Два уроки з вивчення “Казки про яян”
Н. Половецька,
Вчитель української мови і літератури
Черкаська обл.
Тема. Емма Андієвська – українська письменниця й художниця, яка живе в Німеччині. Її казки-притчі. “Казка про яян”.
Мета: ознайомити учнів із життєписом Є. Андієвської, її творчим кредо; виробляти навички виразного та вдумливого читання казки, вчити визначати її фантастичні елементи; виховувати морально-етичні цінності, що допомагають бачити й розуміти красу та приваби світу.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: світлина Е. Андієвської, текст “Казки про яян”.
Епіграф уроку: Ця жвава й енергійна жінка буквально заворожує. Слухаючи її, ледве встигаєш за гострими поворотами її думки – часом іронічної, часом парадоксальної. Голос у неї постійно міняє інтонації, залежно від теми розмови; його виразності й відтінкам могли б позаздрити найдосвідченіші актриси.
Михайло Слабошпицький
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завданнЯ
Літературний диктант.
– Коли народився І. Калинець? (9 липня 1939р.).
– Який ВНЗ закінчив І. Калинець? (Львівський університет)
– У якому році був заарештований? (У 1972 р.).
– За що він був засуджений? (За “антирадянську агітацію й пропаганду”).
– Де відбував покарання? ( На Уралі та в Забайкаллі).
– Ким працював у засланні? (Токарем і кочегаром).
– А чи каявся поет? (“Мучився, але не каявся – і радий з того, що лишився людиною”).
– У якому році повернувся поет із заслання? ( 1981 p.).
– Який вірш присвячений мамі? (“Писанки”).
– Який цикл віршів присвячено доньці? (“Дивосвіт”).
II. Повідомлення теми й мети уроку. Читання й коментування епіграфа
III. Вивчення нового матеріалу
1. Розповідь учителя про письменницю.
Емма Андієвська – митець, обдарований багатогранним талантом: поет, прозаїк, художник. На жаль, її творчість стала відомою в Україні лише близько двадцяти років тому. “Залізна завіса, яка відгороджувала нас од усього цивілізованого світу, поглинала і звуки, й імена, й слова, і книги”. Ми гадали, що тільки й того світу, що у нашому вікні, що тільки й літератури української – тієї, яку написали наші “домашні автори”.1
Народилася пані Емма 19 березня 1931 року в м. Донецьку (тоді він називався Сталіно). Коли дівчинці виповнилося 12 років, родина емігрувала до Німеччини. Андієвські зробили вибір, на який мали право, – відмовилися жити в державі, де панували безправ’я, приниження, зневага, масове знищення людей…
Компартійна слухняна преса іменувала емігрантів “зрадниками радянської Батьківщини” й усіляко переслідувала їх родичів – аж до фізичного знищення.
Деякий час Е. Андієвська жила у Франції, згодом – у США, а з 1961 року постійно мешкає в Мюнхені (Німеччина).
Творча спадщина пані Андієвської багата й різноманітна: понад десяток поетичних збірок, чимало оповідань, романи “Герострати”, “Роман про добру людину”, “Роман про людське призначення”; її картини експонуються в багатьох музеях та картинних галереях.
Творче кредо письменниці влучно й образно сформулював М. Ф. Слабошпицький у літературно-критичному нарисі “Магістр алхімії слова”; “Це зовсім не таке легке чтиво, що нагадує десертну страву, якою людина насолоджується після ситного обіду… її поезії змушували читача напружувати уяву й розум, щоб збагнути закладений у них зміст, додумати не висловлене безпосередньо, збагачувати їх досвідом своєї душі”.
Емма Андієвська любить писати для дітей. У 2000 році вийшла збірка її творів під назвою “Казки”.
2. Бесіда.
– Який народний твір називається казкою? (Казка – фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події).
– Як виник термін ” казка”? (Походить від слова “казати” (казки розказуються). За часом виникнення ці твори належать до найдавніших форм народної творчості).
– На які групи поділяються казки? (Про тварин, фантастичні, побутові).
