Драматична поема Кассандра – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) – Українська література кінця XIX – початку XX ст
Драматичну поему “Кассандра” Леся Українка почала писати 1901 р., перебуваючи на італійському курорті Сан-Ремо, а завершила 1907 р. Лесина драма “одночасно поетична, політична та інтелектуальна”. У “Кассандрі” знайшли свій відгук і моменти автобіографічного характеру, і філософські запити часу, і політичні, зокрема дискусії української інтелігенції про те, яка правда потрібна людям.
Основою сюжету для драматичної поеми стали старогрецькі міфи троянського циклу. У драмі Лесі Українки Кассандра – головна героїня, адже троянська царівна, як і авторка, – “жриця Слова”. У ремарках до другої картини читаємо, що Кассандра “пише Сівілінську книгу”. Образ приваблює глибоким трагізмом її долі, приреченістю віщувати “глухим”1, силою людського духу в трагічній самоті серед байдужого натовпу.
Сюжет драматичної поеми розгортається динамічно, гостро. Епіцентр напруги переноситься з подієвої площини (іде війна, Іліон в облозі) в діалоги-сутички, у яких зав’язується конфлікт.
У кожній наступній сцені розкривається нова трагедія Трої: картини страшного лиха, що постають перед внутрішнім зором провидиці, швидко стають жахливою реальністю. Діалоги-протистояння рухають дію. У кожному з них зав’язується конфлікт різних ідеалів. Так, уже в першій частині з розмови Кассандри з Геленою не тільки довідуємося, що йде війна, а й що ахейці взяли в облогу Іліон. Суперечності, що виявляються у цій розмові, сягають духовного рівня, різних життєвих ідеалів. Гелена – “богорівна” красою – втілює егоїстичне прагнення панувати за будь-яку ціну, символізує плотські бажання. Її краса не врятує світ, а знищить, бо викликає тільки хіть, що жене на безглузду смерть.
Літературознавець Олександр Білецький назвав драму “трагедією правди”. Навіть найдорожчим людям у такі рідкісні для них хвилини щастя Кассандра не може сказати неправду.
Троянці, навіть Кассандрині брати й сестри, не люблять її, вважають винною в усіх бідах. Проблема правди постає й у локальних конфліктах з Андромахою (“Доволі з нас уже твоєї правди, / зловісної, згубливої, так дай же / нам хоч неправдою пожить в надії”), з Деїфобом (“Дай спокій, сестро, / І не частуй мене пророкуванням”).
Конфлікт увиразнюється, коли лідійський цар готовий надати Трої військову допомогу, якщо Кассандра погодиться стати його дружиною. Діалог між героями нагадує збройний поєдинок: репліки звучать, як удари мечами. Та є ще одна причина, навіть важливіша від почуттів провидиці, – правда. Вона її знає заздалегідь, тож переконана, що ця жертва буде даремною.
У шостій картині віч-на-віч сходяться Кассандра й Гелен. Наділена даром провидіння віщунка – і самозванець, майже шарлатан. їхні діалоги – це вияскравлення основного конфлікту твору, протистояння двох різних філософій. Утомленій страшними видіннями, втіленням своїх пророцтв Кассандрі й самій уже не хочеться вірити в те, що вона бачить. Вона сподівається на пораду від брата-віщуна, адже він недавно “провість по пташках побачив”. Натомість Гелен цинічно зізнається, що “дим від жертви – все то тільки покраси й покривало голій правді, про людське око”. І на запитання здивованої Кассандри: “Як же ти віщуєш? Що кажеш людям?” – відповідає ще більш цинічно: “Те, що треба, сестро, / те, що корисно або що почесно”.
1 Факт, який підтверджує, що й Леся “віщувала” “глухим”: після публікації твору критика оцінила “Кассандру” як побутову драму з троянського життя, у якій немає нічого спільного з українською сучасністю.
Геленова “філософія правди”, нібито й не така вже небезпечна, приносить лихо Трої. Саме за його порадою троянського коня (хоча Кассандра й протестувала) завезли в місто.
Проте замало бачити правду. Треба вірити в неї і вміти її обстояти. Цього бракує навіть Кассандрі, й у цьому її трагедія. Брехливі запевнення відбирають останні сили, її внутрішній зір заступає багряна хмара. Меч, занесений над ворогом Трої, випадає з Касандриних рук.
Бездіяльне слово не рятує Трої. Ні Кассандрині самотні оклики-благання: “Чатуй!” – серед п’яної варти, ні картання Паріса за відсутність пильності, небажання пам’ятати про смерть героїв, ні намагання розбудити сонну варту – ніщо вже не зупинить загибелі Троянської держави. Повертається до Менелая хитра Гелена, хоча на його мечі ще тепла кров Паріса. Лунає моторошний сміх Кассандри: до найменших деталей правдиво збулися її видіння.
