ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ, ПРОТОТИПИ ТА КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ

Історія створення. У 1836 р. Лермонтов задумав написати роман із життя високих кіл Петербурга. Як і Пушкін, який у “Євгенії Онєгіні” показав молоду людину свого часу, він хотів створити портрет свого сучасника. Роман був названий “Княгиня Ліговська” й багато в чому нагадував пушкінський твір. Перше заслання на Кавказ перервало роботу Лермонтова. Знайомства з декабристами, солдатами й офіцерами, яскраві враження від Кавказу налаштували його на написання нового твору, події якого відбуватимуться не в петербурзьких салонах, а в зовсім інших місцях. З попереднього задуму Лермонтов залишив лише два імені – Григорій Олександрович Печорін і Віра Ліговська. Послідовність написання історій, що склали роман, не визначена, але відомо, що роботу над ним було закінчено в 1840 р. Першою була надрукована повість “Бела” в журналі “Вітчизняні записки” (1839 р.) з підзаголовком “Із записок офіцера про Кавказ”. Потім з’‎явилися “Фаталіст” і “Тамань”, а згодом вийшов і весь роман, на обкладинці якого було позначено ” Твір М. Ю. Лермонтова. Герой нашого часу “. Однак спочатку роман було названо по-іншому – “Один з героїв нашого століття”. На думку деяких науковців, автор відмовився від такої назви, щоб не надто відверто натякати на справжніх героїв часу – декабристів.

Прототипи. Багато персонажів цього твору мали своїх прототипів. Невипадково деякі читачі впізнавали в них тих, хто жив улітку 1837 р. у П’‎ятигорську та Кисловодську, а також мешканців Тамані. Так, прототипом Грушницького вважають запального Миколу Петровича Колюбакіна. Дослідники відзначають, що в цьому персонажі відображено й риси характеру М. С. Мартинова, від руки якого загинув Лєрмонтов. В образі Віри легко впізнається Варвара Лопухіна, кохання до якої Лєрмонтов проніс через усе життя. Під іменем лікаря Вернера письменник зобразив кавказького медика Майера, з яким він познайомився у Ставрополі. Прообразом Печоріна називають товариша Лермонтова Андрія Павловича Шувалова, який “хоробро бився на Кавказі, де одержав… легку рану в груди”. Багато хто в цьому образі бачив риси й самого письменника.

“Упізнавання прототипів персонажів лермонтовського роману не означає, що Лермонтов не змінив їх, не надав їм типових рис. Змінив і надав. Недаремно різні очевидці, які проходили курс лікування на кавказьких водах у 1837 р., впізнавали різних дам у княжні Мері. І різних знайомих поета, які стали прототипом Грушницького. У цьому разі найважливіше, що художня істина була для Лєрмонтова невід’‎ємною від того, що він спостерігав у житті”1.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Обкладинка роману “Герой нашого часу” у перекладі Володимира і Дмитра Набокових (1958)

Композиція. Перших читачів роману здивувала його незвичайна побудова. Він складався з двох частин і п’‎яти розділів: “Бела”, “Максим Максимович”, “Тамань”, “Княжна Мері” й “Фаталіст”, поєднаних фігурою Печоріна. Незвичайним було розташування розділів. У другій частині розповідалося про події, які відбувались раніше, ніж описані на початку роману. Якщо вибудувати їх у хронологічній послідовності, то розділи були б розміщені так:

1. “Тамань”. 2. “Княжна Мері”. 3. “Бела”. 4. “Фаталіст”. 5. “Максим Максимович”. 6. “Передмова до “Журналу Печоріна””.

Чому ж Лермонтов порушив хронологію подій? У чому ще полягають особливості композиції роману? Поміркуймо над цим, аналізуючи твір.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО…

Передмова, розділ “Бела”

1. Як у “Передмові” схарактеризовано публіку, що читає?

2. Прочитайте і прокоментуйте висловлювання про героя нашого часу.

3. Як ви думаєте, що має на увазі автор, стверджуючи: “Досить людей годували солодощами; у них від цього зіпсувався шлунок: треба гірких ліків, дошкульних істин”?

4. Яку мету декларує автор?

5. Від чийого імені ведеться оповідь у розділі “Бела”?

6. Коли читач уперше дізнається про Печоріна? Який висновок про характер цієї людини можна зробити з першого повідомлення про нього?

7. Розкажіть, якими ви уявляєте Белу, Азамата, Казбича. Намалюйте психологічний портрет кожного з них.

