Добровільне та обов’язкове страхування
Спочатку страхування розвивалося на добровільній основі. Однак з посиленням державної ролі в економіці уряду поряд з іншими інструментами регулювання стали впроваджувати обов’язкове страхування з метою зниження ризику в найбільш значущих для суспільства та економіки сферах. Сьогодні ступінь поширення обов’язкового страхування сильно залежить від рівня соціального розвитку країни. Тим не менш, спостерігається загальна тенденція до розширення сфери його дії.
Розглянемо особливості і принципові відмінності добровільного та обов’язкового страхування.
Добровільне страхування будується на основі взаємного волевиявлення сторін, тобто страхувальника і страховика, і оформляється договором. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування встановлюються кожним страховиком самостійно на основі чинного законодавства. Добровільне страхування реалізується за допомогою наступних принципів:
1) принцип добровільності. Він поширюється тільки на страхувальників. Страховик не має права відмовитися від страхування об’єкта страхування, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить правилам або Умов проведення конкретного виду страхування. Даний принцип гарантує укладення договору на першу вимогу страхувальника;
2) принцип вибіркового охоплення. Вибірковий обхват добровільним страхуванням обумовлений тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування конкретного об’єкта можуть діяти обмеження для укладення договорів страхування, зазвичай пов’язані з надмірною схильністю об’єкта ризику. Ці обмеження можуть стосуватися віку, стану здоров’я, місця знаходження майна (у зоні обвалу, наприклад) і т. П.;
3) принцип терміновості. Добровільне страхування завжди обмежена терміном страхування. Початок і закінчення терміну особливо обмовляються в договорі страхування. Страхове відшкодування підлягає виплаті, якщо страховий випадок стався в період дії договору. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий термін;
4) принцип залежності дії страхування від сплати страхових внесків. Вступ договору в силу Закон “Про страхування” передбачає з моменту сплати страхувальником першого страхового внеску. Несплата разового або періодичного страхових внесків тягне за собою припинення дії договору страхування;
5) принцип залежності страхового покриття від бажання страхувальника. По особистому страхуванню страхова сума встановлюється в договорі страхування угодою сторін. За майновим страхуванням страхувальник має право визначати розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову суму, якщо інше не передбачено договором страхування.
Обов’язкове страхування може здійснюватися в двох формах: страхування за рахунок коштів страхувальника та страхування за рахунок коштів державного бюджету. І в тому, і в іншому випадку обов’язкове страхування являє собою виникли в силу закону відносини по захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб та реалізується воно з урахуванням наступних принципів:
1) принцип обов’язковості. Обов’язковість страхування встановлюється законодавчим актом, згідно з яким страховик зобов’язаний застрахувати відповідний об’єкт, а страхувальники – вносити належні страхові внески;
2) принцип суцільного охоплення. Всі зазначені в законодавчому акті об’єкти підлягають суцільному охопленням даним видом страхування. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об’єктів, нарахування страхових платежів і їх стягування у встановлені терміни;
3) принцип незалежності дії страхування від внесення страхових платежів. Обов’язкове страхування діє незалежно від строків сплати страхових внесків. У разі їх несплати страхувальником внески стягуються в судовому порядку. Якщо застраховане майно загинуло або було пошкоджене, але при цьому ще не було оплачено страховими внесками, страхове відшкодування виплачується з утриманням заборгованості по страхових платежах. На не внесені в строк страхові платежі нараховуються пені;
4) принцип безстроковості. Обов’язкове страхування діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном (об’єктом страхування). При переході майна (об’єкта страхування) до іншого страхувальникові дію страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна (зникнення об’єкта страхування);
5) принцип нормування страхового покриття. Страхова сума і страхове відшкодування встановлюються законодавчим актом або у відсотках від страхової суми, або в абсолютних величинах.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)