Добро і зло в романі “Майстер і Маргарита”

Талановитий письменник Михайло Опанасович Булгаков несе своїм читачам світло, при цьому, не прикрашаючи темряви. Час, в яке писав автор, намагалося приховати все погане, зокрема беззаконня. І самого Булгакова з його безцінними творами воно теж хотіло занурити в небуття. Минуло багато років, перш ніж ми змогли познайомитися з його творами.

Роман “Майстер і Маргарита” – складний твір, в якому переплітаються реальне і фантастичне. На його сторінках автор піднімає безліч проблем, в тому числі тему, вічну на століття, – добра і зла.

Боротьбу цих категорій письменник показує своєрідно, по-своєму її переосмислюючи. Москва – місто, в якому існують різні вади: заздрість, брехня і лицемірство. І по ній проноситься диявольська свита. На чолі зі своїм ватажком, сатаною Воландом.

Це, звичайно, фантастичне зло. Але через нього автор розкриває і зло реальне, яке просто випирає назовні в деяких персонажах. Розпусник Стьопа Лиходеев п’є і нічого не робить, Никанор Іванович Босий живе, постійно намагаючись обвести всіх навколо пальця, буфетник вар’єте краде, а поет А. Рюхин ховається за маскою вічного лицемірства. Воланд легко зриває з усіх личину, показуючи справжню сутність цих людей. Він роздягає громадянок, які на сеансі чорної магії накинулися на чужі гроші. Сатана вважає, що це звичайні люди. Вони завжди були такими. Чого ще від них чекати?

Автор переносить нас у часи прокуратора Іудеї Понтія Пілата, який мав чітку думку: в світі панують ті, у кого влада, інші їм підпорядковуються. І раптом з’являється Ієшуа, його думки в корені розходяться з постулатами Понтія. Він вважає, що не буває злих людей, такими вони стають через те, що не щасливі. Прокуратору симпатизує ця людина, але він не може змиритися з тим, що хтось може йому суперечити. В результаті Ієшуа страчений, страчена людина, що ніс людям добро і світло. Незалежність цього персонажа приводить у захват, він і після смерті залишається вірним собі, тієї істини добра і любові, проповідником яких він і був.

Але Понтій Пілат не знаходить спокою, скоріше навіть навпаки, він жалюгідний боягуз, який покараний за свій вчинок безсмертям і вічними муками совісті. Хоча Ієшуа його прощає. Цей персонаж в романі – відображення моральної сили, до якої потрібно прагнути. І люди вірять в Христа, прагнуть до добра, адже він пішов з життя, але залишив паростки своєї віри. Вони безсмертні. Їх не вирвати.

Майстер зрозумів своє призначення – він повинен написати роман про Христа, мислячої особистості, яка навіть через страждання несе людям світло і добро. За цю істину він дорого заплатить, втративши будь-яку надію, Майстер йде від людей в будинок для душевнохворих. І там-то він знаходить спокій. Нам же залишається його твір, воно нетлінне. Боротьба добра і зла на цьому не закінчується. З покоління в покоління люди будуть шукати моральний ідеал, прагнути його досягти, стати чистіше і краще, поборів зло і пройшовши всі перешкоди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Добро і зло в романі “Майстер і Маргарита”