Драматична спадщина Лесі Українки: жанрове й тематичне новаторство – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) – Українська література кінця XIX – початку XX ст

У статті “Про театр” Леся Українка висловила думки про принципи розбудови тогочасного українського театрального мистецтва: “Ми хочемо, щоб театр і у нас, як у інших народів, розширював наш розумний виднокруг, освітлював ті питання, що турбують інтелігента наших часів”.

Письменниця розширила можливості драми як літературного роду, поєднала родові ознаки лірики, епосу й драми, дала оригінальне трактування світових образів. До прикладу, легенду про Дон Жуана, яку по-своєму розробляли Тірсо де Моліна, Мольєр, Олександр Пушкін, Леся Українка оригінально використала в “Камінному господарі”. “Лицар волі”, традиційний спокусник жінок, у її творі постає жертвою кар’єри. Крім того, як зауважив Максим Рильський, “створила в цій поемі Леся Українка цілком новий і прекрасний образ Долорес, яка незмірно переважає своїми моральними якостями і Дон Жуана, і донну Анну”.

1900-ті рр. у творчій біографії Лесі Українки – це період суттєвого переважання жанру драми. У цей час вона написала понад 20 драматичних творів, які представляють нову жанрово-стильову сторінку українського письменства. Її драматургія посідає гідне місце поряд із творами Генріка Ібсена, Гергарта Гауптмана, Гуго фон Гофмансталя, Станіслава Виспянського, Ріхарда Вагнера. Авторка осмислювала глибинні філософські проблеми, а також проблеми із життя українського суспільства у світлі античної та біблійної історії. “Кассандра”, “На руїнах”, “У пущі”, “Вавилонський полон”, “На полі крові”, “Камінний господар” – ці й інші драматичні твори написані на основі історії давніх часів. “Вічні” образи під пером Лесі Українки набували нового звучання, переконливо спростовували “теорію”, що українська література призначена тільки “для хатнього вжитку”.

“Прикмети оновлення поетики драми Лесею Українкою виявлялись у багатьох чинниках. Серед них – багатомірність образу, переакцентовка на внутрішню дію, перевага слова над дією, лірико-філософського струменю над подійним, значення підтексту. Центром драматизму стає внутрішній світ персонажа”.

Лариса Міщенко

“Якби Леся була не українською, а російською письменницею, то, правдоподібно, її, а не Чехова, шанували б і цінували по всьому світу як творця модерної драми. Про це подбали б представники російської еліти”.

Ігор Качуровський

Драматична поема – невеликий за обсягом віршований твір, у якому поєднуються жанрові особливості драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет – конфлікт світоглядних і моральних принципів за відсутності широкого тла зовнішніх подій. Ліричні чинники у творах цього жанру переважають над епічними та драматичними.

1901 р. Леся Українка створила першу драматичну поему “Одержима”. В основі твору – біблійна тема, яку авторка розгортає як протиставлення церковним догматам. Чи не вперше в історії світової літератури письменниця поставила під сумнів доцільність жертви Христа задля невдячного людства. Месія жертвує собою, Міріам готова вмерти заради нього.

Вона, “одержима духом”, умирає з прокльонами й ненавистю на вустах, що суперечить біблійній настанові любити навіть ворогів своїх.

Олександр Іванов. Явлення Христа Марії Магдалині після Воскресіння (1835)

Драматична поема “Бояриня”

“Бояриня” (1910) належить до традиційних просвітницько-народницьких п’єс. Це єдиний драматичний твір у творчому доробку Лесі Українки, написаний у цьому стилі. Національні проблеми розкриті безпосередньо.

Дія в “Боярині” відбувається в другій половині XVII ст., після смерті Богдана Хмельницького, коли Московське царство почало порушувати статті Переяславської угоди. Звернення до цього трагічного періоду дало можливість письменниці актуалізувати проблему національної пасивності й зради.

Історично правдиво й художньо переконливо Леся Українка змалювала суспільно-політичний лад тогочасної Московщини, що тримався на доносах, хабарництві, катуваннях.