8. Яку роль у долі цих людей зіграв Печорін? Як це його характеризує?

9. Виразно прочитайте монолог Печоріна (“Слухайте, Максиме Максимовичу, – відповів він, – у мене нещасливий характер… “2). З яким віршем Лермонтова він співзвучний?

10. Визначте, з якою метою в цей розділ уведено описи кавказької природи.

11. Яке враження на вас справила перша історія з життя Печоріна?

1Андроников И. М. Ю. Лермонтов. “Герой нашего времени” // Версии: Телев. сценарии. – М. : Искусство, 1989.

2Тут і далі цитується переклад з російської Олекси Кундзіча.

12. Розгляньте ілюстрацію Володимира Бехтєєва. Чи вдалося художнику передати трагізм ситуації? Обгрунтуйте свою думку.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Володимир Бахтєєв. Казбич і Бела (1939)

Розділ “Максим Максимович”

1. За допомогою яких художніх деталей автор передає стан Максима Максимовича перед зустріччю з Печоріним?

2. Виразно прочитайте опис зовнішності Печоріна. Які художньо-виражальні засоби допомагають уявити персонажа? Про що розказує читачеві його портрет?

3. Чим, на ваш погляд, можна пояснити холодність Печоріна до Максима Максимовича?

4. Поміркуйте, які штрихи до образу Печоріна додав цей розділ.

5. Чи передано стан Максима Максимовича в ілюстрації Миколи Дубовського? Якими словами з роману ви б її підписали?

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Микола Дубовський. Максим Максимович проводжає Печоріна (1890)

Розділ “Тамань”

1. Від чийого імені ведеться оповідь у цьому розділі?

2. Що дало підстави Печоріну стверджувати, що “Тамань – поганеньке місто, найпаскудніше з усіх приморських міст Росії”?

3. Поміркуйте, як розкривається характер головного героя в епізоді стеження за контрабандистами.

4. Виразно прочитайте портрет дівчини-ундіни. Яке враження він справив на вас? Як ви думаєте, з якою метою автор уводить у текст цей опис?

5. Прокоментуйте слова А. Чехова про те, що “…лермонтовська “Тамань”… прямо доводить рідство соковитого російського вірша з витонченою прозою”.

6. Проаналізуйте фінал (від слів: “Тим часом моя ундіна вскочила в човен…”). Яку своєрідність особистості Печоріна розкриває цей уривок?

Розділ “Княжна Мері”

1. У чому полягають особливості композиції цього розділу?

2. Виразно прочитайте сповідь Печоріна (від слів: “Це правда, така була моя доля з самого дитинства…” до слів: “…від цього мені не буде прикро анітрохи”). Яким постає перед нами головний герой?

3. Як цей монолог пов’‎язаний зі сповіддю з “Бели”?

4. Підготуйте висвітлення таких тем: “Княжна Мері й Віра в житті Печоріна”, “Стосунки Печоріна з Вернером”, “Причини конфлікту з Грушницьким”.

5. Про що Печорін думає перед дуеллю? Як це його характеризує?

6. Як Печорін сприйняв смерть Грушницького?

7. Дайте оцінку вчинків Печоріна та Грушницького.

8. Як опис природи Кавказу допомагає розкрити характер головного героя?

9. Випишіть найяскравіші, на ваш погляд, цитати до характеристики Печоріна.

10. Поміркуйте, що саме в характері Печоріна хотів увиразнити художник Д. Шмарінов.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Дмитро Шмарінов. Печорін на дивані (1941)

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Михайло Врубель. Княжна Мері й Грушницький біля джерела (1890)

11. Які епізоди зображено на ілюстраціях М. Врубеля (див.: с. 171, 172)? Які почуття персонажів передав художник?

Розділ “Фаталіст”

1. Підготуйте стислий переказ розділу.

2. Як ставляться до зумовленості долі Вуліч і Печорін? Висловте свою думку щодо їхніх поглядів.

3. Які епізоди “Фаталіста” є ключовими в розкритті характеру Печоріна?

4. Поясніть сенс назви розділу.

5. Чому, на ваш погляд, саме цей розділ завершує роман?

МИСТЕЦЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ

Звернімо увагу на чотири ілюстрації до “Героя нашого часу”, виконані Михайлом Врубелем: “Казбич й Азамат”, “Печорін”, “Княжна Мері й Грушницький біля джерела”, “Дуель Печоріна з Грушницьким”. Найкращою серед них вважають останню. Вона побудована як мізансцена складного драматургічного твору, в якому все підпорядковано розкриттю трагізму ситуації. Ось як цей малюнок прокоментував П. К. Суздалєв у книзі “Врубель і Лермонтов”: “Безстрашність, гордість і безмежний егоїзм Печоріна, які не зупинили його руку в момент дуелі, почуття смертельної помсти слабкому й жалюгідному Грушницькому, що поглинуло його повністю, такого, який ненавидить разом з усім оточенням офіцерів зверхнього гордовитого “аристократишку”, тут нічим не завуальовані.

Вигляд Печоріна той самий або майже той самий, що і в портретній композиції, але його презирство до всього на світі, утвердження своєї переваги ясніше виступають у виразності породистого обличчя, у твердій поставі фігури…”

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Дуель Печоріна з Грушницьким (1890-1891)

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Казбич й Азамат(1890-1891)

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Григорій Печорін на дивані (1889)

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПТСЬМЕННИКА

ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”

…На відміну від попередніх своїх творінь, Лермонтов, створюючи “Героя нашого часу”, уже не уявляв життя, а малював таким, яким воно було насправді. І він знайшов нові художні засоби, яких ще не знали ні російська, ні західна література і які захоплюють нас донині поєднанням вільного й широкого зображення облич і характерів з умінням показувати їх об’‎єктивно, “вибудовуючи” їх, розкриваючи одного героя крізь сприйняття іншого. Так, автор подорожніх нотаток, у якому легко вгадуємо риси самого Лермонтова, повідомляє нам історію про Белу зі слів Максима Максимовича, а той, своєю чергою, передає монологи Печоріна. І, скажімо, зняти “Белу” в кіно неможливо, не змінивши при цьому її структуру і зміст. Печоріна ніяк не зіграєш, бо в “Белі” перед нами не сам Печорін, а Печорін в уявленні Максима Максимовича, людини зовсім іншого кола та іншого способу думок. А в “Журналі Печоріна” ми бачимо героя знову в новому ракурсі – такого, яким він був наодинці з самим собою, яким міг постати у своєму щоденнику, але ніколи б не відкрився на людях.

Лише одного разу ми бачимо Печоріна, як його бачить автор. І через усе життя проносимо в душі й у свідомості геніальні ці сторінки – повість “Максим Максимович”, одне з найгуманніших творінь у всій світовій літературі. Вона вражає нас, ця повість, як вражає особисте горе, як образа, завдана нам самим. І викликає глибоке співчуття й безкінечну ніжність до обдуреного штабс-капітана. І водночас – обурення на адресу блискучого Печоріна. Але ось ми читаємо “Тамань”, “Княжну Мері” та “Фаталіста” й нарешті осягаємо характер Печоріна в його неминучій роздвоєності. І, дізнаючись причини цієї “хвороби”, заглиблюємось в “історію душі людської” та замислюємось над долею “героя” й над характером “часу”.

При цьому роман наділений властивостями високої поезії.

Велика людяність Лермонтова, пластичність його образів, його здатність “перевтілюватися” – у Максима Максимовича, у Казбича, в Азамата, у Белу, у княжну Мері, у Печоріна, поєднання простоти й піднесеності, природності й оригінальності – властивості не лише творінь Лермонтова, а й його самого…

Зі статті Іраклія Андронікова “Образ Лермонтова”

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

ОБРАЗ ПЕЧОРІНА В РОМАНІ “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”

