Духовні цілі
В цьому блозі, крім психологічних статей, безліч присвячені “піднесеним” духовним матерій. Кордон між цими сферами я проводжу умовно, тому що сам люблю їх не розділяти. За останні роки у мене був ряд клієнтів з однією і тією ж проблемою духовного характеру. Скільки не пиши про це, не попереджай, а все одно на кожній новій спіралі життя спотикаються люди про одні й ті ж граблі в оновленій упаковці. Та чого вже там, я і сам цих “девайсів” зібрав досить пристойну колекцію. Але якщо колись від цих граблів вся картина світу вставала з ніг на голову, то зараз вони приймаються як дрібні витівки розуму, які легко прощаються і сприймаються навіть з якимось іронічним інтересом.
Нагадування
Ще до створення сайту в першій книзі я говорив про те, що до просвітління на духовному шляху прагнуть, щоб потішити власне его, але толку від таких попереджень виходить небагато. Читачі цю інформацію беруть на замітку, як факт з розряду “очевидне – неймовірне”, або просто ігнорують. У підсумку виходить, що духовні теорії, які, по-хорошому, повинні очищати, навпаки – багатьох практиків заморочуватися. І відбувається так практично у всіх духовних течіях.
Починаючи духовний шлях, людина знецінює все мирське, і стає шукачем “не від світу цього”. Його життя наповнюється світлом сенсу, надіями і передчуттям. Перед ним розстеляється стежка майбутніх досягнень, де на фінішній межі, посеред багатотисячної аплодує публіки і виблискуючих феєрверків, очікує довгоочікуване просвітління, зустріч з люблячим Творцем і зарахування у верхні ряди космічної ієрархії. Іноді ці образи відрізняються – нехай кожен сам впише свій, унікальний.
Духовний шлях пропагує найрізноманітніші цілі, теорії та практики, які, за великим рахунком, зводяться до споглядального розуміння реальності теперішнього моменту і подальшого за цим просвітління – то пак, до медитації. Але шукачі – народ хитрий на численні способи себе обдурити. Медитація сама по собі для них особливої??живий цінності не представляє. Їй захоплюються з метою возвеличити себе, роблять на неї ставку, покладають надії. Але саме очікування – і є щось протилежне реальної медитації.
Покладатися на медитацію з метою стати краще – все одно, що практикувати пияцтво, щоб остаточно протверезіти. Під впливом дурману життя, звичайно, може подобатися, але наслідки очевидні і всім знайомі: похмільна ломка і деградація.
Духовні шукачі обожнюють морочити себе за допомогою однієї хитромудрої маніпуляції. Початкову вельми банальну мету – стати крутіше – вони прикривають піднесеної і красивою – стати краще і світліше. На словах праведно рухаються до Бога, а на ділі нічого іншого крім безпідставного очікування халявного величі на цьому шляху не практикується. За рідкісним винятком.
Кричущий парадокс цього самообману в тому, що духовний шлях, по своїй суті – це смирення з реальністю, коли життя приймається у своїй нагой простоті – ось з цими смертними людьми, їх нескладними характерами, запорошеними вулицями, мовчазними деревами, непередбачуваною погодою… Але типовому духовному шукачеві все це – нудно і часом огидно, тому що він чекає чогось незрівнянно більш величного – просвітлення з лопаються від надлишку божественної благодаті чакрами – вічного і нескінченного оргазму, а головне – типу “заслуженого” поваги. Іншими словами, духовні шукачі під виглядом устремління до смирення на ділі рухаються в абсолютно протилежному напрямку – хочуть стати якомога крутіше.
Майже аналогічний процес я вже недавно описував у статті про закоханості. Значна частина неврозів, з якими доводиться працювати на консультаціях пов’язана якраз ось з цим ефектом, коли звичайне життя людині здається безвихідним лабіринтом тільки тому, що в ній немає тієї бажаної реалізації власної величі.
А якщо типовому шукачеві пред’явити цю теорію, його его тут же починає вивертатися і лукавити – мовляв, все це зовсім не про мене, а про всіх інших дурника. Людина продовжує наполегливо вірити, що він – особливий, не такий, як усі, і великих цілей все одно доб’ється! Але сама ця віра, нагодована абсолютно безпідставними самолюбними очікуваннями, і є головне духовне перешкоду.