Головна героїня твору – Оксана, донька заможного козака Перебійного, що належав до козацької старшини. Конфлікт між почуттям любові до Степана і неприйняття його пасивності, що рівноцінна зраді, бажання бути зі своїми співвітчизниками в тяжкий для України час – і катастрофічна неможливість вирватися з московських пазурів призводять до трагічної розв’язки: Оксана гине.

Образ Степана. Цього персонажа наділено багатьма чеснотами: інтелігентний, високоосвічений, розсудливий. Іноді він навіть переконаний, що служить Україні, як і його батько, “з-під московської руки”. Степан змушений постійно чинити над собою моральне насильство, адже він, з одного боку, дорожить своїм становищем боярина, а з іншого – боїться тортур, доносів. Інтелектуально й духовно вищому від московського оточення Степанові важко бути “Стьопкою”, блазнем царя, та страх за своє життя й життя рідних призводить його до остаточної деградації.

“Хоч Леся Українка безпосередньо й не відтворює в своїй поемі боротьби, що точилася за Руїни, проте вона на неї реагує, виявляючи свої симпатії до учасників тієї боротьби”.

Михайло Драй-Хмара

Драма “Бояриня” на сцені Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. У ролі матері Степана – Лідія Остринська, у ролі Оксани – Марія Шумейко, в ролі дівчини-служебки – Наталія Лісова

На історичному матеріалі доби Руїни Леся Українка актуалізувала важливу для свого часу проблему: національної пасивності й зрадництва. В особі Степана, наголошує М. Драй-Хмара, “…можна вбачати того українського інтелігента кінця XIX – початку XX ст., що втратив почуття національного й переймав чужу культуру, зрікшись своєї рідної. Оксана ж представляє тип того інтелігента, що довго боровся за національне самовизначення, але, попавши в пазурі московського чиновництва, не мав уже сили вирватися на волю й конав на чужині”.

Драма-феєрія “Лісова пісня”

А її, здається, признано за мій шедевр.

Леся Українка

Драматичну феєрію “Лісова пісня” (1911) Лесі Українки вважають особливим твором не тільки в її творчій спадщині, а й у скарбниці світової літератури. За висловом Максима Рильського, це – “діамантовий вінець” письменниці.

Історія написання. Задум цього твору довго хвилював і вабив Лесю Українку, зрів, щоб вилитися на папір усього за десять днів: “Писала я її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго “приходила до пам’яті”…”. А в листі до матері є згадки про те, що саме підштовхнуло до написання твору: “Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними… В Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка… Зачарував мене сей образ на весь вік…”

“Можливо, це був перший екологічний зойк. Перша пересторога. Перше благання: “Не рубай!” Перше попередження, що зрада може перетворити на вовка, що все може піти прахом. І тоді по лісах блукатиме тільки наша загублена Доля”.

Ліна Костенко

Софія Караффа-Корбут. Ілюстрації до видання “Лісова пісня”. Київ, “Веселка”(2007)

Улітку 1911 р. Леся Українка жила в Кутаїсі. На Кавказі, в розлуці з Україною, з дорогою її серцю Волинню письменниця згадувала яскраві миті свого дитинства. У “Лісову пісню” вона справді “вклала цвіт душі”.

Жанр твору. За жанром “Лісова пісня” – новаторський твір. Видавці назвали її “драмою-феєрією”, хоча сама Леся Українка не схвалювала такого визначення. Традиційно західноєвропейські феєрії були цирковими чи театральними виставами – видовищем із безліччю трюків. Однак на початку XX ст. елементи феєричності проникають у літературу, зокрема в драматургію, покликану до життя неоромантизмом. Тож письменниця створила новий жанр – проблемну філософську драматичну поему.

