Джерела античної філософії

Антична філософська література збереглася погано. Всі праці філософів першого періоду загинули, від них вціліли лише фрагменти, і то завдяки тому, що вони наводилися в працях тих пізніших античних авторів, яким вдалося пробитися крізь темряву століть. Праці більшості античних філософів другого періоду також цілком до нас не дійшли. Виняток становлять лише твори Платона і Аристотеля. Така ж картина спостерігається і в третьому і в четвертому періодах, проте там число філософських праць, що дійшли до нас цілком, більше. Наприклад, дивно, що повністю збереглася філософська поема античного матеріаліста Лукреція Кара “Про природу речей”. Таким чином, інформація, отримана з других рук, становить більшу частину наших джерел у разі греко-римської, як, втім, і давньосхідної філософії. Але інформація, отримана з пізніх джерел, кишить протиріччями, помилками і модернізаціями. Така інформація в основному належить так званим доксографов, т. Е. “Опісивателям думок”, нездатним на скільки-небудь серйозний аналіз. Втім, є й більш надійні джерела наших знань про найдавнішої грецької філософії.

Це насамперед твори Платона і Аристотеля. У “Метафізика” Аристотеля міститься перший нарис історії античної філософії, щоправда, лише в одному аспекті – в аспекті арістотелівського вчення про першопричини. Думки Платона і Аристотеля слід швидше відносити до логічної, ніж до емпіричної концепції історії філософії. Початок справжньої доксографіі можна знайти, мабуть, у Теофраста, учня Аристотеля, який описує вчення філософів з проблем у своїй праці “Думки фізиків”, хоча, на жаль, цей найважливіший джерело дійшов до нас у невеликої частини, причому на відміну від Аристотеля, Теофраст не підганяє історико-філософський матеріал до своєї концепції.

Хоча праця Теофраста не дійшов до нас цілком, він був використаний такими пізніми античними авторами, як Псевдо-Плутарх, Арій Дідім, Філодем, Цицерон, Олександр Афродісійского, Симпликий, Іполит, Сотіон, Діоген Лаерцій та іншими. У кінці II ст. до н. е. невідомий автор зробив витяг (епітоме) з праці Теофраста. Воно теж загинуло, але перш встигло стати основою для праці іншого невідомого філософа-стоїка середини I ст. до н. е. Ця праця отримав умовну назву “Ветуста плаціта” – “Стародавні вислови”. На нього спиралися такі наші джерела, як Цицерон, Філон, Філопон, Аецій, Макробий, Амміан, автор “Гомерівських алегорій”, Цельс, Варон, Енесідем, Тертуліан та ін. У свою чергу на Аеція спиралися античні письменники Стобі, Теодор, Немес, Псевдо-Плутарх – автор роботи “Плаціта”. А ця робота послужила джерелом для Євсевія, Псевдо-Галена, Афенагора, Ахілла, Кирила, аль Харастані.

Самостійний джерело по античних філософам першого періоду становить роботи Секста Емпірика (II – III ст.). Мають значення і твори деяких ранньохристиянських письменників II – V ст. – Іринея, Іполита, Климента, Орігена, Єпіфанія, Арнобія, Августина та ін.

Маючи справу з доксографіческімі джерелами, слід враховувати, що зміст термінів з часом змінювався. Вже Аристотель не завжди правильно розумів деякі терміни більш ранніх античних філософів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Джерела античної філософії