Друга наукова революція і розвиток наукового типу раціональності

Друга наукова революція відбулася в кінці XVIII – першій половині XIX ст. Незважаючи на те що до початку XX в. ідеал класичного природознавства не зазнав значних змін, все ж є всі підстави говорити про другу наукової революції. Відбувся перехід від класичної науки, орієнтованої в основному на вивчення механічних та фізичних явищ, до дисциплінарно організованою науці. Поява таких наук, як біологія, хімія, геологія та ін., Сприяло тому, що механічна картина світу перестає бути загальнозначущої і загальносвітоглядних. Специфіка об’єктів, що вивчаються в біології, геології, вимагала інших в порівнянні з класичним природознавством принципів і методів дослідження. Біологія і геологія вносять в картину світу ідею розвитку, якої не було в механістичній картині світу, тому потрібні були нові ідеали пояснення, що враховують ідею розвитку. Ставлення до механістичної картині світу як єдино можливою і дійсною було розхитані.
Поява наук про живу підривало претензії класичної наукової раціональності на статус єдиної і абсолютної. Відбувається диференціація ідеалів і норм науковості та раціональності. Так, в біології і геології виникають ідеали еволюційного пояснення, формується картина світу, що не редуціруеми до механічної.
Методологічною змін всередині механістичної парадигми, що призвів згодом до зміни типу раціональності, сприяли праці Дж. К. Максвелла і Л. Больцмана. Ці вчені, будучи офіційно прихильниками механічного редукционизма, проте сприяли його руйнування. Вони виявляли великий інтерес до філософських і методологічним підставах науки і сформулювали ряд епістемологічних ідей, що різко відрізняються від класичного типу раціональності, що підривають непорушність жорсткості принципу тотожності мислення і буття.
Філософ науки Т. Б. Романовська виявила, що, по-перше, і Л. Больцман, і Дж. К. Максвелл визнавали принципову допустимість безлічі можливих теоретичних інтерпретацій у фізиці. По-друге, обидва висловлювали сумнів у непорушності законів мислення, що означало визнання їх історичності. Якщо в період першої наукової революції панувало переконання, що природа розчленована відповідно категорій нашого мислення, то в період другої наукової революції з’явилася стурбованість проблемою: як уникнути того, щоб образ теорії “не почала здаватися власне буттям?” (Л. Больцман) [2, с. 394]. Далі, ввівши в наукову методологію термін “наукова метафора”, Л. Больцман і Дж. К. Максвелл поставили під питання визнану класичним науковим раціоналізмом можливість слів адекватно й однозначно виражати зміст мислення і досліджуваної їм дійсності. Але в цілому “перша і друга наукові революції в природознавстві протікали як формування і розвиток класичної науки і її стилю мислення” [7, ​​с. 622].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Друга наукова революція і розвиток наукового типу раціональності