Феєрія (з фр. feerie, від fee – фея, чарівниця) – театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами й трюками. На початку XX ст. в європейській драматургії виникає драма-феєрія (драма-казка), для якої характерне виразне ліричне начало, зіставлення природного й людського, широке використання міфічних і фольклорних образів, фантастичних елементів. До шедеврів цього жанру належать “Затоплений дзвін” Гергарта Гауптмана, “Лісова пісня” Лeсі Українки, “Синій птах” Моріса Метерлінка.

Фольклорно-міфологічна й філософська основа твору. Персонажний світ твору представлений людьми й казковими, міфічними істотами, якими, відповідно до народних вірувань, заселені ліси й луки, водойми й поля. І хоч у Звягелі (колишня назва м. Новоград-Волинський) письменниця жила тільки до семи років, однак почуті тут пісні, казки, перекази запам’яталися їй на все життя. Прикметно, що Лукаш у драмі грає на сопілці саме мелодію веснянки, популярної на Звягельщині. У Колодяжному, під Ковелем, до самісінького маєтку Косачів підступав ліс зі старими гіллястими дубами та густою ліщиною. А урочище Нечимне з великим таємничим озером біля села Скулин, на березі якого Косачі ночували в хижці дядька Лева, подарувало Лесі, за словами її сестри Ольги, “той краєвид із “Лісової пісні”, який був би найдокладнішою декорацією до неї”. Із листа Лесі Українки до Михайла Драгоманова відомо, що розповідь про “Того, що в скалі сидить”, вона почула від однієї селянки, як і про Злидні – образ, запозичений із волинського фольклору.

Авторка вклала в текст драми те, що називала “релігією своїх предків” – іще дохристиянський світогляд людини, яка зрослася з природою. Мавка, осяяна духовним світлом Лесі Українки, наснажена глибиною її переживань, її філософським розумінням життя, любові як найвищого благословення, дарує людям формулу безсмертя: “Я маю в серці те, що не вмирає”.

Композиція драми. Твір складається з прологу й трьох дій, кожна з яких співвідноситься з різними порами року. На фоні пробудження, квітування, осіннього згасання і зимового завмирання природи розгортається історія кохання та зради, прощення й переходу головних героїв в інші, духовні, виміри.

Софія Караффа-Корбут. Ілюстрація до видання “Лісова пісня”. Київ, “Веселка”(2007)

“Найхарактернішою композиційною особливістю “Лісової пісні” є органічне переплетення світу природи і світу людини”.

Василь Пахаренко

Національна опера України. Балет на дві дії Михайла Скорульського. Мавка – Катерина Кухар; Лукаш – Олександр Стоянов

Сама Леся Українка стверджувала, що “Лісова пісня” створена “на честь волинських лісів”. Тож пролог лише вводить читача у світ природи й казки, де діють фантастичні істоти.

Перша дія – пробудження Мавки, народження кохання між лісовичкою й сільським парубком Лукашем. Це зав’язка твору. Друга дія, що розгортається у час “пізнього літа”, становить його розвиток. Кохання Лукаша в’яне, Мавка для нього стає чужою, він вибирає не мрію, не духовну красу, а плотську втіху. Мавка, яка знає його глибше, ніж він сам, із сумом каже: “Не можеш ти до себе дорівнятись…”

Наприкінці другої дії настає кульмінаційний момент: Лукаш зраджує Мавку й сватає Килину, його вибір “штовхає” Мавку в обійми “Того, що в скалі сидить”. Однак добровільне рішення Мавки зникнути “у підземеллі темного Марища” – це передкульмінація, бо події тільки сягатимуть емоційної напруги. Світло високої любові, присвяченості себе іншому не дають Мавці заснути в царстві Марища навічно. Вона виривається з підземелля, щоб урятувати Лукаша від страшного закляття, накладеного на нього Лісовиком за зраду. Мавка повертає Лукашеві людську подобу, однак її саму закляла Килина і Мавка перетворилася на вербу. Це сталося, бо Мавка більше не має сил протистояти злу, Лукашева зрада відняла в неї бажання жити. Розлючена Килина намагається зрубати вербу, але Перелесник запалює дерево, відтак згорає й хата. Ці події становлять кульмінацію твору.

