ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
! Боротьба українців із турецькими завойовниками XIV-XVII ст. була не завжди переможною: невільничі ринки, перетворення дітей на яничар, вбивства літніх людей, темниці для непокірних – усе це випало на долю українського народу. Зрозуміло, що інстинкт самозбереження часто штовхав бранців на кроки, які змушували приймати нову систему в новій державі, змінювати релігію та вливатися у чужу етнічну масу. Сприяли цьому асимілятивному процесу і нелюдські умови, і просте бажання жити. Проте ніякі страждання не могли вбити у бранців любові до рідної землі.
√ Маруся Богуславка – головна героїня. У центрі твору стоїть вчинок дівчини – звільнення козаків-бранців. Образ Марусі – художній вимисел, який спирається на реальні факти.
– Дівчина-бранка – благородна, готова до самопожертви.
– Хоча вона і “потурчилася”, її ніхто не засуджує в думі.
! Дівчина не втратила духовного зв’язку із рідною землею. Хоча вона і змушена була прийняти мусульманство (інакше вона б не стала дружиною пана) і вже назавжди прив’язана до своєї “клітки”, проте етнічне коріння подає голос і підштовхує її до рішучих дій. Дівчину не можна звинувачувати у зміні релігійних уподобань: тисячі дівчат, вивезених за межі своєї землі, мусили або потурчитися, або померти.
– Маруся визволяє козаків, але додому повертатися відмовляється:
“Бо я вже потурчилась, побусурманилась
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!”
– Пам’ять про рідний дім і батьків – трагедія Марусі.
– Образ героїні розкривається поступово, в міру розгортання сюжету.
√ Ідея думи – засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
√ Композиція думи:
– вступ (розповідь про козаків у полоні турецького пана):
“Там стояла темниця кам’яная. / Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, / Бідних невольників. / То вони тридцять літ у неволі пробувають, / Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають…”;
– основна частина (обіцянка Марусі звільнити запорожців):
“…як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати, / То буде мені, дівці-бранці, / Марусі, попівні Богуславці, / На руки ключі віддавати; / То буду я до темниці приходжати, / Темницю відмикати, / Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати…”;
– закінчення (Маруся дотрималася обіцянки).
√ Художні засоби думи:
– епітети: “білий камень”, “бідні невольники”, “святий день”, “тяжка неволя”, “лакомство нещасне”, “тихі води”; “темниця кам’яная”, “святий празник”, “біле лице”, “сира земля”, “край веселий”, “мир хрещений”, “віра бусурманська”;
– метафора: “сльозами проливали”;
– повтори: “…стояла темниця кам’яная”; “…козаки, ви, бідні невольники”; “Словами промовляли, Сльозами проливали”; “…дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка”;
– риторичні оклики: “Козаки, ви, бідні невільники!”, “Гей. Козаки, ви, бідні невільники!”, “Як ти нам святий Великдень і сказала!”, “Тільки города Богуслава не минайте!”, “…Между мир хрещений!”, “Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!”;
– риторичне запитання: “Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?”.