Добувна промисловість і промисли
Добувна промисловість і пов’язані з нею промисли відносяться до первинного сектору економіки і об’єднують галузі, які здійснюють видобуток сировини, палива (гірничодобувна промисловість), а також лісопиляння, промисел тварин, риби, морепродуктів. Рівні розвитку добувної промисловості за країнами представлені на рис. 3.3. Питома вага видобувних галузей у структурі промисловості світу становить 15-16%, у тому числі в розвинених країнах – 8,8%, що розвиваються – 46,8%. Для ряду країн, що розвиваються видобувна промисловість має першорядне значення, оскільки дає від 15% до 45-57% їх ВВП (Саудівська Аравія, Лівія, ОАЕ) [12, с. 158].
З точки зору зайнятості населення значення добувної промисловості мізерно – 0,6% всіх зайнятих в економіці по світу в цілому. Навіть у групі “багатих нафтоекспортерів” видобутком корисних копалин зайнято всього 2,1% робочої сили.
З середини 70-х років гірничодобувна промисловість відчуває значні зміни. Країни, що розвиваються, які отримали до цього часу незалежність, вступили в боротьбу з промислово-розвиненими країнами, за право самостійно розпоряджатися своїми природними багатствами. Перспектива опинитися в сировинний і паливної залежності від країн, що розвиваються змусили промислово розвинені країни вжити адекватних заходів: розширити геологорозвідувальні роботи, освоїти і використовувати родовища з відносно низькою кондицією сировинних ресурсів; впровадити енерго – і ресурсозберігаючі технології. Здійснення цих заходів кардинально змінило все мінерально-сировинний господарство капіталістичних країн світу, як в частині збільшення власних запасів, так і в частині їх використання.
В даний час промислово-розвинені країни займають провідні позиції в розробках і видобутку свинцево-цинкових, марганцевих, хромових руд, молібдену, багатьох рідкісних і благородних металів. Країни, що розвиваються – основні постачальники на світовий ринок бокситів, олова, міді, кобальту, нікелю. Частка країн у поставках мінеральної сировини промислово розвиненим країнам становить зараз 34-35% [6, с. 216].
Гірничодобувна промисловість дуже динамічна в часі і в просторі. На її виникнення, розвиток і формування територіально-виробничої структури впливають: географія та геологічні умови залягання корисних копалин, їх запаси, доступність, природно-кліматичні умови та ін. Важливими чинниками розвитку гірничодобувної промисловості є також соціально-економічні: потреби світового ринку в різних видах сировини і палива, ціни на них, технологія видобутку і переробки, можливості доставки паливно-сировинних ресурсів споживачам, забезпеченість районів видобутку трудовими ресурсами і кваліфікованою робочою силою. Існуюча в даний час в промисловому виробництві орієнтація на дешеву робочу силу сприяла розвитку гірничодобувних галузей у країнах, де порівняно низькі витрати на працю. Прикладом цьому може служити Китай, який за інших рівних умов, зараз обходить інші країни за ступенем розвитку даної галузі. Поряд з дешевизною праці велику роль у розвитку і розміщенні гірничодобувної промисловості грають нові гірничорудні райони промислово розвинених країн, оснащується новітніми технікою і технологіями гірських розробок, завдяки чому досягається їх висока продуктивність, дешевизна продукції та її висока конкурентоспроможність.
У структурі та функціонуванні гірничодобувної промисловості в наш час відбуваються істотні зміни, зумовлені науково-технічним процесом з одного боку і геополітичними перетвореннями, що відбуваються в світі з іншого:
– Зростає концентрація видобутку корисних копалин в найбільш вигідних, з точки зору доступності і виробничих витрат, гірничодобувних районах світу;
– Посилюється нерівномірність розвитку районів гірничодобувної промисловості, що найчастіше пояснюється коливанням цін на її продукцію на світових ринках (це призводить, наприклад, до закриття деяких мідних рудників, скорочення видобутку залізних руд, олова та ін. Мінеральної сировини);
– Знижується залежність промислово розвинених країн від імпорту сировини і палива з розвиваються, завдяки посиленню власної ресурсної бази та впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій.
В даний час найбільшими “рудними коморами” світової економіки стають п’ять країн: Австралія, Канада, ПАР, Китай, Бразилія.