Килина й Лукашева мати повертаються в село, незважаючи на те що Лукаш залишається в зимовому лісі без даху над головою. Фатальний для героя епізод завершується розлогою ремаркою-епілогом: “Зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя”. Це розв’язка твору, і вона оптимістична: монолог Мавки – про вічність краси, всепереможну силу Любові, незнищенність Духу. “О, не журися за тіло!” – запевняє коханого її голос. Адже для того, хто вірний любові, смерті нема. Є лише перехід, у якому душа оновлюється і народжується для вічного життя: “стане початком тоді мій кінець”.

Важливу роль у композиції “Лісової пісні” відіграють ремарки. Вони сприймаються як поезія у прозі – “це найкращі в українській літературі пейзажі. Новаторство Лесі Українки у змалюванні природи виявляється у синтезі різних мистецтв, своєрідному кінематографічному ефекті, що передбачає швидку зміну звуків, рухів і навіть часу” (Лариса Міщенко).

Софія Караффа-Корбут. Мавка. Ілюстрація до видання “Лісова пісня”. Київ, “Веселка” (2007)

Лукаш, звільнений із подоби вовкулаки, з Килининим сином на руках (Волинський обласний академічний музично – драматичний театр ім. Тараса Шевченка; у ролі Лукаша – актор Сергій Єрмакович)

Образи-персонажі. У драмі діють представники світу людського, реалістичного й фантастичного. Лукаш – дитя свого середовища. Як і кожен селянин, він мріє про достаток і господарство. Під впливом владної матері в його характері з’являються користолюбство й підлість. Про свою майбутню дружину він судить як про невсипущу, але дармову наймичку: “Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички – не дочки…”. Яскравий спалах Лукашевого кохання – короткочасний. Лукаш робить своєрідні користолюбні підрахунки, побоюючись, що лісовичка захоче плату за роботу в його господарстві: “То й добре, коли ніхто не завинив нікому. / Ти се сама сказала – пам’ятай”.

Тільки перетворений Лісовиком на вовкулаку Лукаш отримав можливість перестраждати й спокутувати провину, очиститися від усього дріб’язкового, прозріти. З’явилися невластиві його характеру риси: опір злу, почуття вдячності Мавці, іронія у ставленні до наживи й збагачення, до сварок між Килиною і матір’ю.

Залишившись на згарищі, Лукаш подумки перебирає своє життя й відчуває, що наробив багато помилок. Ось чому напівзамерзлому героєві сниться загублена Доля, без якої його життя перетворюється на існування. Драматизм образу Лукаша – в його роздвоєності, неусвідомленні свого покликання та мети життя. Він був духовно сліпий, хоча володів “духовним мечем” – музикою, що несла красу. Лукаша наділено високим талантом творця, однак духовна недосконалість не дозволяє йому “своїм життям до себе дорівнятись”.

Образ дядька Лева уособлює зв’язок людини з природою. Дядько Лев – знавець народних звичаїв і вірувань, він знається на лікувальних травах і замовляннях. Лев – щирий і безкорисливий, поважає Мавку, Лісовика, як, зрештою, всі добрі лісові сили. У його пам’яті ще живе відсвіт загубленої таємної мудрості – “слова”, яким можна наділити душею і лісовичку: “Небіжчик дід / казали: треба тільки слово знати, / то й в лісовичку може уступити / душа така саміська, як і наша”.

Мати Лукаша і Килина – споріднені образи. Постійні злидні, вдівство зробили Лукашеву матір сварливою, зажерливою, злою, їй не подобається Мавка, бо та не є ідеалом сільської роботящої і здорової дівчини. І до брата Лева селянка ставилася зневажливо, грубо, фактично, змусила його піти з лісу. Лукашева мати лицемірна. З одного боку, вона примушує Мавку до роботи, переконуючи, що в разі її нестаранності знайде для сина іншу: “Коли ти, дівонько, не хочеш жати, то я ж тебе не силую. Вже якось сама управлюся, а там на вісень, дасть Біг, знайду собі невістку в поміч”. З іншого – принаджує Килину, вихваляє її перед сином, водночас знеславлює Мавку: “Та там одна сирітка…

(Нишком) / Таке воно, простибіг, ні до чого”. Лукашева мати солодко розмовляє з Килиною, але настане час, коли вона дорікатиме невістці шматком хліба для дітей, обзиватиме відьмою.

