Догляд за розсадою
Перед початком посіву насіння на розсаду слід переконатися в їх високій якості. Навіть якщо посадковий матеріал був придбаний в магазині і термін придатності ще не пройшов, перевірка все одно необхідна. Для контролю схожості насіння слід укласти на вологу тканину або фільтрувальний папір, помістити на тарілку або піднос, накрити мокрою марлею і поставити в тепле затемнене місце (верхній і нижній шари тканини або паперу постійно повинні бути зволоженими). Через кілька днів можна оцінити кількість насіння з проклюнувшіміся паростками і зробити висновок про їх якість. Ступінь схожості повинна бути не менше 60-70%.
Землю для розсади можна придбати в спеціалізованому магазині (готовий грунт, розфасований у пакети різного об’єму) або ж скласти самостійно. Найбільш поширеною почвосмесью є перегнійно-дернова.
Грунт, призначений для вирощування розсади, може мати різний склад, але схожі властивості. Суміш повинна бути дуже поживною, щоб забезпечити повноцінний розвиток сходів і швидкий їх ріст, проникною для повітря, гигроскопичной, а також правильно структурованою. Подрібнена, пилоподібні садова земля для розсади непридатна: вона майже не вбирає воду і нерідко закисає після рясного поливу. Щоб поліпшити якість грунту, його змішують з дерном, перепрілим компостом, перегноєм, торфом, піском.
При відсутності додаткових компонентів можна використовувати так звану листову землю, яку можна приготувати самостійно. Її змішують з піском і тирсою і удобрюють азотними підгодівлями.
Для перцю та інших представників сімейства пасльонових підійде полегшена пухка грунтосуміш, що складається з торфу і листового перегною.
Існує також оригінальна технологія Митлайдера, за якою для розсади використовуються тільки штучно складені грунтові суміші, причому особлива увага приділяється фізичним властивостям субстрату. Родючість таких грунтів підвищується шляхом внесення відповідних підгодівлі, добре розчинних у воді. На подібних грунтах ніжні молоді сходи дуже добре розвиваються, їх коренева система розгалужується в товщі грунту, не зустрічаючи опору.
Для складання грунту за технологією Митлайдера використовуються такі обов’язкові компоненти: хвойні тирса, дроблена кора сосни чи ялини, торф’яний мох, зернова лушпиння, верхової торф. На відміну від традиційних технологій вирощування розсади при цьому не рекомендується додавання тирси дерев листяних порід, листового перегною, компосту, гною і перепрілого торфу.
Щоб надати грунті необхідну рихлість і проникність для повітря, в неї додають неорганічні компоненти – річковий пісок, перліт (подрібнене вулканічне скло), стірофом (пінопласт), а також подрібнену пемзу. Не рекомендується включати в грунт кар’єрний пісок, оскільки він може містити досить багато глинистих часток, що погіршують механічний склад субстрату.
…
Оптимальна грунтова суміш для вирощування розсади складається приблизно з 45% органічних компонентів і відповідно 55% неорганічних. Дана пропорція не є еталоном і може змінюватися в залежності від культивованих видів і особливостей їх вирощування.
Як добрив для розсади найкраще використовувати рідкі концентровані підгодівлі, які перед вживанням слід розвести в необхідній кількості теплої води (всі пропорції детально вказані на упаковці). Внесення гранульованих поживних сумішей небажано, оскільки нерастворим шматочки можуть стати причиною появи опіків на ніжній кореневій системі молодих рослин.
Розсаду можна вирощувати в ящиках, спеціальних торф’яних горщиках або на торф’яних брикетах. Якщо планується використовувати для цієї мети ящики, бажано вибрати готові конструкції з гратами всередині, тоді при пікіровці та пересадці підростаючих рослин ніжна коренева система не буде травмована: для вилучення сходів з грунту досить вийняти решітку – і грунт виявиться розділеним на акуратні кубики. У торф’яні горщики зазвичай пересаджують рослини після пікіровки, щоб потім разом з ємностями висадити їх на постійне місце зростання.
Якщо розсаду планується культивувати в домашніх умовах, можна зробити самостійно або придбати ящики, які зручно розмістити на підвіконнях. У ємності слід засипати приготовлену або куплену грунтосуміш, потім зволожити її і додати добрива. Тільки після цього можна буде приступити до висівання насіння.
Оптимальною різновидом контейнерів для розсади є пластмасові або дерев’яні ящики з щільними стінками – такі ємності досить просторі і не заважають кореневій системі сіянців повноцінно розвиватися.
Культивування розсади в невідповідних судинах (наприклад, одноразових пластмасових стаканчиках, упаковках з-під йогурту і т. п.) небажано – різке обмеження обсягу грунту призводить до скручування коренів у вигляді клубка, який згодом не розплутується. Такі рослини дуже погано розвиваються, їх врожайність знижується.
Серед необхідних якостей ящика для розсади слід зазначити правильно зроблені дренажні отвори, призначені для відводу зайвої рідини і повноцінного газообміну; досить товсті стінки, що захищають кореневу систему рослин від можливих коливань температури; непрозорість матеріалу, з якого виготовлений контейнер (коріння сіянців не повинні знаходитися на світлі); жорсткість ребер і стінок (полегшує переміщення ящиків, запобігає випадкове травмування коренів).
Після підготовки субстрату та розкладання його по ящиках можна приступати до посіву. Перед зануренням в грунт насіння більшості городніх культур слід замочити (загорнути у вологу марлю або бавовняну тканину і залишити на 24-36 годин у теплому затемненому місці). Дана процедура полегшує наклевиванія і прискорює процес розвитку рослин. Насіння томату, баклажана та інших представників сімейства пасльонових можна навіть проростити між двома шарами тканини або промокальним папери, а потім обережно перемістити пінцетом в підготовлені лунки. Подібна методика дозволяє не тільки стимулювати ріст і розвиток городніх культур, а й одночасно перевірити якість придбаного насіння.
Посів в розсадні ящики виробляють рівними рядами, заздалегідь разметив сітку лінійкою або невеликий дошкою. Від краю ящика до першого борозенки повинно залишатися не менше 2 см вільного простору, від лунки до лунки – близько 5 см. Глибину ямок розраховують залежно від розмірів насіння. Дрібні і середні зернятка заглиблюють в грунт на кілька міліметрів, пилоподібні насіння попередньо змішують з невеликою кількістю сухого грунту або піску і потім рівномірно розподіляють по борозенками (після появи сходів їх проріджують). Зробивши посів, поверхню грунту злегка присипають торф’яний почвосмесью.
Щоб запобігти спливання насіння при поливі, можна накрити грунт нетканим матеріалом, ідеально проникну вологу й атмосферне повітря. Слід пам’ятати про те, що до появи перших зелених паростків над поверхнею грунту підгодівлю проводити не слід (рослинам достатньо тих речовин, які містяться в субстраті). Для прискорення росту і розвитку сходів можна обернути ящики поліетиленом, влаштувавши імпровізовані міні-парники.
Частота поливу молодої розсади розраховується залежно від освітленості приміщення, температури повітря і його сухості. У спекотну погоду надходження вологи в грунт має бути щоденним.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)