Донорно-акцепторні механізм утворення ковалентного зв’язку

Ковалентний зв’язок може утворюватися по іншому механізму, який носить назву донорно-акцепторні. У цьому випадку одна з орбіталей атома, на якій знаходиться неподіленої електронної пари (цей атом може нести негативний заряд), перекривається з вільною (вакантною, “порожній”) орбиталью іншого атома (цей атом може володіти позитивним зарядом). При цьому так само, як і у випадку обміну електронами, утворюється загальна електронна пара, т. Е. Ковалентний зв’язок.

Класичним прикладом утворення зв’язку за донорно-акцепторного механізму є взаємодія аміаку з катіоном водню, в результаті якого виходить катіон амонію.

Атом азоту в аміаку, що володіє неподіленої електронної парою, виконує роль донора, катіон водню, що володіє вакантної орбиталью, – роль акцептора.

Утвориться по донорно-акцепторним механізмом ковалентний зв’язок нічим не відрізняється від зв’язку, утвореної за обмінним механізмом.

Розрив ковалентного зв’язку, зворотний її освіті по донорно-акцепторному механізму, називається гетеролітичному або гетеролиза. Такий розрив призводить до утворення двох протилежних за характером частинок. Одна отримує неподілену електронну пару і надлишок електронної густини, може нести негативний заряд, т. Е. Бути аніоном. В іншої залишається вакантна орбіталь, і так як їй не дістається електронів, вона володіє дефіцитом електронної щільності і, як правило, несе позитивний заряд, т. Е. Є катіоном.

З курсу неорганічної хімії вам відомий гетеролиза зв’язку Н-Сl при електролітичноїдисоціації хлороводню.

У органічної хімії подібним чином розривається, наприклад, зв’язок О-Н.

Неважко здогадатися, що частка, що має неподілену електронну пару (надлишок електронної густини), буде надалі притягуватимуться до позитивно зарядженим атомам або до атомів, на яких є, принаймні, частковий (ефективний) позитивний заряд. Частинки з неподіленими електронними парами називають нуклеофільнимі реагентами (від лат. Nucleus – ядро, позитивно заряджена частина атома), т. Е. “Люблячими” позитивний заряд.

Прикладами нуклеофільних частинок можуть служити аніоми Сl-, ОH-, СН3O-, а також нейтральні молекули

Частинки, що мають незаповнену орбіталь, навпаки, будуть прагнути заповнити її і, отже, притягатися до ділянок молекул, на яких присутня підвищена електронна щільність, негативний заряд, неподіленої пара електронів. Такі частинки називають електрофілами, т. Е. “Люблячими” негативний заряд.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Донорно-акцепторні механізм утворення ковалентного зв’язку