3. Первинне читання “Казки про яян”.
Словникова робота.
Вежа – висока й вузька, переважно з каменю, архітектурна споруда, що будується окремо або становить верхню частину будівлі. Синонім до цього слова – башта.)
Кельма – ручний будівельний інструмент у вигляді невеличкої лопатки; застосовується при муруванні стін, настиланні бруківки тощо.
Не глипнув у його бік – не подивився в його бік.
Кволий дідусь – слабкий, безсильний; фізично нерозвинутий; незначний за ступенем вияву.
Немощі – хвороби, безсилля.
Бракує сил – не вистачає сил.
Гузир – місце, де зав’язано мішок.
Запитання до учнів.
– Куди потрапив пастушок, розшукуючи козу?
– Яке враження справили на нього й на вас, діти, яяни?
– Чому вони не відповідали на запитання пастушка?
– Про що розповідав хлопчикові дідусь?
– Чому пастушок не захотів стати яянином?
4. Складання плану до казки (робота в групах).
5. Обговорення та оцінювання складених планів.
IV. Підсумок уроку
“Мікрофон”.
Роздуми учнів на тему: “Я в країні яянів”.
V. Домашнє завдання: виразне читання твору “Казка про яян” (обов’язково); намалювати ілюстрації до казки (за вибором учнів); написати продовження твору (за вибором учнів).
Урок 2
Тема. Емма Андієвська. “Казка про яян”. Прихований повчальний зміст твору: “Я” і зовнішній світ, “Я” та інші люди. Теорія літератури: притча.
Мета: навчити учнів розуміти прихований зміст твору; виробляти уміння й навички визначати головну думку каіки, робити власні висновки з приводу прочитаного; виразно читати та переказувати прозовий твір; виховувати почуття людяності, душевної щедрості, причетності до всього, що діється навколо.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: карта світу, карта України, учнівські ілюстрації, таблиця “Мимовільна мандрівка пастушка в місто яян”.
Хід уроку
І. Перевірка домашнього завдання.
1. Учні читають окремі епізоди з “Казки про яян”.
2. Огляд ілюстрацій до епізодів, що читаються.
3. Декілька учнів читають продовження казки, яке написали самі.
Учитель або підготовлений учень читають уривок із літературно-критичної статті М. Слабошпицького “Магістр алхімії слова”:
“Говорити про Емму Андієвську завжди приємно. Бо говориш про бунтівливий талант, про оригінальність світобачення. Про незвичну словов’язь у її прозі й поезії (кожного справжнього письменника важко уявити без такого культу слова…)
В Емми Андієвської кожне слово не тільки своєрідна “цеглинка” всієї архітектурної споруди твору, а й воднораз, здається, воно живе своїм окремим, автономним життям, випромінює світло чи кидає тінь, тривогу або присмерковий спокій. Так, вона справді магістр у тій науці, яку називають алхімією слова”.
II. Повідомлення теми й мети уроку
III. Формування умінь та навичок аналізу художнього твору
1. Бесіда за змістом казки
– Де знаходилося місто яян?
(У глибочезному проваллі, далеко від усього світу, від його природних див, від чистої блакиті неба, від ласки й тепла сонечка…)
– Який воно мало вигляд? Прочитайте.
(” Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з багатьох веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються”).
– Як вели себе мешканці міста?
( Жоден яянин не відгукнувся до малого пастушка, навіть не подивився в його бік).
– Чому тільки немічний дідусь заговорив до хлопчика? Прочитайте. (“Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, поправити яку мені бракує сил”).
– А які підпори тримають яян у їх мовчанні?
(За словами дідуся, “кожен яянин знає тільки своє “Я” і тому запитань іншої людини просто не чує”. “Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще”. Таких люди називають егоїстами).
– Діти, чи ви зустрічали у своєму житті яян?
– Чому мешканці чудернацького міста “майже вічні?”
(Дідусь пояснив, що вони харчуються власною гординею, власним “Я”. Оскільки гординя незмірна (“Я” невичерпне), то всі тутешні городяни майже вічні. Помирають лише ті, у кого “Я” вичерпується).