Олександр Ніколаєць. Та там одна сирітка… Гравюра (1970)

Софія Кароффа-Корбут. Лукаш і Мавка. Ілюстрація до видання “Лісова пісня”. Київ, “Веселка” (2007)

Килина – молода вдова. Щоб сподобатися Лукашеві, жінка вдає роботящу, старанну, турботливу. Проте вона не може приховати від Мавки своєї суті. “Лукава, як видра”, “хижа, наче рись”, – так Мавка попереджає про неї Лукаша. Глибока ненависть до Мавки, заздрість, що їй ніколи не буде дано – краси духовної, здатності любити безкорисно, віддано, – викликає з її вуст навіть щодо кволої, змученої, уже схожої на тінь Мавки страшні слова закляття.

Найпоетичніший образ твору, образ, із яким пов’язані головні проблеми (мистецтва, краси, кохання), – це Мавка, юна вродливиця з розпущеними чорними косами із зеленим полиском, із неймовірно гарними, мінливими, наче самоцвіти, очима. Лукашева сопілка не просто пробуджує її від сну: “В ту хвилину огнисте диво сталось”. Відбулося народження душі: “Ти душу дав мені, як гострий ніж / дає вербовій тихій гілці голос”.

Мавці властивий справжній гуманізм – любов до людей, а не до одного тільки Лукаша”.

Єлизавета Савельєва

“Чарівлива Мавка в “Лісовій пісні”, фантастична істота, що має в собі востократ більше людського, ніж червонощока Килина, м’якосердий і слабодухий Лукаш з його глибокою артистичною натурою, мудрий друг природи дядько Лев, та навіть такі міфічні персонажі, як “Той, що греблі рве”, “Той, що в скалі сидить”, Водяник, Русалка, Перелесник – усі вони живуть своїм повним життям, усі вони мають своє обличчя, свій голос, свою мову”.

Максим Рильський

Ігор Морскі. Сюрреалістична картина без назви

Кадр із фільму “Лісова пісня. Мавка”. Режисер Юрій Іллєнко (1980). У ролі Мавки – Людмила Єфименко-Іллєнко, у ролі Лукаша – Віктор Кремльов

На своєму тяжкому шляху Мавка проходить цілу низку випробувань, демонструючи гідність (“Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає”), шляхетність (прощення Лукашеві зради): “В серці знайшла я теє слово чарівне, / що й озвірілих в люди повертає”. Після всіх страждань і образ, пройшовши пекло забуття, Мавка повертається у світ людей, тому що з перших хвилин пробудження на звук Лукашевої (Орфеєвої) сопілки була вірна найвищій любові.

Цим образом авторка ствердила життєвий принцип: “Ніяка туга краси перемагати не повинна” (ці слова каже Мавці Лісовик, картаючи за те, що “покинула високе верховіття”, що “спустилась” до “служебки”, що “працею гіркою / окрайчик щастя хтіла заробити / і не змогла”). Це основний принцип неоромантизму – гармонійна єдність художнього ідеалу з життєвою правдою.

Створивши свою геніальну “Лісову пісню”, Леся Українка не була впевнена в тому, що саме на цей твір чекає велике майбутнє: “Я і про “Лісову пісню” думала, що всі тільки сміятимуться з сеї “старомодної романтики”, а її, здається, признано за мій chef-d’oeuvre1″. Успіх залежав насамперед від неоромантичного ключа розв’язання проблеми людського щастя й таланту Лесі Українки.

