ДЖЕК ЛОНДОН – ЛЮДИНА В ЖИТТЄВИХ ВИПРОБУВАННЯХ
Наскільки людина перемагає Страх, Настільки вона є людиною.
Томас Карлейль
Джек Лондон – американський письменник
1876 (Сан-Франціско, шт. Каліфорнія) – 1916 (Глен-Еллен)
Є письменники, у творах яких ми знаходимо щось нове, незнане, герої цих творів стають нашими близькими друзями і постійними супутниками. До таких письменників належить і великий митець Америки Джек Лондон.
Здається, біля його колиски стояли добрі чарівники… У нього було прекрасне обличчя – мужнє, вольове, з розумним чолом і ясними, по-дитячому чистими, веселими очима. Його сталевим м’язам міг позаздрити будь-який спортсмен, а вмінню приваблювати людей – багато хто з політиків. Що вже говорити про талант оповідача, завдяки якому він завоював багатомільйонну аудиторію читачів. Але цей видатний письменник увійшов у літературне життя не в парадні двері, а з чорного ходу.
Джекові дуже рано довелося почати трудове життя, адже родина жила бідно. Згодом письменник згадував про своє дитинство: “У десять років я вже продавав на вулицях газети. Кожний цент віддавав сім’ї, а сам ходив до школи, згораючи від сорому за свій кашкет, черевики, одяг… Я прокидався о третій ранку, щоб встигнути за газетами, а потім ішов не додому, а до школи. Після школи – вечірні газети…”
В юнацькі роки Джек Лондон пішов працювати на консервну фабрику, де робочий день тривав одинадцять годин. Якось йому довелося простояти за верстатом тридцять шість годин підряд. Він утік з роботи, купив човна, позичивши гроші в тітоньки Дженні, своєї колишньої годувальниці, і почав добувати в бухті Ролло Сан-Франціско делікатесні мідії для продажу багатіям. Заняття було прибутковим, хоч і небезпечним, але саме цим особливо принадним для Джека Лондона.
Дев’ятирічний Джон Із собакою
Джек Лондон – матрос на “Софі Сазерленд”
Сімнадцятирічним юнаком Лондон найнявся матросом на шхуну “Софі Сазерленд”, яка вирушала у Берингове море полювати на котиків Це було перше далеке плавання і водночас серйозне семимісячне випробування, з якого він вийшов із честю. Пізніше Джек Лондон знайшов собі місце на фабриці в Окленді, і знову потяглися похмурі дні. Йому здавалося, ніщо вже не зможе повернути радість життя.
Проте юнак знову вирвався з “пекла праці” і приєднався до масового походу безробітних на Вашингтон. Під час цього походу у Джека Лондона визріло важливе рішення стати письменником. У 17 років він написав своє перше оповідання “Тайфун біля японських берегів”, яке було відзначене першою премією в сумі 25 доларів. Саме в літературі вбачав він своє покликання, тому посилено почав займатися самоосвітою, багато писав, пробуючи себе в різних жанрах. Працював початківець по п’ятнадцять годин на добу, виявляючи виняткову наполегливість і витривалість.
У навчанні Джек Лондон виявляв чудеса наполегливості. Жадібно здобуваючи найрізноманітніші знання, Лондон за три місяці самостійно пройшов курс підготовки до університету і став студентом. Але “храм науки” він залишив, провчившись менше року. “Брак коштів,- згадував пізніше Джек Лондон,- і усвідомлення того, що університет не дасть мені те, що потрібно, а забере дуже багато часу,- все це змусило мене піти”.
У 1897 році газети рознесли звістку, що в річці Клондайк на півострові Аляска знайдено великі розсипи золота. Туди, в полярний край, негайно рушили золотошукачі, серед них – і Джек Лондон. Проте ця експедиція була для нього невдалою.
Через нестачу харчів він захворів на цингу. Джек Лондон повернувся в Штати з порожніми кишенями, зате з багатющим життєвим досвідом. У своїх творах він описав “золоту лихоманку” того часу.
Біла Тиша снігових безкрайніх рівнин, арктичні простори, осяяні непевним світлом марного сонця… Діти Морозу – індіанці, що відстоюють свої звичаї в нерівному бою з непроханими білими гостями,- все це він бачив, і все це увійшло до його творів. У Джека Лондона є оповідання, яке так і називається – “Біла Тиша”. Після цього твору були написані “Поклик предків”, “Біле ікло”, “Син вовка”, “Любов до життя”… Автор поетизує дику й сурову природу Півночі, мужніх, благородних героїв. У творах Джека Лондона звучить віра в людину. “Не знаючи жодного бога,- говорив він,- я зробив з людини об’єкт свого поклоніння. Звичайно, я встиг дізнатися, як низько вона може впасти. Та це лише збільшує мою пошану до неї, бо дає змогу оцінити ті висоти, яких вона досягла”.
Будинок Джека Лондона в Каліфорнії
Джек Лондон за Письмовим Столом
Оповідання “Любов до життя” (1907) також про Північ. Головний герой, напівмертвий від голоду й утоми, з пошкодженою ногою, добирається через снігову пустелю до узбережжя. Кульмінація цього оповідання – боротьба героя з так само виснаженим від голоду вовком. Виявляючи незвичайну волю до життя, герой долає неймовірні труднощі й перемагає.
Своїми “північними” оповіданнями Джек Лондон утвердився в літературі й завоював широку популярність.
Помер Джек Лондон рано: у сорок років. Для багатьох письменників це час найбільшого розквіту таланту. Тому рання смерть художника слова – це справжня трагедія обдарованої особистості. Але й за своє коротке життя Джек Лондон зумів зробити в літературі стільки, що залишився в ній і в пам’яті читачів назавжди.
Чи добре ви запам’ятали?
Імена: Джек Лондон.
Географічні назви: Америка, штат Каліфорнія, Сан – Франціско, Берингове море, Окленд, Вашингтон, півострів Аляска, річка Клондайк.
Назви творів:
“Тайфун біля японських берегів”, “Біла Тиша”, “Поклик
Предків”, “Біле ікло”, “Син вовка”, “Любов до життя”.
Запитання й завдання
1. Де й коли народився Джек Лондон? Розкажіть про дитячі роки письменника.
2. Чим доводилося займатися юному Джеку Лондону, щоб заробити на прожиття? Коли він вирішив стати письменником?
3. Як письменник здобув освіту? Що він вважав “справжнім університетом”?
4. Що стало поштовхом до написання “північних” оповідань? Чому їх так називають?
5. Розкажіть, яким ви уявляєте Джека Лондона, використовуючи ілюстрації.
1. Прочитайте епіграф до статті. Як ви його розумієте?
2. Як ви розумієте слова Джека Лондона: “Я зробив з людини об’єкт свого поклоніння”?
3. Одного разу Джек Лондон так сказав про своє життя: “Мені страшно тепер подумати про те, з яким самозреченням я працював, і про те, яким я був бідним, як відчайдушно хотів пробитися, і ще – яким я був щасливим”. Прокоментуйте слова письменника, спираючись на матеріали статті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)