Дослідження органів дихання
Це лікарська процедура, а середній медперсонал повинен вміти проводити підготовку до цього дослідження.
Треба з’ясувати терміни початку захворювання, основні скарги і симптоми, чи брав дитина будь-які препарати і як вони вплинули на динаміку клінічних симптомів, які скарги на сьогоднішній день. Ці відомості слід отримати у матері або у доглядає за дитиною.
У дітей більшість захворювань легень починається з нежиті. При цьому в діагностиці треба уточнити характер виділень. Другим провідним симптомом ураження органів дихання є кашель, за характером якого судять про наявність того чи іншого захворювання. Третій симптом – задишка. У дітей раннього віку при задишці видно ківательние рухи головою, роздування крил носа. У дітей більш старшого віку можна помітити втягнення поступливих місць грудної клітини, втягнення живота, вимушене положення (сидячи з підтримкою руками – при бронхіальній астмі).
Лікар оглядає ніс, рот, зів і мигдалики дитини, диференціює наявний кашель. Круп у дитини супроводжується стенозом гортані. Розрізняють істинний (дифтерійний) круп, коли звуження гортані відбувається за рахунок дифтеритической плівок, і помилковий круп (підзв’язкового ларингіт), який виникає внаслідок спазму та набряку на тлі гострого запального захворювання гортані. Істинний круп розвивається поступово, днями, помилковий круп – несподівано, частіше вночі. Голос при крупі може досягти афонии, з різкими проривами дзвінких нот.
Кашель при кашлюку у вигляді пароксизму (нападоподібний) з репризами (протяжним високим вдихом) супроводжується почервонінням обличчя і блювотою.
Бітональний кашель (грубий основний тон і музичний другий тон) відзначається при збільшенні біфуркаційних лімфовузлів, пухлинах в цьому місці. Болісний сухий кашель спостерігається при фарингітах і назофарингіти.
Важливо знати динаміку зміни кашлю, турбував чи кашель раніше, що було з дитиною і як закінчився процес в легенях, чи мали контакт дитини з хворим на туберкульоз.
При огляді дитини визначають наявність ціанозу, і якщо він Мається – його характер. Звертають увагу на посилення ціанозу, особливо навколо рота і очей, при крику, фізичному навантаженні дитини. У дітей до 2-3 місяців життя при огляді можуть бути пінисті виділення з рота.
Звертають увагу на форму грудної клітки і тип дихання. Черевний тип дихання залишається у хлопчиків і в дорослому стані. У дівчаток же з 5-6 років з’являється грудний тип дихання.
Підраховують число дихальних рухів на хвилину. Воно залежить від віку дитини. У дітей раннього віку Підрахунок числа подихів проводиться в спокої, коли вони сплять.
За частотою дихання, співвідношенню його з пульсом судять про наявність чи відсутність дихальної недостатності. За характером задишки судять про те чи іншому ураженні органів дихання. Задишка буває інспіраторной, коли утруднено проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (круп, чужорідне тіло, кісти і пухлини трахеї, вроджене звуження гортані, трахеї, бронхів, заглотковий абсцес і т. д.). У дитини при вдиху спостерігається втягнення подложечной області, міжреберних проміжків, подключичного простору, яремної ямки, напруга m. sternocleidomastoideus та інших допоміжних м’язів.
Задишка може бути і експіраторной, коли грудна клітка роздута, майже не бере участь в диханні, а живіт, навпаки, активно бере участь в акті дихання. При цьому видих подовжений порівняно з вдихом.
Проте буває й змішана задишка – експіраторние – инспираторная, коли в акті дихання беруть участь м’язи живота та грудної клітини.
Може спостерігатися також задишка Шина (експіраторна задишка), яка виникає в результаті здавлення кореня легені збільшеними лімфовузлами, інфільтратами, нижній частині трахеї і бронхів; вдих при цьому вільний.
Задишка часто спостерігається у новонароджених з дихальним дистрес – синдромом.
Пальпацію грудної клітки у дитини проводять обома руками для визначення її хворобливості, резистентності (пружності), еластичності. Вимірюють також товщину шкірної складки на симетричних ділянках грудної клітки для визначення запалення на одній зі сторін. На ураженій стороні відзначається потовщення шкірної складки.
Потім визначають голосове тремтіння на симетричних ділянках грудної клітини. У нормі воно симетрично. При односторонньому патологічному процесі зміна голосового тремтіння відзначається на стороні поразки.
Далі переходять до перкусії грудної клітини. У нормі у дітей різного віку з обох сторін отримують однаковий перкуторний звук. При різних ураженнях легень перкуторний звук змінюється (притуплений, коробковий і т. д.). Проводять і топографічну перкусію. Існують вікові нормативи розташування легенів, які при патології можуть змінюватися.
Після проведення порівняльної та топографічної перкусії проводять аускультацію. У нормі у дітей до 3-6 місяців вислуховують кілька ослаблене дихання, з 6 місяців до 5 -7 років – пуерільное дихання, а у дітей старше 10-12 років воно частіше перехідний – між пуерільное і везикулярним.
При патології легенів характер дихання часто змінюється. На цьому фоні можуть прослуховувати сухі і вологі хрипи, шум тертя плеври. Для визначення ущільнення (інфільтрації) в легенях часто застосовують метод оцінки бронхофонии, коли вислуховують проведення голоси під симетричними ділянками легень. При ущільненні легені на боці ураження вислуховується посилення бронхофонии. При кавернах, бронхоектазах також може спостерігатися посилення бронхофонии. Ослаблення бронхофонии відзначається при наявності в плевральній порожнині рідини (випітної плеврит, гідроторакс, гемоторакс) і повітря (пневмоторакс).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)