Драма-феєрія “Лісова пісня” – досі популярна. 1980 р. вийшов на екрани фільм “Лісова пісня. Мавка”; практично на всіх сценах українського театру ставили цей геніальний твір Лесі Українки. Балетну виставу на дві дії адаптував композитор Михайло Скорульський, лібрето до неї написала дочка композитора Наталя Скорульська.

“Утвердження людської мрії, хвала високим, благородним почуттям, віра в перемогу краси життя над мороком мертвеччини – такий зміст втілюють образи “Лісової пісні””.

Іван Денисюк

1 Chef-d’oeuvre (фр.) – тут: найкращий твір, шедевр.

Мавка з однойменного українського мультфільму

Цікаво знати!

На 2019 р. запланована прем’єра найбільш очікуваного українського 30-мультфільму в стилі фентезі “Мавка. Лісова пісня” за мотивами однойменного твору /led Українки (режисер Олександра Рубан). Сюжет мультфільму буде зрозумілий широкій аудиторії, але водночас подарує глядачам зустріч із досі незнаним світом слов’янської міфології, який іще не був відтворений у світовій анімації. Цей проект також має на меті привернути увагу до екологічних проблем, зокрема до зникнення все більшої кількості представників української флори й фауни, знищення українських пралісів. Одне з творчих рішень проекту – населити магічний світ лісу Мавки рослинами й тваринами із Червоної книги України.

Діалог із текстом

1. У чому полягає новаторство Лесі Українки-драматурга?

2. Що таке драматична поема? Назвіть її основні ознаки.

3. Що нового ви дізналися про драматичні поеми Лесі Українки? До яких сюжетів зверталася письменниця? Які проблеми порушувала?

4. Як ви вважаєте, чому саме Леся Українка взялася за написання драми “Бояриня”?

5. Чому, на вашу думку, Ліна Костенко називає “Лісову пісню” “першим екологічним зойком”? Чи було питання збереження довкілля в часи Лесі Українки таке актуальне, як сьогодні? Із чим це пов’язано?

6. Як у цій драматичній поемі втілилися міфологічні образи з народних вірувань, легенд, переказів? Яким постає світ міфологічних персонажів “Лісової пісні”? Хто такі Потерчата, Куць, “Той, що греблі рве”?

7. У чому полягає композиційна особливість твору? Яка роль прологу?

8. Яку функцію виконують ремарки у драмі “Лісова пісня”? Доведіть, що це “справжня поезія в прозі”. У чому виявилося новаторство Лесі Українки у змалюванні природи?

9. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що “мелодія сопілки і пісня лісу, виражена в барвах, звуках”, виконують роль психологічного паралелізму у творі? Доведіть це на прикладах.

10. Якими засобами розкритий образ Мавки? Якою постає вона у першій дії? У другій? Яку роль відіграє її одяг, контраст кольорів? Знайдіть і зачитайте. У третій дії зверніть увагу на контраст чорного силуету Мавки на тлі білої стіни в поєднанні з пучечком калини на грудях дівчини. Як ця кольорова гама визначає психологічний стан Мавки?

11. Як характеризує Мавку її мова?

12. Доведіть, що в образі Мавки втілився неоромантичний ідеал Лесі Українки.

13. У чому полягає драматизм образу Лукаша?

14. Через що саме виникають суперечки між Лукашевою матір’ю і дядьком Левом? Чому дядько Лев іде зимувати в село, а не залишається біля родичів? Як ви можете обгрунтувати заповіт дядька Лева, у якому він просив, щоб поховали його не на сільському цвинтарі, а під дубом у лісі?

15. Що спільного між Лукашевою матір’ю і Килиною? Як ви розцінюєте прокляття Килиною Мавки? У якому епізоді драми Лукашева мати й Килина проявляють себе найогидніше? Чи мають ці образи позитивні риси?

16. Як стверджується у драматичній поемі ідея вічного життя?

17. Прокоментуйте одне з наведених у підручнику висловлювань про “Лісову пісню” або героїв цього твору (на ваш вибір).

18. Вивчіть напам’ять фінальний монолог Мавки.

