ДРИЖАННЯ ДУШІ – Василь Пачовський

Related posts:

1. ЖАЙВОРОНОК – Василь Пачовський Я молодий, веселий птах, Лечу, як вітер в небесах, З пісень моїх все ллється сміх,- Весняний спів для всіх! Хай буря грає,- я сміюсь, З новою піснею несусь – За мною вслід вже сходить світ. Весна розсипле цвіт! Не плачте, люди, над дітьми – Вони побачать, як не ми, Зелену ярь, як сонце з хмар […]...
2. ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ – Василь Пачовський Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Мамо моя, мамо, слухай мого серця: Хоч я так далеко, чуєш добре там – Болить мене дуже в грудях край реберця… Мамо, тії дзвони на добраніч нам! Не журися, мамо,- […]...
3. ПО ТУЧІ – Василь Пачовський Шумом грається бір, шумом ломиться ліс, Шум колише дерева на горах, В дебрах стогне ріка, розревілась, як біс, Котить звали каміння на зворах. По верхах хмари йдуть, десь далеко ревуть Дикі стада за гомоном бурі, На шпилі лісові вже проміння падуть І золотяться мраки понурі. Пролетів ураган і вертає спокій, А ізламаний дуб над рікою, […]...
4. Ой, щебечуть соловії – Василь Пачовський Ой, щебечуть соловії, Розвиваються лелії, Квіти сиплються з вишень; Пара голубів туркоче, Наче слухати не хоче Соловейкових пісень. Ой, туркоче, буркотає, Одно одне обіймає – Обсипає з гілля цвіт, І цілується з собою, Сад жемчужиться росою, Усміхається весь світ!.. Сад жемчужиться росою, Як хожу я із тобою, Як хожу я ніч і день; Нам щебечуть […]...
5. Василь Пачовський (1942-1983) Василь Пачовський Народився в Жуличах біля Золочева, помер у Львові. Сьогодні він призабутий, хоч 40 років невтомно працював для літератури і створив близько 30 творів, а всі його писання налічують півсотні назв. Більшість його творів так і не було видано. Належав до “Молодої Музи”, гуртка українсько-галицьких поетів, які наслідували західноєвропейський модерністичний напрям у літературі, […]...
6. ЛІРИК – МИСЛИТЕЛЬ (Василь Пачовський) (12 січня 1878 – 5 квітня 1942) Ключ до поетичного світогляду Василя Пачовського знаходимо в його невеликій статті, написаній 1907 року; в ній віддзеркалюються також взаємини її автора і громадянства. Маю на увазі статтю “Поезія переломової хвилі”: про збірку поезій Миколи Філянського. Супроти холодного, почасти навіть ворожого відгуку тодішньої критики на збірку, пройняту релігійними мотивами. […]...
7. АВТОБУС-Я – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Ще вчора я нізащо б не погодився на твій від’їзд, Ти ж знаєш як боляче мені було б дивитися На автобус, що від’їжджає, Автобус, засклений поглядом моїх очей. Мала розрада знати, Що ти від’їжджаєш не назавжди. А сьогодні Я з радістю кладу праву долоню Автобусом на дорогу, Долоня вивищується на чотирьох колесах, Двері розчиняються, Ти […]...
8. Вірш Вірш (лат, versus – повтор, поворот) – 1) елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму. Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку В. Пачовського спостерігається такий випадок: Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! […]...
9. Василь Симоненко – ТАМ, У СТЕПУ, СХРЕСТИЛИСЯ ДОРОГИ Там, у степу, схрестилися дороги, Немов у герці дикому мечі, І час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і вночі. Мовчать над ними голубі хорали, У травах стежка свище, мов батіг. О, скільки доль навіки розрубали Мечі прадавніх схрещених доріг! Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш. Твоя краса цвіте в моїх очах. Але […]...
10. Василь Симоненко – БАБА ОНИСЯ У баби Юнисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині Морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого ж горя нема, Ніж те, коли старість мати В домівці стрічає сама. Немає такої біди і муки, Ніж сумно з-під сивих брів Дивитись щодня, як внуки Ростуть без своїх батьків. […]...
11. ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ… – ПАВЛО ТИЧИНА ХТОСЬ ГЛАДИВ НИВИ… Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай не сохнуть злотисті гриви. Хтось гладив ниви, так ніжно гладив… Плили хмарини, немов перлини… Їх вид рожевий – уста дитини! Набігли тіні – і… ждуть долини. Пробігли тіні – сумні хвилини: Плили […]...
12. Василь Симоненко – ЧОРНІ ВІД СТРАЖДАННЯ МОЇ НОЧІ Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні. Я тебе не хочу обминути, Я тебе не смію обійти. Дай мені губами зачерпнути Ніжної твоєї доброти. Диких орд незлічені навали Розтрощили пращури мої, Щоб несла ти гордо і зухвало Груди недоторкані свої. Щоб горіли маками […]...
13. Верстаю шлях – по вимерлій пустелі – ВАСИЛЬ СТУС * * * Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, Де мертвому мені нема життя, За обріями спогаду – оселі Ті, до котрих немає вороття. А все ж – бреду, з нізвідки до нікуди, А все ще сподіваюся, що там, Де кубляться згвалтовані іуди, Мале є місце і моїм братам. Побачити б хоч назирці, впівока І […]...
14. ТЕЛЕСИК – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ (хатня інсценівка 33-го року) Мати натопила піч, Вигребла жар кочергою під челюсті, Вимела чистенько черінь помелом, Узяла у руки дерев’яну лопату, Ніби зібралася саджати хліб у піч. Та ні з чого хліба спекти – муки ні на пучку, Ні з чого їсти зварити – Картоплі ні картоплинки, Капусти ні пелюстки, Крупи ні пшонинки – Нічого […]...
15. Довкола мене – цвинтар душ – ВАСИЛЬ СТУС Довкола мене – цвинтар душ На білім цвинтарі народу. Пливу в сльозах. Шукаю броду. Над вишнями літає хрущ. Весна. І сонце. І зело. Стоять сади, немов кульбаби. Спізнілі зорі, наче краби, Вп’ялися в небо. Творять тло. Свіча горить. Горить свіча, А спробуй – віднайди людину, Обжив, самотній, домовину. Блукають тіні з-за плеча. Безмовні тіні. На […]...
16. МОЄ СЛОВО – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Білими губами упівголос буду вам казати за себе. Ні скарги, ні смутку, ні радості в слові не чуйте! Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий. З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили. І я ходив тихонько, як біленький кіт. Я чув свою підлість за тихий хід, і кров моя діточа з серця […]...
17. Василь Симоненко – КРИК XX ВІКУ У небі тішились хмари, У небі сонце пливло, Під небом кривавіли чвари І лютувало зло. Земля, вагітна скорботою (Відчай їй груди тне), Над кривдою і підлотою Народила в муках мене. Народила, немов надію, Колисала ночами без сну: – Може, від тебе помолодію, Може, побачу весну… Може, твій струм і атом Вгамують нестерпний біль,- Голосила над […]...
18. “Мертві душі” в поемі Гоголя “Мертві душі” Безсмертна поема Гоголя “Мертві душі” відкриває перед нами не тільки побут і звичаї російського суспільства середини 19 століття, а й показує людські пороки, які були притаманні йому. Центральне місце в своєму творі автор приділяє людині нового зразка – підприємцю Чичикову Павлу Івановичу. Головного героя природа наділила Неабияку розумовими здібностями. У його голові зародилася і знайшла […]...
19. Екологія душі (за віршем М. Рильського “Мова”) В останні роки набуло поширення словосполучення “екологія душі”. Воно означає відчуженість від рідної мови, історії, культури взагалі, що призводить насамкінець до деградації душі. Як же зберегти молоді серця від зчерствілості, розум від спустошення? Відповідь на це запитання може бути одна: повернути святість словам мати, мова, Батьківщина, земля. Викоренити паростки байдужості піклуванням про прийдешність. І допоможе […]...
20. Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі Дніпра З 28-ми […]...
