивав свої теорії багато в чому на противагу матеріалістів. Він стверджував, що дух не тільки первинний, а й є єдиною реальністю, а матерії не існує зовсім.
Як же філософ обгрунтовував свою парадоксальну думку? Берклі говорив, що ми не можемо сприймати матерію як щось абстрактне, окреме від кожного конкретного предмета. Ми бачимо предмет: дерево, будинок, людини. Але матерію як щось існуюче саме по собі ми не бачимо. Так де ж знаходиться матерія? Берклі стверджував, що матерії просто не існує. А все речі, як і весь світ в цілому, існують тільки в нашому сприйнятті. Предмет є тільки тому, що ми на нього дивимося.
У теорії Берклі було безліч супротивників, які вступали з ним в дискусії. Одне з поширених заперечень звучало так: якщо предмет існує тільки в сприйнятті, значить, коли ми перестаємо на нього дивитися, він зникає? На це Берклі говорив, що предмет продовжують сприймати інші люди або живі істоти, і тому він продовжує існувати. Ну а головним його аргументом було постійне сприйняття світу Богом. Бог дивиться на наш світ і сприймає його безперервно. Тому світ існує завжди, хоча насправді його матеріальної складової немає, а є тільки дух, його створює.
“Джордж Берклі набув значення у філософії своїм запереченням існування матерії – запереченням, яке він Підкріпи вав поруч дотепних аргументів” (Б. Рассел)
Принципи пізнання і теорія сприйняття
Одне з основних творів Берклі, в якому він виклав свої філософські погляди, називалося “Трактат про принципи людського знання”. Перша частина трактату оповідала про первинність духу стосовно матерії і про першість Бога по відношенню, до всього існуючого в світі. Наступні частини були присвячені духу, фізики та математики. Перша частина була видана в 1710 році. Трохи пізніше були завершені залишилися три частини. Після цього Берклі відправився подорожувати до Італії і там втратив написане. Він так і не відновив трактат. “У мене не було дозвілля для здійснення такого неприємного справи, як двічі писати на одну і ту ж тему”, – зізнавався він у листі до одного.
Ще одне цікаве твір Берклі – “Досвід нової теорії зору”. Тут він розвиває положення про те, що людське сприйняття суб’єктивно і залежить від різних чинників, в тому числі і від зовнішніх впливів. Наприклад, якщо одну руку людини нагріти, а іншу охолодити, а потім обидві опустити в теплу воду, їх висновки про температуру цієї води будуть протилежними. Холодна рука вважатиме цю воду гарячої, гаряча – холодної. Тому те, що людина бачить і відчуває, ніяк не можна вважати істиною.
Зір людини теж не можна вважати точним інструментом, стверджував Берклі. Око сприймає тільки кольори і фігури, все інше додумує мозок. Лінії і кути в природі не існують, ми їх не бачимо, але нам здається, що бачимо, тому що поняття про це є в нашому розумі. Те ж саме відноситься до інших органів почуттів, ніяким з них не можна довіряти.
“Я не в змозі помислити відчуваються речі або предмет незалежно від їх відчуття і сприйняття. Насправді об’єкт і відчуття – одне і те ж і не можуть бути абстрагуючись ми одне від іншого “(Дж. Берклі)
Філософ і священик
Ідеї Берклі не знайшли великого відгуку за життя філософа, його вважали дивакуватим ученим, який довів ідеї суб’єктивного ідеалізму до останньої крайності. Його праці часто були предметом насмішок і в кращому випадку викликали подив. Але після того як твори Берклі були перевидані в кінці XIX століття, багато філософів проявили до них інтерес. Деякі ідеалістичні філософські течії того часу стали вважати його своїм попередником. Таким чином, історики філософії визнали погляди Берклі важливим етапом у розвитку цієї науки. Багато з них стверджували, що без ідеалізму Берклі не було б навчань Канта і Юма.
Берклі був не тільки філософом, але і священиком, він горів ідеєю поширення християнської віри на всіх континентах. Отримавши невелику спадщину, він вирішив відправитися на Бермудські острови і заснувати там місіонерське навчальний заклад, щоб звертати язичників в християнство. Уряд підтримав його план, і незабаром Берклі з однодумцями вирушив до Нового Світу. Їх діяльність була досить успішною, поки не закінчилися гроші. Парламент абсолютно забув про існування місіонерської школи і перестав виділяти на неї кошти. Берклі, від спадщини якого нічого не залишилося, змушений був завершити місію і повернутися.
“Для мене очевидно, що буття духу, нескінченно мудрого, доброго і всемогутнього, з надлишком достатньо для пояснення всіх явищ природи” (Дж. Берклі)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)