Мистецькі діалоги

1. Розгляньте сюрреалістичну картину польського художника І. Морскі і проаналізуйте, чи може вона бути ілюстрацією до образу Мавки.

2. Порівняйте світлину з балетної постановки і кадр із фільму за драмою-феєрією “Лісова пісня”, вміщені в підручнику. Визначте, які моменти твору вони відображають. На якому етапі стосунки Мавки та Лукаша? Проаналізуйте, якими засобами передано настрій, характер персонажів.

3. Розгляньте фото з тетральної вистави, на якому зображені Лукаш та син Килини. Подумайте, чи вдалося актору повною мірою відтворити прозріння Лукаша? Чому його монолог звернений до дитини? Знайдіть його у тексті і зачитайте.

4. Яке ваше враження від гравюри “Та там одна сирітка…”? Чому, за задумом автора, Килина й Лукашева мати – на одному боці стежки, а Мавка – на іншому? Чи доцільна саме така композиція?

5. Розгляньте ілюстрації С. Караффи-Корбут до драми-феєрії “Лісова пісня”. Яких героїв на них зображено та яким подіям у творі вони відповідають? Як художниці вдалося передати символіку і філософічність драми Лесі Українки?

Діалог із науковцем

Василь Пахаренко

СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ “ЛІСОВОЇ ПІСНІ”

У “Лісовій пісні” зіставляються два світи – гармонійно-досконалий (утілюється в панорамі одуховленої природи) і дисгармонійно-примітивний (утілюється в штибі життя людського суспільства). Ціла тканина драми наскрізь символічна, усі її персонажі й деталі є знаками певних духовних станів. Так, Перелесник і “Той, що греблі рве” символічно втілюють волю, молодість, чин; Водяник, навпаки, – старість і поміркованість. Столітній дуб на галявині біля Лукашевої хати – символ єдності людини й природи (світу духовного). Отож, зрізавши й продавши цей дуб, мати й Килина тим самим остаточно позбавляють себе можливості влитися в гармонію світу, тобто осягнути щастя. Глибоко символічні центральні персонажі. Лукаш уособлює людину як таку (є архетипом людини). Власне, у драмі зосереджується увага передусім на дослідженні саме його психологічного світу. Відповідно дві грані його душі – духовна й матеріальна – утілюються в двох парах образів: досконалого дядька Лева і ще досконалішої Мавки; примітивної матері і ще примітивнішої Килини. Отже, це суто модерністський спосіб зображення: не вплив середовища, не зіткнення з тими чи тими людьми визначають учинки, життєву настанову Лукаша, а, навпаки, його душа зумовлює середовище: коли в ньому (Лукашеві) переважає духовна грань, вона втілюється в образах дядька Лева і згодом Мавки, коли переважає матеріальна, – утілюється в образі матері, а згодом – Килини.

Одним із найдавніших фольклорних символів дівочої краси й кохання вважається зоря. Саме в такому значенні цей образ використовується в драмі. Ясної весняної ночі після першого поцілунку Лукаша Мавка скрикує: “Ох, зірка в серце впала”, і в останньому видінні Лукаша Мавка “спалахує раптом давньою красою в зорянім вінці”. Особливо багато фольклорної символіки у фіналі “Лісової пісні”. Характерна для народних балад метаморфоза – перетворення дівчини на тополю – спадає на думку в сцені перевтілення заклятої Килиною Мавки у вербу; гра Лукаша на сопілці, вирізаній з цієї ж верби; зустріч Лукаша з Долею.

1. Як у “Лісовій пісні” втілюється символізм художнього мислення Лесі Українки?

2. Чи погоджуєтеся ви з думкою науковця, що образи матері, Килини, як і дядька Лева та Мавки, віддзеркалюють дві грані душі Лукаша?

3. Пригадайте фольклорні образи-символи, які Леся Українка використала в “Лісовій пісні”, і проаналізуйте їх поетику.



(2 votes, average: 5.00 out of 5)