“Дух законів” Монтеск’є

XVIII сторіччя, яке увійшло в історію Європи як століття Просвітництва, для політичної науки стало часом розвитку та переважання гуманітарних, цивільних почав, запропонованих Н. Макіавеллі і Дж. Локком.

У міру подальшого дослідження політичного життя суспільства стали висуватися гіпотези, що різноманітні політичні явища не випадкові, а тісно пов’язані між собою і з іншими областями суспільного життя об’єктивними залежностями – законами. Прагнення відкрити ці закони багато в чому сприяло формуванню власного об’єкта політичної науки, її відокремлення від інших наук.

Найбільшим теоретиком цього періоду був французький мислитель-просвітитель Шарль Монтеск’є (1689-1755). Найбільшу популярність одержало його твір “Про дух законів” (1748). Під “духом законів” він розумів сукупність базових норм, які складаються природним шляхом в ході історичного розвитку кожної країни і утворюють фундамент політичних, правових, моральних і релігійних відносин. Причому ці базові закони, а також держава, яка на них спирається, виникають не на основі якогось одноразового акту, не в результаті суспільного договору, як вважав Дж. Локк, а з розвивається поступово “духу нації”, який може бути раціонально осмислений і розумно змінений. До цих висновків Монтеск’є прийшов, дослідивши політичне життя різних країн, в яких він побував у час своїх подорожей. Активно використовуючи порівняльно-історичний метод для вивчення суспільства і держави, мислитель розглядав розвиток політичної організації товариств як історичний процес, як результат взаємодії різних чинників: географічних, демографічних, релігійних, моральних.

Розвиваючи вчення Локка, Монтеск’є детально проаналізував види влади, їх організацію і взаємини. Він обгрунтовував думку про те, що для забезпечення свободи громадян і запобігання зловживання владою вона повинна бути розділена на законодавчу, виконавчу і судову. Самостійність судової влади потрібна для стримування двох перших.

Все загинуло б, якби в одному і тому ж особі чи установі, складеному з сановників, з дворян або простих людей, були з’єднані ці три влади: влада створювати закони, владу виконувати постанови загальнодержавного характеру і владу судити злочини або тяжби приватних осіб. Тому государі, які прагнули до деспотизму, завжди починали з того, що об’єднували у своїй особі всі окремі влади, а багато королів Європи – з того, що привласнювали собі всі головні посади в своїй державі [16].

Монтеск’є представляв парламентаризм як конституційно закріплену систему управління, засновану на розмежуванні трьох влад.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Дух законів” Монтеск’є