Доповідь “Епоха Відродження”
15 і 16 століття є часом помітних змін в політичному ладі і в культурі Європи, а також у зростанні економіки. Суспільство перебудовувалася і проходило нові етапи розвитку, а саме в науці, літературі, мистецтві і в інших галузях.
У ці часи люди навчилися друкувати книги, що дало поштовх наук, а також бурхливому поширенню літератури.
Поняття “Відродження” не можна ставити на чолі всієї епохи, дане поняття конкретно відноситься до виникнення нової течії в мистецтві в 16 столітті. Набагато пізніше термін “Відродження” стали застосовувати до всієї епосі, а саме в момент зародження опозиції феодалізму. Енгельс вважав епоху “відродження” найбільшої епохою нині пережитих.
Якщо проаналізувати пам’ятники даної епохи, то можна стверджувати, що люди почали відходити від феодального ладу. Людям вже не цікаво побачити те земні речі, навпаки народ жадає пізнати реальний світ, красу людини і природи. До основам епохи “відродження” можна віднести абсолютизацію людської особистості. У дану епоху людина виступає істотою для якого немає меж, людина може творити без всяких обмежень. У дану епоху все мистецтво будується на своєрідному наслідуванні природі, але на перше місце ставиться саме художник, який порівнюється практично з Богом. В епоху “відродження” головним критерієм оцінки мистецтво став рівень насолоди й виходила від перегляду картин та інших творів. Образотворче мистецтво в даний час виступало контрастом середньовіччя. Саме завдяки мистецтву отримав розвиток реалізм, який став основоположним у розвитку художньої культури в Європі. Для художників виникло серйозне запитання, питання простору, адже зображували вони виключно те, що побачили своїми очима.
Проблема простору в 15 столітті стала вирішуватися. У деяких країнах до розуміння простору йшли не відразу, художники вели емпіричні спостереження. Теорія лінійної перспективи була заснована в Італії, завдяки поняттям оптика і геометрія. Ці чинники зіграли серйозну роль в боротьбі над середньовічними зображеннями. Ще однією особливістю даної епохи можна назвати зв’язок між мистецтвом і наукою. Багато художників часто вдавалися до допомоги науки, при цьому можливо і не розуміли, але давали їй теж якийсь імпульс.
Художники починають називати свої твори і це помітно змінює їхнє становище в суспільстві епохи “відродження”. Тепер художніх діячів заохочують, нагороджують грошовими знаками. Головним для художника епохи відродження було отримати незалежність, а саме в творчому плані, художникам хотілося творити те, що по-справжньому хочеться.
Архітектура також не залишилася без змін, головним було напрямок класичного стилю. Будинки стали більш просторими і взагалі без будь-яких натяків на готичні форми. В епоху відродження з’являються красиві цивільні будови і не тільки. Впроваджуються нові рішення в питаннях планування місцевості в містах. Якщо раніше багато замовлень на унікальні споруди було серед церковних діячів і феодалів, то в дану епоху красиві будівлі могли дозволити собі і цивільні особи.
Історики відзначають, що процес “відродження” протікав в різних регіонах по-різному. Наприклад, північна частина Європи розвивалася повільніше ніж італійська частина. Варто в черговий раз підкреслити, що головним в цю епоху є бажання відображати дійсність, правдиво показувати все як є. Мистецтво даної епохи ділиться на проторенессанс, раніше відродження, високу відродження і пізніше відродження.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)