“Печорін сприймається читачами як жертва свого часу. Але чи виправдовує Лєрмонтов його вчинки, його настрій? У безсонну ніч, напередодні дуелі з Грушницьким, герой роману немов підбиває підсумки прожитого життя. “Пробігаю в пам’‎яті все моє минуле й питаю себе мимохіть: навіщо я жив? для якої мети я народився?.. – розмірковує Печорін. – А, певне, вона існувала, і певне, було моє призначення високе, бо я відчуваю в душі моїй сили неосяжні… Та я не вгадав цього призначення, мене звабили приманки пристрастей пустих і невдячних; з горна їх я вийшов твердий і холодний, як залізо, але втратив навіки запал благородних прагнень – кращий цвіт життя” (тут і далі переклад з російської Олекси Кундзіча). Які гіркі й сумні зізнання! Те, що ми дізнаємося про Печоріна з його щоденника, з розповідей інших дійових осіб, викликає до нього подвійне почуття. Ми не можемо не засуджувати Печоріна за його ставлення до Бели, до княжни Мері, до Віри, до доброго Максима Максимовича. Але ми не можемо йому не співчувати, коли він їдко глузує з аристократичних “водяних товариств”, розбиває підступи Грушницького та його приятелів. Ми не можемо не бачити, що Печорін на голову вищий за навколишніх людей, що він розумний, освічений, талановитий, хоробрий, енергійний. Нас відштовхує байдужість Печоріна до людей, його нездатність до справжнього кохання, до дружби, його індивідуалізм та егоїзм. Але нас захоплює Печорін своєю жагою до життя, прагненнями до кращого, умінням критично оцінити свої вчинки. Він глибоко не симпатичний нам “жалюгідністю дій”, тими своїми вчинками, якими він приносить страждання іншим людям. Але ми бачимо, що й сам він глибоко страждає. Герой роману каже про себе: “У мені дві людини: одна живе в повному розумінні цього слова, друга мислить і судить її…” Які причини цієї роздвоєності? “Моя безбарвна молодість минула в боротьбі з собою і зі світом; кращі свої почуття, боячись глуму, я ховав у глибині серця: вони там і померли. Я казав правду – мені не вірили: я почав обманювати; пізнавши добре світ і пружини суспільства, я зробився вправним у науці життя…” – зізнається Печорін. Він навчився бути потайним, став злопам’‎ятним, жовчним, заздрісним, честолюбним, зробився, за його словами, моральною калікою…

При всій різниці зовнішнього вигляду й відмінностях характерів Онєгін… і лермонтовський Печорін належать до типу “зайвих людей”, тобто таких людей, для яких у суспільстві, що їх оточує, не знаходилось ні місця, ні діла. У романі Лермонтова, як і в його віршах і поемах, багато “гіркоти і злості”. Герою роману Печоріну, як і герою лермонтовської драми “Маскарад” Арбеніну, притаманні розчарування в житті та песимізм.

Костянтин Ломунов, російський літературознавець

ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУ “ГЕРОЯ НАШОГО ЧАСУ”

Жанр “Героя нашого часу” (роман у вигляді “ланцюга повістей”) був підготовлений поширеними в російській прозі 1830-х років циклами повістей, які часто приписувались особливому оповідачеві або автору (“Повісті Бєлкіна” Пушкіна, “Вечори на хуторі…” Гоголя…). Лермонтов оновив цей жанр, перейшовши від зовнішнього мотивування до внутрішнього й об’‎єднавши всі повісті особистістю героя. Цикл повістей перетворився на психологічний роман. Таким чином, “Герой нашого часу” став новим рішенням проблеми російського роману й поклав початок подальшому його розвитку в Тургенєва, Толстого, Достоєвського. Лермонтов поєднав такі характерні для 1830-х років жанри, як мандрівний нарис, оповідання на біваку, світську повість, кавказьку новелу. “Герой нашого часу” був виходом за межі цих малих жанрів – по шляху до жанру роману, що об’‎єднав їх. Роману Лермонтова, особливо повісті “Княжна Мері”, безпосередньо передував віршований роман Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Але між цими двома романами є істотна різниця: у Лермонтова – поглиблений психологічний аналіз, розкриття сучасної йому людини зсередини, а Пушкін розглядає героя часу зовнішньо, немов зі сторони й дещо менш детально.

Віктор Мануйлов, російський літературознавець

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анатолій Іткін. Герой нашого часу (2014)

ДО ТАЄМНИЦЬ МИСТЕЦТВА СЛОВА

ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ, ФІЛОСОФСЬКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ РОМАНИ І ВНУТРІШНІЙ МОНОЛОГ

Ви вже знаєте, що роман – найбільш поширений епічний жанр у літературі ХІХ ст. За змістом виділяють різні види романів – соціальний, психологічний, сімейно-побутовий, історичний, філософський, пригодницький, біографічний, науково-фантастичний тощо. Багато вчених стверджують, що “Герой нашого часу” – перший у російській літературі психологічний роман й один із досконалих зразків цього жанру.

Психологічним називають роман, у центрі якого – дослідження внутрішнього світу людини, психологічних мотивів її дій.

Сюжет і композиція такого твору завжди підпорядковані завданню розкриття психології людини. Невипадково значне місце в психологічних романах належить внутрішньому монологу – це різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа.

Це його думки, звернені до самого себе й не вимовлені вголос. У творі внутрішній монолог оформлюється як пряма мова чи переказ оповідача.