21. Література рідного краю – “І Лесин дух зі слова в душі лине” Г. Прес, Вчитель української мови та літератури Житомир Хід уроку Мета: ознайомити восьмикласників з творчим доробком славетної землячки Лесі Українки; розкрити глибокий зміст її поезії; розвивати здатність сприймати й розуміти ліричні твори; виховувати любов і повагу до великої поетеси. Форма проведення: літературний журнал. Обладнання: портрети Лесі Українки різних років; на дошці – сторінки літературного журналу. […]...
22. Сини – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими. Борони літали по землі, як пера. Максим кинув капелюх на ріллю, сорочка розіпнялася і впала аж на плечі. Хмара куряви з-під борін засипала його сивий чупер на голові і на грудях. Він галасував, лютився, а люди з сусідніх нив говорили до себе: – Старий пес, все лютий, […]...
23. “Тут я почну зажинок…”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – ти у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (Василь Симоненко) Багатьом талановитим українцям доля відвела обмаль часу на землі. Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Василь Стус прожили тільки 47 років, Леся Українка – […]...
24. Віра в перемогу нового світу – за поезією В. Чумака – В. Еллана-Блакитного – 11 клас – ВАСИЛЬ ЧУМАК – ВАСИЛЬ ЕЛЛАН-БЛАКИТНИЙ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка “Заспів”, яка належить перу Василя Чумака, засвідчує поета не просто першорядного, а видатного. Ця книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора. Василь Чумак […]...
25. Змалювання природи в поезіях Г. Гейне – спосіб бачення і пізнання світу та власної душі Мета: Продовжити вивчення творчості Генріха Гейне; учити учнів виразно читати поезії напам’ять; активізувати читацький інтерес учнів. Обладнання: картки для вправи “Збережи останнє слово за мною”. Тип уроку: Комбінований. Хотів би я в слово єдине Вмістити всю думу смутну, Віддати його вільному вітру – Нехай би відніс вдалину. Г. Гейне ХІД УРОКУ I. Актуалізація опорних знань […]...
26. Іще горять в душі бажання – Ф. І. Тютчев * * * Еще томлюсь тоской желаний, Еще стремлюсь к тебе душой – И в сумраке воспоминаний Еще ловлю я образ твой… Твой милый образ, незабвенный, Он предо мной везде, всегда, Недостижимый, неизменный, Как ночью на небе звезда… * * * Іще горять в душі бажання, Ще манить зір краса твоя, Крізь любі спогади туманні […]...
27. САД – ВАСИЛЬ БАРКА – Іван Павлович Лозов’ягін І На чорній ніженьці, мов срібна хмарка, вишня світиться: і синьогруда птиця, важка, розкішну гілку колихає, і меншенька: крізь листя пурхнула; майнула тінь крилата по сірій грядці, по квітниках… І джміль у жовто-чорній ризоньці, шукач гудучий, віється й мерщій тікає понад травою. Світло. Звідкись – хмара. Тінь. І от тоді тюльпани так таємно в тій […]...
28. КАМІНЬ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Казка У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав: “А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в крини цю? Ото, мабуть, булькне дуже!” Підняв камінь, кинув його в […]...
29. Чорнобиль у моїй душі – ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК Чорнобиль у моїй душі Чергова шістнадцята річниця чорнобильської аварії. Дуже сумна для нашої землі дата. І стає вона ще страшнішою і містичнішою, бо має властивість поєднуватись з іншими несприятливими для України подіями. Так минулого року, саме 26 квітня, у той траурний день, як сказав народний депутат України п. Юхновський: “п. Президент влаштував Україні другий Чорнобиль”, […]...
30. ПЕРЕЛЕСНИК – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Саме нинi минуло вже двiстi чотири зими та двiстi три весни, як це сталося… Був тодi в одному селi гарний-прегарний, ставний парубок, бравий козак Залiзняк. I був вiн такий бравий, смiливий та завзятий, що всi люди про нього говорили: – Цей не те що ляха чи турка – вiн i самого Бiса не злякається. Умiв […]...
31. “Буду свій світ різьбити, як камінь” (Василь Стефаник) – Василь Стефаник (1871 – 1936) – Українська література 10-х років Перші новели Стефаника вразили читача своєю правдою, а критиків – новаторством. “Йому не довелось шукати навмання дороги, як Федьковичеві,- зазначала Леся Українка,- ні боротись за своє літературне існування, як Кобилянській. Чи то яскравість таланту, чи приступність сюжетів зробили його одразу популярним. Він досконало володіє формою і має подиву гідний смак у доборі своїх творчих засобів. […]...
