ДРАМАТУРГІЧНА СПАДЩИНА ЛЮДМИЛИ СТАРИЦЬКОЇ-ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ
Серед тих імен, що повертаються до нас із забуття,- непересічне ім’я Людмили Старицької-Черняхівської, дочки Михайла Старицького, відомої свого часу письменниці і громадсько-культурної діячки. Вона зазнала нелегкої долі і за царизму, особливо ж – за років більшовицького тоталітарного режиму, який переслідував її, а врешті – знищив.
“Чотири різні епохи в історії України судилося пережити письменниці,- пише Юрій Хорунжий у вступній статті до зібраня творів Л. Старицької-Черняхівської. Часи імперської реакції щодо українства по Емському актові 1876 року, коли не тільки слово, а й правопис український було зневажено; девятилітню віддушину 1905-1914 років з піднесенням як художньої літератури, так і публіцистики, з’явою газет і журналів питомою мовою,- і знову заборони у звязку початком Першої світовоївійни; період найвищого злету національного духу за УНР і ще десять років відносної свободи у творчості, фундуючий процес українізації, що його мусили терпіти більшовики; і четверту – найстрашнішу, найнелюдськішу епоху 30-початку 40-х років ХХ століття, коли Сталін з поплічниками заходилися формувати “единый советский народ”, котрий мав потом і кров’ю задовольнити гегемоністичні апетити кремлівських ідеологів світової революції”.[4, c.5].
Творчість Л. Старицької-Черняхівської в минулому об’єктивно не могла бути оцінена. За більшовиків її звинувачували в націоналізмі, так сомо, як за царизму – в сепаратизмі, українофільстві.
Людмила Старицька-Черняхівська належала до тієї кагорти української інтелігенції, яка виховувалася в дусі національної свідомості, а згодом, на початку століття, підхопила далі естафету боротьби за всебічний розвиток України. Трагічно склалася доля цих людей…
Людина великої культури Л. Старицька виступала як прозаїк, драматург, перекладач, критик, мемуарист. Перші твори в дитинстві Людмила писала під впливом батька-драматурга і навколишньої театральної атмосфери. Ці п’єси сестри Старицькиі виставляли на домашній сцені. Великий вплив на формування Людмили Старицької мало знайомство, дружба і співпраця М. П. Старицького з такими корифеями театру, як Марко Кропивницький, Микола Садовський, Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський. Вона писала:”Перед молодим українським драматургом, як перед баячним царевичем, простяглися тепер три шляхи: драма символічна, драма настрою і драма соціальна. Кожен з тих шляхів погрожує якоюсь небезпекою, а разом з тим і вабить своєю особистою красою.”[3, c.725]
Як драматург, вона наполегливо шукала свій мистецький шлях, аналізуючи нові стильові течії в тодішній драматургії, пробувала творити в тій чи чи тій художній манері, маючи на меті збагатити українську сцену. І до 1918 року її неординарні п’єси “Сапфо”, “Гетьман Дорошенко”,”Крила” належали до найолюбленіших публикою вистав. Саме вона започаткувала в Україні “сімейну драму” (“Крила”), історичну хроніку (“Аппій Клавдій”), фантастичну драму (“Ноктурно”) та інші твори, нові за структурою і жанром. І в 20-х роках успіх п’єс Л, Старицької-Черняхівської був значним, їх показувалі не тільки професійні колективи, а й солдатські пересувні театри, агітколективи, перекладали російською, польскою, болгарською та грецькою. А після горезвісного “процесу СВУ” впродовж п’ятдесяти років ім’я Л. Старицької-Черняхівської було цілком викреслене з нашої історії.[1,c.30].
Драматична творчість Л. Старицької-Черняхівської вочевидь була найважливішою в її художній діяльності. Свідчить про це й цілий ряд її критичних статей, присвячених театрові, численні спогади й теоретичні праці, без яких і нині не обійтися дослідникам сцени кінця минулого та перших десятиліть ХХ століття.
“Цькована, гнана, упосліджена і, зрештою, фізично знищена, письменниця в житті була особистістю, а тим паче у творчості” [4, c. 27].
Барабан Л. Людмила Старицька-Черняхівська // Слово і час.- 1992.- №9.- С. 29-34.
Мовчан Р. Автобіографія Л. Старицької-Черняхівської (З архіву М. Плевака) // Слово і час.- 1997.- №2.- С. 32-34.
Старицька-Черняхівська Л. М. Драматичні твори. Проза. Поезія. Мемуари.- К.: Наукова думка, 2000.- 848 с.
Хорунжий Ю. Вступна стаття до творів Л. Старицької-Черняхівської.- К.: Наукова думка, 2000.- С.5-27.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)