Джон (Хойер) Апдайк

(18.03.1932 – 27.01.2009)
Американський прозаїк і поет.
Романи “Ярмарок в богадільні”, “Давай одружимося”, “Кентавр”, “Іствікські відьми”, “Кролик, біжи”, “Кролик зцілився”, “Кролик розбагатів”, “Кролик на спокої”; повість “Ферма”; збірки оповідань “Голубині пір’я”, “Музична школа”, “Музеї та жінки” та ін.

Провідною темою своєї творчості письменник Джон Апдайк обрав життя американської провінції і вдачі її середнього класу. Тема в прозі Нового Світла не нова. Але саме Апдайка критики назвали “чуйним барометром американського темпераменту”, маючи на увазі те, що письменник зміг точно передати надії і страхи героїв своїх творів крізь призму одвічних людських проблем – релігії, сексу і смерті.
Таке глибоке знання провінційного життя пояснюється просто: Джон Апдайк народився в маленькому містечку Шіллінгон, штат Пенсівальнія, де все у всіх було на виду, і будь-яка новина відразу ж ставала надбанням усіх. Він був сином емігрував з Нідерландів скромного вчителя, його мати походила з родини німецьких емігрантів.
Дитинство Джона, як він пізніше сам скаже в одному з інтерв’ю, пройшло під знаком двох катастроф: депресії 30-х років (батько Апдайка довго залишався безробітним, а сім’я матері змушена була продати ферму) та Другої світової війни. Виховувався він у сім’ї діда, а по закінченні школи вивчав літературу в Гарварді. Це престижний заклад Джон закінчив в 1954 році з відзнакою, але тільки вивченням літератури не задовольнився. У тому ж році він приїхав в Оксфорд, де займався в Рускінской школі малювання і образотворчих мистецтв. Але свою дитячу мрію стати художником Апдайку здійснити все ж не вдалося. Він захопився журналістикою і, повернувшись в 1955 р в Сполучені Штати, почав працювати в журналі “Нью-Йоркер”. Власне, робота була пов’язана не стільки з журналістикою, скільки з літературою. Почавши з репортажів, віршів і карикатур, Джон незабаром перейшов на короткі оповідання, ставши, таким чином, штатним письменником журналу, а два роки потому очолив у ньому відділ критики.
У 1953 р Апдайк одружився на Мері Ентівістл Пеннінгтон. Шлюб спочатку здавався щасливим, у подружжя народилося четверо дітей. Тим не менше, після 14-річної спільного життя пішов розлучення, а через 10 років Джон одружився вдруге на Марті Раглз Бернард.
У 1957 р Апдайк пішов з журналу і переїхав з родиною в Беверлі Фармс під Бостоном (штат Массачусетс), який з тих пір став його постійним місцем проживання.
Кар’єра Джона Апдайка як професійного літератора почалася з 1958 р Його перші досліди були віршованими, вони і склали поетичну збірку “Дерев’яна курка та інші ручні створення”, потім вийшла друга книга віршів під назвою “Та ж двері”. Надалі Апдайк продовжував писати вірші, щоправда, змінивши ліричну тональність на іронічну. А ось в ранніх оповіданнях проступала інша тема – смуток прощання з дитинством і юністю. Смуток переходила в тугу, супроводжувалася постійним відчуттям неблагополуччя і навіть трагічного сприйняття світу.
Перший роман Апдайка “Ярмарок в богадільні”, що викликав жвавий інтерес у публіки, позначений 1959 У ньому автор зобразив взаємини мешканців притулку для бідних.
А в 1960 р був опублікований роман “Кролик, біжи”, який зробив автора вже знаменитим. Тема самотності, неминучого, непереборного навіть у найменшій і, здавалося б, найбільш згуртованою частинці суспільства – сім’ї, виражається тут особливо чітко. З Гаррі Енгстроме по кличці Кролик в літературу ввійшов типовий апдайковскій герой: середній американець, інфантильний, невлаштований, замкнений у тісному маленькому світі своєї сім’ї, не вміє протистояти споживчому товариству та рятується від всіх неприємностей і конфліктів втечею.
