Джерела походження та способи словотвору українських прізвищ XVII ст. на основі “Реєстру Війська Запорозького 1649 року” (полк Чигиринський)
Джерелами походження прізвищ 17 ст. були імена, назви виду занять або професії, місця проживання чи походження, індивідуальних ознак (фізичних або психічних) першого носія. Найбільшу кількість антропонімів становлять відіменні 1194 (37% від загальної кількості 3222) [1; 400]. Основою для творення українських прізвищ були переважно церковно-грецькі назви: Тиміш, Грицько, Юсько, Тодор, Мартин, Іван, Дацко, Танко. А також імена слов? янського походження: Богдан, Миско, Ждан, Мирон, Радко, Володько. Переважно це чоловічі імена. Тільки 8 особових назв утворено від жіночих. Друге основне джерело – це назва місцевості, де проживав або звідки походив основоположник роду. Серед них такі: Броварний, Донець, Коломієць, Низуненко, Чигиринець, Кияниця, Черкасенко, Тростянетченко, Білоцерківець, Волошин (налічується 12 прізвищ Волошин і 2 Волошиненко). Значна частина прізвищ пов’язана з соціальною приналежністю або з постійним заняттям, професією чи посадою першого носія. Це були назви, які чітко відрізняли окрему особу від її оточення. Такі найменування на четвертому місці, згідно з їх кількістю, яка становить 218 (6.7 %). Показник не дуже високий. Це пояснюється тим, що до Реєстру записували лише заможних козаків, які могли заплатити певну суму грошей, а багаті козаки обирали прізвища, які вказували на походження або ж від імені батька чи діда (що свідчило про повагу і шану до свого роду). Прізвищ Чигиринського полку, що вказують на індивідуальні ознаки перших носіїв, стоять на другому місці після відіменних. Загальна їх кількість – 540 /16,5%/.
Серед словотвочих типів найбільш поширеним був морфологічний. Значними за кількістю є прізвища суфіксального способу творення. Дуже продуктивним у творенні прізвищевих назв того часу був саме формант – енко (2118; 65.7%). Водночас серед них треба виділити групу назв, що мають в основі імена (1098, 61.2%). Суфікс – енко патронімічний, а також має відтінок зменшеності й пестливості (порівняти з білоруським суфіксом – енок) [2; 38]. Він вказує на походження від батька (рідше матері). На другому місці за кількістю утворень стоять антропоніми на – ський (162, 5.02%). Це свідчить про значну кількість козацької верхівки в Чигиринському полку. До поширених також належать прізвища на – ович (140, 4.3). Значно менше трапляється у полку найменувань із суфіксом – ин. Їх кількість становить 44 (1.3%). Найбільше у сотні Хмельницькій: Бабин, Лазчинин, Маслин, Галин, Литвин, Волошин, Татарин, Кудин, Зосьчин. Найменше прізвищ серед усіх патронімічних і патронімічних утворено за допогою суфіксів – ов, – ів, – ев (тільки 25, 0.57%): Богунов, Махнов, Дорошів, Гойдуков, Федоров, Крисков, Божков. За допомогою суфікса – ич утворено тільки чотири: Карлич, Гладич, Немирич. Всього лише 13 прізвищ у Чигиринському полку із суфіксами – ак,-як: Щербак, Хижняк, Чеберак, Чомак, Кобак, Погрібняк, Бурак, Третяк, Півторак. Група прізвищ із суфіксом – ець у полку вазує на походження з певної території чи місцевості. Найменувань на – ець налічується 64 (1.9): Криловець, Коломієць, Канівець, Лукомець, Асавулець, Черкасець, Мошенець, Білоцерковець, Стебловець, Малець. Варто звернути увагу на ті суфікси, що надають прізвищам певного емоційного забарвлення: позитивного – здрібнілі й пестливі – ик: Пальчик, Пузик, Пташник, Соляник, Шупик, Базик, Бутник, Дубовик, Рихлик; – ець: Малець, Кривець; – ко: Попко, Котко; – уля: Зезуля і негативного – з відтінком згрубілості – ура: Вацура, Батура, Кошура; – уха: Рябуха, Говоруха, – юха: Шевелюра; – яга: Дядяга; – ика: Рцидика; – ака: Вересчака, Кулбака.. Таким чином, ми бачимо, що більшість прізвищ Чигиринського полку утворено суфіксальним способом – за допомогою матро – і патронімічних суфіксів – енко, – ович(-евич), – ин, – ов, – ів, суфіксів, які вказують на походження з певної території чи місцевості – ець, – ин, – ський(-цький), суфіксів, що надають певного емоційного забарвлення – ура(-юра), – уха, – юха, – ак(-як), – яха, – яга, – ик; атребутивних, агентивних. Проте, крім цих головних груп, є ще й такі, які досить рідко трапляються у цьому полку. Серед них – ій. Прізвищ із таким суфіксом є всього 5: Мотрій, Водопій, Суховій, Лаптій, Базилій. У полку Чигиринському, у сотні Потоцькій, є тільки одне прізвище з суфіксом – иста – Кузьма Цимбалиста (ст.53).
На другому місці за кількістю вживань стоять антропоніми семантичного способу. Прізвища, утворені цим способом, тобто співвідносні з іменами й загальними назвами, становлять одну з найбільших груп. Усього їх – 131 (4.06). Серед них переважають однозвучні з назвами частин тіла, обладнання.
Реєстр Війська Запорозького 1649 р.- К., 1995.- 400 с.
Ткаченко О. Б. Прізвища з сфіксом – енко та споріднені утворння // Словянське мовознавство.- Т. 2.- 1958.- С. 38-53.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)