А залипають на ці ілюзії часом на довгі роки просто тому, що дурман Смакуючи наперед величі радує, надає життю сенсу і мотивує, спонукаючи шукача вірити, що його шлях – найкращий, а всі навколишні бродять в темряві. Тому шукач щосили просочується всіма можливими атрибутами свого єдино “вірного” шляху – слухає лекції, читає книги, шукає суспільства собі подібних, з ким можна розділити своє просунуте перевагу над сірою масою, а в кульмінаційній точці своїх божевільних передчуттів замислюється про відхід у секту, де його нутро будуть компостувати ілюзорними надіями з подвоєною силою.
Соціальна активність при такому розкладі неминуче занепадає. Людина переймається відразою до всього мирському просто тому, що сам світ протиставляється його духовним цілям і піднесеним ідеалам. Шукач не розуміє, що ось ця проста життя, де б вона не відбувалася – і є те саме шукане диво.
Природна неприродність
духовні целіЕго відмовляється приймати життя як є і тримається мертвою хваткою за свої царствені домагання. По початку вони радують – наганяють в морок сяючих передчуттів. Але з часом, як би наполегливо шукач себе ні дурив, він не може не помічати, що ось цей шлях, просочений “великими” духовними цілями, за підсумком ні до чого путнього не веде – халявна святість і просвітлення все ніяк не приходять. І тоді надія змінюється своєї закономірної протилежністю – безнадією. Шукач починає вважати, що він недостатньо здатний, а то і зовсім – нікчемний, і вищі сили його не шанують.
У запущених випадках такі висновки призводять до довготривалої хандри. В ідеалі в цей період виносяться тверезі висновки про свої завищених цілях і місце у всесвіті. Але наполеглива шукач так просто не здається, а продовжує шукати приводи відчути свою неординарність і причетність до вершків духовної еліти.
Схожі принципи зомбування можна спостерігати в самих різних сферах. Духовні школи і МЛМ системи – самі наочні зразки цього процесу. І нема чого дивуватися, що від їх енергійних послідовників, які нав’язують свої цілі, відсахується, як від зарази.
А між тим, духовний шлях, по-хорошому, – це напрям, в якому протікає наше природне людське розвиток. І, можливо, самообман на цьому шляху – це такий необхідний урок. З чогось же треба починати.
А медитація – це інтерес до тієї простої життя, яка вже є без всяких додаткових ефектів. Але спокуси “поліпшити” і “доповнити” можуть бути вкрай витонченими. Варто промайнути коротким думки про великих плодах практики, як тут же весь “дзен” розсіюється і починається черговий порочне коло надії і відчаю.
Інша крайність самолюбних ілюзій трапляється, коли шукач розуміє, яким неприродним чином себе обманює. Тоді він створює черговий помилковий ідеал – простоти і природності, і починає діяти за старою схемою – радіти своєї причетності до чергового “правильному” шляху і гризти себе за все, що в цей шлях не “вписується”.
Як би дивно це не прозвучало, але самообман – це грань нашої людської природності. Так уже ми влаштовані. Для нас абсолютно нормально сподіватися і потім надію втрачати. Абсолютно нормально, коли “реальна” практика підміняється блуканнями розуму. Абсолютно нормально і, мабуть, навіть необхідно, на цьому шляху заблукати, щоб потім знайти вихід. Саме так душа знаходить зрілість – черговий ідеальний образ для витонченої гри в саморозвиток.
Виходячи з вищесказаного, може скластися відчуття, ніби немає в житті таких шляхів, де ми не занурювалися б у цю смугасту драму розсипаються надій. Насправді проблема – зовсім не в дорозі. Про це на progressman. ru вже не раз говорилося, і тут повторюся: шлях радує стабільно, тільки коли він цікавий сам по собі – в живому здійснюється процес. А проблеми починаються, коли відволікаєшся від процесу на радість передчувають досягнень. Реальний процес при цьому починає здаватися прикрим перешкодою на шляху до бажаним цілям.
В недавній статті про легкість буття я вже пробував описати стан, коли живеш, не роблячи високих ставок на життя. Медитація тримається, поки ставишся до життя граючись, немов допитливий дослідник, який ще не чекає конкретних результатів, а поки просто вчиться і спостерігає за природним ходом явищ. Адже це цікаво – кожна мить відбувається щось непередбачуване.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)