Джерела права України
Зовнішніми формами вираження правових норм є джерела.
В Україні основними джерелами права є нормативно-правові акти – офіційно встановлені документи, прийняті уповноваженими державними органами або референдумом, мають загальнообов’язковий характер, розраховані на невизначене коло осіб і які застосовуються неодноразово. Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти та розрізняються юридичну силу. Закон – це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку, що регулює певні суспільні відносини і забезпечується силою державного примусу. Класифікація законів в порядку убування юридичної сили виглядає наступним чином:
- Конституція Україні (основний закон країни)
Підзаконний нормативний акт – це прийнятий компетентними органами документ, заснований на законі і не суперечить йому. Наприклад, в Україні до підзаконним актам відносяться:
- Укази і розпорядження Президента Постанови і розпорядження Уряду Постанови та накази міністерств України Постанови та накази Уряду і міністерств суб’єктів України Накази та інструкції відомств суб’єктів України Локальні акти установ
Іншим джерелом права є правовий звичай – історично сформоване правило поведінки, санкціоноване державою, але письмово не зафіксоване. Так, за звичаєм, суд, приймаючи рішення з ким залишити дитину, віддає перевагу матері, а роботодавець, при укладенні трудового договору ставить печатку, хоча дані норми не закріплені в письмовій формі.
Правовий прецедент – рішення суду, коли – то винесене по конкретній справі і що застосовується в судовій практиці для вирішення аналогічних справ. У нашій країні не застосовується, поширений в США, Великобританії.
Міжнародно-правові акти (Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про права дитини 1989 р. Та ін, Статут ООН), що закріплюють принципи міжнародного співробітництва держав, їх рівності і суверенності, мирного вирішення міжнародних конфліктів і ін.