32. “Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий” (Василь Стефаник) – Василь Стефаник (1871 – 1936) – Українська література 10-х років Василь Стефаник – се правдивий артист із Божої ласки, яким уже нині можемо повеличатися перед світом. (Іван Франко) Неперевершений майстер соціально-психологічної прози, Василь Стефаник посів особливе місце серед новелістів української літератури зламу віків. Віртуозне володіння словом, тонке спостереження людської психології, глибокий гуманізм його творів, уміння осягнути безодні людської душі, віднайти неповторний один-єдиний образ, що, як […]...
33. “Моя душа запрагла неба” (Василь Стус) – Василь Стус (1938-1985) – Українська література другої половини XX століття Духовність і гуманізм, стоїцизм і екзистенціалізм – важливі риси лірики Василя Стуса, що визначають його художній світ. Так, поезія “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе” – своєрідна поетична декларація митця. Він перебуває в стані екзис – тенційного вибору, у пошуках світла, добра і краси, загалом справедливості. Ліричний герой звертається до “добра і правди віку”, […]...
34. Василь Стус – незламний лицар правди і свободи – 11 клас – ВАСИЛЬ СТУС – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів XX століття. Це була Людина з великої літери, яка відважно й самозречено виступала за високі ідеали Добра, Правди, Справедливості, Гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гідність і самосвідомість народу. Поезія Василя Стуса – це складний філософський світ осмислення дійсності, прагнення до розкріпачення […]...
35. ЛIТАВИЦЯ – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Гаврилко був добрий i слухняний хлопчик. За те його любили тато, мама й бабуня. А через те, що його всi любили й пестили, вiн щодалi робився все кращий та милiший. I жилося йому дуже добре… Та якось одного дня заслабла його ненька. Вона була в полi, там її застигла велика злива й промочила наскрiзь. Мама, […]...
36. МАРА – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Були собi тато й мама та й мали вони двох синiв. А були вони дуже бiднi. Тяжко їм стало двох дiтей годувати, от через те й згодилися вони вiддати одного свого сина на виховання до бабусi. Так на якийсь час i розлучилися брати. Старшого брата, що лишився дома, добре доглядали й дуже любили, бо вiн […]...
37. БАБА – Василь Мисик П. Тичині Ой стара бабуся – дев’яносто. Нажилась на світі, що й казати. Не так нажилась, як наробилась – Рук і ніг не чує на негоду. Цілі дні лежить без руху, водить По стіні очима, все шукає Хоч промінчик сонця, бо, проживши Стільки літ, за працею ні разу Не могла на нього надивитись. А засне […]...
38. “В мене крила, в крові – огонь, в душі – любов” (поет Олександр Олесь) – твір з української літератури Тривалий час творчість видатного українського поета Олександра Олеся була мало відомою широкому колу читачів, адже він був поетом-емігрантом. Змушений виїхати за кордон у 1919 році, Олесь так більше і не побачив рідної землі, адже там його чекали не визнання і слава, а табори і загибель. Його поезія не вкладалася в рамки вимог радянської влади до […]...
39. Шкільний твір на тему – “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (творчість Ліни Костенко) Мудрими людьми мовлено, що нація не існує як така без носіїв величного творчого начала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має таких творців. Ліна Костенко входила до невеликого кола тих митців, які завжди несли слово правди своєму народові. У доробку поетеси є значна кількість творів, у яких вона розмірковує […]...
40. “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття У літературі Василеві Симоненкові судилося працювати менше, ніж п’ять років, проте він встиг увічнити своє ім’я. Як і Григір Тютюнник, Василь Симоненко добре знав і художньо відтворював умови життя, прагнення і сподівання народу. Він гостро переймався його бідами, невлаштованістю, беззахисністю перед бюрократами. Животрепетні, актуальні, викривальні поезії “Баба Онися”, “Дід умер”, “Дума про щастя”, “Жорна”, “Злодій”, […]...