Добро і зло в романі Булгакова “Майстер і Маргарита”
Проблема добра і зла хвилювала уми письменників у всі часи. Не оминула вона і геніального літератора XX століття Михайла Опанасовича Булгакова. Роман “Майстер і Маргарита” писався в 1930-і роки, але був опублікований лише в 1966 році. Його відносили до розряду фантастичного, реалістичного, гротескного і навіть атеїстичного. Поява Ієшуа Га-Ноцрі, прототипу Ісуса Христа, і Сатани в одному романі, викликало небувалий інтерес. Уже на прикладі цих персонажів можна було зробити висновок, що фабула твору заснована на боротьбі добра зі злом. Однак, не обов’язково, щоб це були різні люди, адже добро зі злом можуть зіткнутися і в одній людині. Кожна особистість, бажає того чи ні, стоїть перед проблемою вибору. Те ж відбувалося і з героями роману “Майстер і Маргарита”.
Булгаковський Ісус, Ієшуа Га-Ноцрі, є звичайною людиною зі своїми страхами і слабостями. Він міг би бути і зовсім слабкий, якби не його віра. Він щиро вірить, що всі люди на світі добрі і, що злих людей не буває. Будучи чесною людиною, він прямо говорить про свої переконання, які не зрікаючись них навіть під страхом смерті. Він щиро вірить, що коли-небудь настане час справедливості і на світі не стане жорстокості. Такий вибір робить Ієшуа і не відступає зі свого шляху. За це він наділяється Світлом.
Йому протиставляється прокуратор Іудеї – Понтій Пілат. Ця людина, наділена владою і силою, також стоїть перед вибором: помилувати невинного філософа або стратити. Однак йому не вистачає хоробрості піти проти системи. Побоюючись доносу, він підписує Ієшуа смертний вирок, хоча впевнений, що арештант не винен. В результаті це стає важким тягарем на його совісті. Щоб якось спокутувати свою провину, він особисто організує вбивство зрадника Іуди з Кір’ят. Але, як виявилося, Ієшуа мав рацію. Спокутувати провину можна тільки щирим каяттям, а не новим убивством. Тільки після каяття Пілата було даровано прощення.
Проблема вибору добра і зла стоїть не тільки перед євангельськими героями, а й перед жителями Москви 1930-х років. Так, наприклад, голова великого літературного видавництва, Михайло Олександрович Берліоз, був покараний і приречений на смерть за невіру в існування Бога і диявола.
І свого головного героя, іменованого Майстер, автор ставить перед вибором. Однак, піддавшись легкодухість і слабкості, той повторює дії Понтія Пілата. Він відмовився боротися за свій твір і вважав за краще його спалити, хоча і знав, що воно гідно публікації. На противагу йому, Маргарита, кохана майстра, займає більш активну позицію. Вона готова боротися за добробут улюбленого і його творчості. Заради цього вона навіть йде на угоду з дияволом, приймаючи його умови. У неї немає такої віри як у Ієшуа, але зате є всепоглинаюча любов, від якої вона не відрікається. В результаті вона робить правильний вибір. Незважаючи на те, що вона вибирає сторону сил пітьми, її вибір не приносить нікому горя і страждань.
На прикладі своїх героїв, автор всіляко намагається показати читачеві, що в романі ніхто не робить гріхів по підказці. Все, що відбувається, це свідомий вибір кожного. Тому кожна людина у відповіді за свої вчинки, як хороші, так і погані.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)