Художньою знахідкою Лесі Українки став і фінал твору: Кассандра кидає діадему віщунки під ноги Клітемнестрі (адже в матері Іфігенії, на відміну від неї, не здригнеться рука) й ступає на пурпур, простелений у дім. Короткі репліки, якими пошепки обмінялися Клітемнестра й Егіст, стають завершальним акордом твору: в них – неминучість фатуму.
Образ Кассандри розкривається в дії, через діалоги й монологи героїні. Важливим засобом розкриття почуттів Кассандри є її мова, яка передає страждання, переживання й сумніви, тому тут часто зустрічаються символи, метафори, порівняння (“Гієни бродять по руїнах Трої / і лижуть кров іще живу… гарячу”; “На голові моїй вже й так прокльони / тяжать, немов залізна діадема, / сплелися над чолом слова вразливі, / немов гадюки над чолом Медузи, / шиплять вороже, труять, глушать розум”).
Вагання ятрять їй душу: може, вона помиляється? Під час зустрічі з Долоном її мова сповнена благальних інтонацій. Кассандра боїться глянути в обличчя вічності, бо знає, що побачить там його смерть: “Молю тебе, благаю, не питай. / Може, се правда, що слова мої отруйні”. Внутрішня боротьба, яка відбувається в душі Кассандри, коли потрібно вирішити – убити чи помилувати Сінона – настільки сильна, що провидиця непритомніє. Вона боїться помилитися й пролити невинну кров.
Кассандра – найвродливіша донька Пріама. Зрозуміло, що могутній лідійський правитель не добивався б так наполегливо руки жінки звичайної вроди.
Важливу роль у розкритті внутрішніх переживань Кассандри відіграють й авторські ремарки – короткі та водночас інформативні. На міській брамі, коли після пристрасної молитви Артеміді з’являється місяць, що несе смерть коханому, – “Кассандра… стоїть мов скаменіла”.
Ентоні Сендіс. Кассандра (1863-1864)
Діалог із текстом
1. У чому полягає новаторство Лесі Українки як драматурга? Чому її драми не надавалися для постановки театром корифеїв?
2. Чим саме привабив Лесю Українку образ Кассандри? У чому виявилося новаторство письменниці в трактуванні цього образу? Чи можна стверджувати, що драма “Кассандра” побудована “на дискусіях, конфліктах, що витікають із різних ідеалів”?
3. Із якою метою письменниця використовує мотиви міфів про Прометея й Епіметея?
4. Чому літературознавець О. Білецький назвав цей твір “трагедією правди”?
5. Яку роль у розкритті образу Кассандри відіграють авторські ремарки? Які ще засоби розкриття образу головної героїні можете назвати?
6. Із якою метою, на вашу думку, Леся Українка подає епілог до своєї драми? Що довідуємося про долю вцілілих троянців? Яка доля спіткала Гелена? Завдяки чому йому вдалося так влаштуватися?
7. Знайдіть у тексті драми, як Кассандра характеризує Андромаху. Чому ця жінка “не еллінка і не троян ка”?
8. Як закінчується драматична поема? Чому Клітемнестра задумала вбивство свого чоловіка?
9. Чи вміє Агамемнон, незважаючи на його готовність вислухати Кассандру, почути найважливіше, чи він так само “глухий”, як і свого часу троянці?
10. Як саме Леся Українка передала трагізм неминучого у фіналі твору?
Консультація
Читацький практикум “Переклад художніх творів. Запозичення світових сюжетів. Відгук про твір, перекладений українською (Івана Франка, Лесі Українки й ін.)”
Тренінг. Оберіть для роботи сонет Вільяма Шекспіра чи поезію Генріха Гайне або Йоганна-Вольфганга Гете (залежно від того, яку іноземну мову ви опановуєте – англійську чи німецьку), які ви опрацьовували в курсі зарубіжної літератури. З’ясуйте перекладача цих творів.
Зробіть “підрядник” поетичних текстів (за допомогою англійсько-українського чи німецько-українського словника перекладіть тексти віршів послівно, записуючи під словами оригіналу переклад кожного слова).
Порівняйте свої “підрядники” з художніми перекладами. У чому полягає відмінність між перекладом послівним і художнім?
Практична робота. У книзі Івана Франка “Мозаїка” (2001), у якій уміщено неопубліковані в академічному виданні твори, є переклади віршів єврейського поета Моріца Розенфельда “Моя пісня” і “Пісня робітників”. В інтернеті знайдіть оригінальні тексти цих творів (німецькою мовою) і, якщо ви вивчаєте саме цю мову, порівняйте власний переклад як “підрядник” із художнім перекладом Івана Франка, а потім зробіть відповідні висновки.
Якщо ж ви вивчаєте англійську, то таке завдання виконайте на основі перекладу Лесі Українки вірша Джорджа Гордона Байрона “Коли сниться мені, що ти любиш мене…”.
Під час виконання відповідних завдань зверніть увагу на такі тонкощі, як гранично близька відповідність перекладу твору його оригіналу, збереження ритміки, віршового розміру, трансформація художніх засобів, проблематики й основної думки (ідеї) первинного тексту.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)