У 1968 р Апдайк видав роман “Подружні пари”, миттєво став бестселером. Місцем дії знову опинився маленьке провінційне містечко в Новій Англії, який захлеснула хвиля сексуальної революції. Свої основні теми – секс і релігія – Апдайк розвинув у наступних творах – “Місяць неділь” і “Версія Роджера”.
Романи, а також публіцистика письменника, в якій критикуються звичаї сучасного суспільства, здобули Апдайку славу християнського письменника. Інший резонанс отримав роман “Іствікські відьми”, в якому автор в іронічному дусі розповів про три сучасних “відьом” – розведених жінках, які потрапили “в мережі риса”, столичного холостяка. Критика і читачі взяли роман вельми прохолодно. А ось однойменний фільм, поставлений за цим романом, за участю голлівудських зірок на чолі з Джеком Ніколсоном, мав величезний успіх.
У 1971 р Апдайк повернувся до оповідання про життя Кролика. У другому романі про Гаррі Енгстроме “зцілити Кролик” події відбуваються на тлі злободенних реалій США 60-х років – боротьби негрів за свої права, руху хіпі, висадки людини на Місяць і війни у ​​В’єтнамі, тобто на тлі всього, що крім бажання і волі входило в життя середнього американця. Посолідневшій Гаррі (дія відбувається через десять років після подій, описаних в першій книзі) повернувся до дружини і дитині, став консерватором і конформістом, спраглим стабільності і спокою.
Але на цьому епопея не закінчилася. Пішли третій і четвертий романи про що став знаменитому Гаррі Енгстроме. У третій книзі “Кролик розбагатів”, написаної в 1981 р, Гаррі Енгстрем змирився зі своїм життям, став успішним підприємцем, батьком, чоловіком, гравцем у гольф. Благополуччя і секс для нього тепер є головною метою життя. Колишні пошуки сенсу життя не грають для нього більше ніякої ролі.
І нарешті, в 1990 р вийшов роман “Кролик на спокої”, в якому багатство стає для Гаррі єдиною справжньою метою. У цьому романі письменник прощається зі своїм героєм: під час гри в баскетбол у Кролика трапляється інфаркт, і він помирає, а зі смертю Кролика головним героєм роману стає його син.
Романи про Кролика принесли Апдайку престижні літературні премії: Вищу премію Національного об’єднання літературних критиків, Пулітцерівську, Американську книжкову премію. Отримуючи чергову нагороду, Апдайк сказав: “У наш час, коли значно легше скаржитися з приводу кризи, ніж підтримувати мир і порядок, я зворушений тим, що завдяки цій премії набуває загальне визнання звичайне нормальне існування мого героя – людини середніх років, звичайного і” безпосереднього “в тій мірі, в якій поняття ці можна поширити на всю Америку”.
У своїх наступних романах – “Пари”, “Місяць відпустки”, “Давай одружимось” – Апдайк звернувся до життя тих, хто населяє багаті американські передмістя. У них письменник показав, як охоплені жадобою споживання люди втрачають духовність, як дрібніють їх інтереси, як поступово єдиним засобом вільного волевиявлення для них стає секс. Власне, деяка (а іноді і значна) “перевантаженість” сексом характерна майже для всіх романів Апдайка. Виняток становить найкраща його книга – “Кентавр”. У ній багато автобіографічного, але письменник вводить в роман паралелі з давньогрецькою міфологією, ніби ототожнює свого героя Колдуелла, “художника-абстракціоніста середньої руки”, з кентавром Хироном, піднімаючи тим самим проблеми буденного існування американця середини ХХ століття на рівень вічних проблем. До роману “Кентавр” близька і повість “Ферма”.
Через усю творчість письменника – від ранніх оповідань до роману “Версія Роджерса”, написаного в середині 90-х років, – проходить вічна тема безсмертя. Для багатьох романів письменника характерні спроби подолати страх смерті любов’ю, сексуальним “відродженням”. У “Кентаврі” проблема смерті пов’язана з пошуками сенсу життя, з подоланням відчуження, з твердженням доброти.
Джон Апдайк написав 51 книгу, включаючи збірники коротких розповідей, віршів і критичних статей. Довгі роки критики іменували письменника “живим класиком американської літератури”. Але 27 січня 2009 Джон Апдайк покинув цей світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Джон (Хойер) Апдайк