Доповідь про міжнародну торгівлю

Науково-технічна революція прискорила і поглибила процес інтернаціоналізації господарського життя планети, тісно пов’язала країни світу системою міжнародних економічних відносин.

Структура всесвітніх економічних відносин постійно ускладнюється і в даний час представлена ​​шістьма основними видами: міжнародною торгівлею, виробничим співробітництвом, науково-технічними зв’язками, кредитно-фінансовими відносинами, наданням міжнародних послуг і міжнародним туризмом.

Міжнародна торгівля – найстаріша і найважливіша форма зовнішніх економічних зв’язків. Однак географія і структура зовнішньої торгівлі зазнали в останні десятиліття значні зміни. При домінуванні в міжнародній торгівлі економічно розвинених країн (близько 70% всього товарообігу) простежується тенденція все більшого зростання ролі окремих країн, що розвиваються, особливо ключових (Китай, Індія, Бразилія, Мексика), нафтоекспортуючих країн Перської затоки, нових індустріальних країн Азії.

Важливим показником розвитку міжнародної торгівлі є сальдо торгового балансу, тобто різниця між експортом і імпортом. Позитивне сальдо мають Росія, більшість розвинених, нових індустріальних і ключових країн, що розвиваються, крім США, Франції, Великобританії та Італії. Для більшості країн, що розвиваються характерно негативне сальдо торгового балансу.

Важливою особливістю зрушень у товарній структурі зовнішньої торгівлі стало зменшення частки мінеральної сировини, продукції аграрного сектора та значне зростання питомої ваги готової промислової продукції, особливо автомобілів, електроніки і електротехніки.

В експорті більшості економічно розвинених і нових індустріальних країн переважають машини і обладнання, продукція хімічної та легкої промисловості, хоча окремі держави, такі як США, Канада, ПАР, Австралія і Нова Зеландія, є також і крупними експортерами мінеральної сировини і продовольства.

Експорт більшості країн, що розвиваються в основному представлений мінеральною сировиною і продукцією плантаційного сільського господарства.

В імпорті і розвинених, і країн, що розвиваються стан переважають машини і обладнання.

Найбільші торговельні вантажопотоки здійснюються між головними центрами світового господарства – США, Західною Європою, Японією і Китаєм.

Майже 3/4 світової зовнішньої торгівлі припадає на торгівлю між самими економічно розвиненими країнами, 1/5 частина – на торгівлю між розвиненими і країнами, що розвиваються і лише тільки 1/20 світової торгівлі здійснюється між країнами, що розвиваються (див. Рис. 89).

Серед країн абсолютними світовими лідерами у зовнішній торгівлі є США, Німеччина, Китай і Японія, при цьому США мають величезне негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, а Німеччина, Японія і Китай – позитивні.

Основні “торгові мости” склалися між:

    США і Канадою – 4,5% світового товарообігу; США і Японією – 3%; США і Мексикою – 2,5%; Німеччиною і Францією – менше 2%.

Правове регулювання міжнародної торгівлі та регламентування торговельної та тарифної політики держав здійснює Всесвітня торгова організація (ВТО), куди входять близько 130 країн світу. Штаб-квартира СОТ розташована в Женеві (Швейцарія).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Доповідь про міжнародну торгівлю