Найбільшими гірничодобувними районами світу є залізорудні басейни, що характеризуються високим вмістом заліза в своїх рудах або руди яких легко піддаються збагаченню (до 60% і вище). Рудники з меншим вмістом заліза в руді або згортають свою роботу, навіть якщо вони знаходяться у відносній близькості до металургійних підприємств, як Лотаринзький басейн у Франції, або повністю припиняють здобич, оскільки металургійні заводи переходять на використання багатою і більш дешевої привізною руди. Основними постачальниками залізної руди на світовий ринок зараз є залізорудні басейни Бразилії та Австралії з річним видобутком, що перевищує в кожній 100 млн т на рік і вмістом заліза від 60 до 62%. Колись один з найбільших залізорудних басейнів світу – Міссейбі, розташований в районі оз. Верхнє на півночі США, зараз дає міні 30 млн т щорічного видобутку залізної руди. [8, с. 219] Приблизно стільки ж руди США ввозять з Канади Бразилії, Венесуели.
Поряд із залізною рудою другий найважливішою складовою металургійного процесу є марганцева руда, з якої добувають марганець, що входить до феросплави. Останні використовуються в якості основних добавок при виплавці сталі.
Найбільші запаси марганцевої руди зосереджені в ПАР. Серед інших країн виділяються Україна та Австралія. Основними виробниками марганцевої руди є ПАР і Україна (табл. 3.5). Паливно-енергетичні ресурси є у всіх трьох групах країн – промислово розвинених, що розвиваються, постсоціалістичних. Найважливішу частина даної добувної галузі являє видобуток нафти, природного газу і вугілля. Їх частка у світовому паливно-енергетичному балансі постійно змінюється, при збереженні загальної тенденції у бік зменшення використання вугілля і зростання частки нафти і газу. (На початку століття вугілля в паливно-енергетичному балансі планети становив 76,1%, нафта і природний газ – близько 4%. Зараз частка вугілля скоротився до 29-30%, а частка нафти і газу досягла 60-62%).
Видобуток бокситів – основної сировини для виробництва алюмінію здійснюється в багатьох країнах, проте основна її частина припадає на Австралію (39% світового видобутку), Гвінею (13,2%), Бразилію (9,6%), Ямайку (8,8%) , Китай (5,8%), Індію (5,5%). На інші країни світу, разом узяті, припадає до 18% [7, с. 105].
Енергоносії – вугілля, нафта, природний газ та інші компоненти паливно-енергетичних ресурсів планети відіграють надзвичайно важливу роль у житті людини і його діяльності. Прогноз їх використання вказує на те, що в осяжній перспективі роль і значення енергоносіїв, незважаючи на науково-технічний прогрес в галузі використання альтернативних джерел енергії (сонячної енергії, енергії вітру, морських прибоїв та ін.) Будуть зростати, про що свідчать розрахунки фахівців (табл. 3.6) і тренд лінійної регресії (рис. 3.4). З економічної точки зору використання вугілля в енергетиці в порівнянні з природним газом і нафтою повністю виправдано. За оцінками британського Economic Research Council, вартість електрики, виробленої сучасної ТЕС на вугіллі, в 1,2-1,5 рази менше, ніж на газі. Тому можна припустити, що в перспективі використання вугілля придбає зростаючу тенденцію. Крім вище названих країн значні обсяги нафти добувають Кувейт, Нігерія, Індонезія, Катар, Еквадор, Азербайджан, Казахстан, Габон, Султанат Бруней.
Виходячи зі співвідношення запасів нафти і нинішніх темпів її видобутку в різних країнах світу, світових нафтових ресурсів повинно вистачити на 40 років, у тому числі: Канаді – на 6 років, Норвегії – 8, США – 11, Росії – 19, Казахстані – 27, Мексиці – 21, Нігерії – 30, Катарі – 55, Саудівської Аравії – 85, ОАЕ – 114, Кувейті -127, Іраку – 128 лет9.
Природний газ, як і нафта, є в наш час найважливішим енергоносієм. Географія видобутку природного газу досить обширна і включає як високо розвинуті країни, так і країни, що розвиваються. Найбільша видобуток природного газу здійснюється в США, Росії, Канаді, Великобританії, Алжирі (табл. 3.8). На країни, наведені в табл., Припадає понад 90% світового видобутку природного газу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)