– Чому опали немощі дідуся? Прочитайте. (“… опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам’ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов’язки юнги, я впав за борт і опинився в цьому місті”.
Учні зауважують, що юнга теж, мабуть, не був позбавлений отого “Я”, бо ж невідомо як опинився в цьому місті та ще й після сварки на борту корабля).
– Як можна пояснити рішення пастушка не бути яянином?
(Ми знаємо, що маленький козопас – сирота. Можемо припустити, що в нього було нелегке дитинство, але хлопчик не озлобився ні на людей, ні на навколишній світ, не розчарувався в житті. Він прагне прийти на допомогу незнайомому кволому дідусеві – винести старенького з того страшного міста).
– Проаналізуйте поведінку хлопчика в останніх епізодах казки. Чи правильно він учинив?
(Пастушок обережно (отже, з повагою) посадив старого на плечі й пішов до найближчої брами (нагадаємо, що їх було сім). Він їй низенько уклонився, звернувся, мов до людини, із словами ввічливості: “Вельмишановна брамо, чи не була б ти така ласкава й відпустила нас на волю…”
Усе це свідчить про те, що пастушок був добрим, лагідним, вихованим хлопчиком, привченим шанувати довколишній світ).
2. Прийом “Я так думаю”.
– Поміркуйте, чому пастушкова доброта не змогла розтопити крижаного “Я” в душах яян?
– Мішок самоцвітів – плата за доброту, прагнення до волі й повагу до людей?
– Чи можна в сучасному житті “вилікувати” егоїста?
3. Робота в групах.
І група. Усне повідомлення на тему “Що об’єднує Вавилонську башту та вежі міста яян?”
Вавилон – велике й багате місто в стародавній Месопотамії, столиця Вавилонського царства в XIX-VI ст. до н. е., важливий торговельний і культурний центр. Перекази про це повне розкошів і спокус місто були поширені серед народів-сусідів. Поступово назва столиці Вавилонського царства з власної ставала загальною, символічною.
Місто, у якому жили яяни, знаходилося у глибочезному проваллі серед високих скель. Це було місто бідняків, бо складалося з веж, що весь час завалювалися.
Прадавній вавілонський міф, пізніше перероблений і введений у Біблію, розповідає про спорудження після всесвітнього потопу вежі “висотою до небес”.
Будівництво йшло успішно, башта ставала все вищою, адже люди, розмовляючи однією мовою, працювали дружно, злагоджено. Розгніваний людським зухвальством Бог переплутав людські мови так, щоб будівельники перестали розуміти один одного, – і вежа розвалилася.
Ця біблійна легенда знайшла відображення в образотворчому мистецтві. Найбільш відомі зображення Вавілонської вежі – це картини Вальтера Брейгеля та Мартина ван Валькенборха.
У місті яянів вежі вузькі, довгі, не схожі одна на одну, бо “їх кожен будує на свій лад”. Не дивно, що “ці вежі весь час розвалюються”, що деякі з них – лише купи каміння, у дідуся вежа найнижча й напівзруйнована. Яяни, на відміну від різномовних вавілонян, узагалі не розмовляють, вони не можуть вимовити навіть звичайнісіньке “ти”.
Отже, і легенда, і казка нас навчають, що без краси людських взаємин не може бути гармонії й краси ні в природі, ні в людському оточенні.
II група. Усне повідомлення на тему “Символічне значення числа сім”.
У місті яянів сім воріт. Не п’ять, не вісім, не дев’ять, а саме сім.
Число сім у багатьох народів із сивої давнини стало священним. Археологи знайшли старовавілонський переказ про створення світу, написаний на семи табличках. Тому й маємо сім днів у тижні.
У трипільській культурі теж існував семиденний тиждень, був поширений серед усіх пелагів аж до Малої Азії, а також у єгипетських жерців.
На стародавніх малюнках тиждень зображували у вигляді семипроменевої зірки. Уже пелаги помітили, що на небосхилі є сім зірок, що рухаються по небу. їх обожнювали, бо кожна керує своєю годиною.
Маємо сім кольорів веселки, сім чудес світу, сім нот, сім струн на лірі Орфея.
Сім давньогрецьких міст – Смірна, Хіос, Коло-дюн, Садамін, Родос, Агрос, Афіни – сперечалися за честь називатися батьківщиною славнозвісного співця Гомера.
За церковними канонами, є сім головних гріхів: пиха, жадібність, нечистота (тіла й душі), ненависть, обжерливість і пияцтво, гнів, лінощі.
Цей список можна продовжувати. Виникає думка: а може, усі ці сімки – випадковість?
“Учені ж висловили припущення, що число сім є тією кількістю одиниць для сприймання й запам’ятання, яке “вкладається” в пам’ять людини найкраще, коли цих одиниць більше, запам’ятовування одразу ж погіршується”, – стверджує у своїй книзі “Слово про слово” професор-мовознавець А. П. Коваль.
Не дивно, що в місті яянів було саме сім брам, – доля давала мешканцям шанс позбутися егоїзму, непомірної гордині й стати справжніми людьми.
III група малює схему “Мимовільна мандрівка пастушка в місто яян”.
4. Робота в парах: розігрування діалогів.
– Я потрапив у місто яян.
– Я не хочу бути яянином.
5. Довести, що виучуваний твір – казка:
– розповідний твір;
– невеликий за розміром;
– у ньому йдеться про вигадані події;
– зачин не традиційний для народної казки: “Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля”.
– кінцівка: “Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир наповнений самоцвітами”.
У народних казках позитивні герої завжди отримують винагороду.
6. Теорія літератури: казка-притча.
“Казка про яян” – це притча – повчальне алегоричне оповідання про людське життя з яскраво вираженою мораллю.
У книжці “Мудрий оповідач” уміщено 34 народних притчі.
Можна підготувати інсценізацію притчі “Грамота – велике діло”.
Автор. Це було давно. Пішли на заробітки грамотний і неграмотний. Влаштувалися на роботу. Перший працює в конторі, а другий косить, молотить і землю копає.
Неграмотний. Чого так заведено у світі? Я так тяжко працюю, а одержую менше товариша. Піду до начальника.
Автор. Той послухав та й каже:
Начальник. Бачиш, он воли? Побіжи й спитай, що вони повезли.
Автор. Побіг неграмотний. Прибігає назад.
Неграмотний. Пшеницю.
Начальник. А по чому вона?
Автор. Неграмотний побіг удруге.
Неграмотний. По полтинику пуд.
Начальник. А куди повезли?
Автор. Той побіг утретє.
Неграмотний. У Миргород.
Начальник. А тепер погукай свого товариша.
Автор. Прийшов грамотний.
Начальник. Бачиш, он далеко пішла хура! Піди й спитай, що вони повезли.
Автор. Той побіг, нагнав хуру й швидко повернувся.
Грамотний. Хура повезла пшеницю в Миргород. Будуть продавати по полтинику пуд. Усього дванадцять підвід.
Начальник. Тепер ти зрозумів, чому я йому плачу більше.
Учитель. Чого навчила вас ця притча? Учні роблять висновок про переваги грамотності, необхідність сумлінного навчання.
IV. Підсумок уроку
“Мікрофон”. Думки і почуття, які виникли в мене після прочитання “Казки про яян”.
V. Домашнє завдання: переказувати “Казку про яян” від імені пастушка.
Література
1. Біблія для дітей. – К.: Україна, 1992.
2. Коваль А. П. Слово про слово. – К.: Радянська школа, 1986.
3. Лесин В. М., ПулинецьО. С. Короткий словник літературознавчих термінів. – К.: Радянська школа, 1961.
4. Ложо Г. С Українське народознавство. – К./: Зодіак – ЕКО, 1995.
5. Мудрий оповідач: Українські народні казки, байки, притчі, анекдоти. – К.: Довіра, 1992.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)