Пригадайте внутрішній монолог Печоріна перед дуеллю (запис від 16 червня), який закінчується такими словами: “І, можливо, я завтра помру!.. і не залишиться на землі жодної істоти, яка зрозуміла б мене цілковито. Одні вважають мене гіршим, інші кращим, ніж я справді… Одні скажуть: він був добрий хлопець, інші – мерзотник. І те й друге буде неправдою. Після цього чи варто клопоту жити? а все живеш – із цікавості: чекаєш чогось нового… Смішно й досадно!”. Читаючи, ми замислюємося над тим, чи щирий Печорін із самим собою, чи ні. Тим самим внутрішній монолог спрямовує нас на заглиблення у світ його думок і почуттів. Таким чином, завдяки внутрішньому монологу можна простежити, як персонаж дійшов того чи іншого висновку, знайшов рішення проблеми.

Деякі вчені вказують на те, що твір Лермонтова містить і риси філософсько-психологічного роману, тобто такого, в якому в концентрованому вигляді викладаються філософські переконання письменника, глобально осмислюється історична епоха з огляду на філософію буття особистості.

1. Продовжіть речення: “Психологічний роман – це…”.

2. Чому твір “Герой нашого часу” називають психологічним романом?

3. Розкрийте сутність поняття “внутрішній монолог”.

4. Наведіть приклади внутрішніх монологів Печоріна. Визначте їхню роль у розкритті стану душі героя.

5. Чи згодні ви з твердженням, що “Герой нашого часу” має риси філософсько-психологічного роману?

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Лермонтов добре знав і любив творчість Йоганна Вольфганга Гете. Сучасники стверджують, що він часто цитував його вірші. У багатьох творах російського письменника згадуються гетівські персонажі. Так, описуючи дівчину-ундину з “Тамані”, він відзначає: “Я уявив, що знайшов Гетеву міньйону, це химерне творіння його німецької уяви, – і точно, між ними було багато схожості: такі ж швидкі переходи від найбільшого занепокоєння до повної нерухомості, така ж загадкова мова, такі ж стрибки, дивні пісні”. Тут ідеться про героїню роману “Роки навчання Вільгельма Мейстера”. У “Княжні Мері” згадується й такий гетівський персонаж, як Мефістофель із трагедії “Фауст” (саме так молодь прозвала лікаря Вернера).

Яскравий приклад впливу Гете на лірику російського поета – вірш “Із Гете”, написаний у 1840 р.:

Ген на верховини

Темна ніч лягла;

Лагідні долини

Вкрила свіжа мгла;

Не курять дороги,

Листя не тремтить…

Зможеш від тривоги

Скоро й ти спочить!

Переклад з німецької Тереня Масенка

Він є переспівом другої “Нічної пісні мандрівника”. Досліджуючи тему “Лермонтов і Гете”, ви знайдете й інші факти літературних зв’‎язків двох геніїв. Відомо, що, підкреслюючи високий ступінь таланту Лермонтова, сучасники іноді називали його “російським Гете”.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Михайло Лермонтов. Гора Хрестова (1838)

ЛІТЕРАТУРНІ НОТАТКИ ПОДОРОЖНЬОГО

На карті світу можна знайти багато місць, які свідчать про глибоку повагу до Лермонтова не лише співвітчизників, а й мешканців інших країн. Пам’‎ятники поету є не лише на його батьківщині, а й у Грузії, Азербайджані, Китаї, Малайзії. У день народження поета 2015 р. було відкрито пам’‎ятник на батьківщині його предків – у старовинному шотландському місті Ерлстон. Саме там у ХІІІ ст. жив легендарний бард Томас Римач, якого і вважають далеким предком М. Ю. Лермонтова.

Своїй прекрасній прабатьківщині російський класик присвятив вірш “Бажання”, у якому є такі рядки:

На захід, на захід полинув би я,

Де цвітуть моїх предків поля,

Де в замку пустельнім, в туманах гірських

Тліють кості занедбані їх.

Переклад з російської Миколи Зерова

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Пам’‎ятник М. Лермонтову в Ерлстоні (Шотландія)

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Томас Римач – далекий предок Лермонтова (сучасна реконструкція)

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Лермонтовська творчість справила значний вплив на розвиток української літератури. Спогади про Лєрмонтова як про одного зі своїх найулюбленіших поетів залишив Тарас Шевченко. Ім’‎я російського письменника згадується в його листах із заслання (1847-1857), а також у щоденнику. “Наш великий Лєрмонтов” – так він назвав свого побратима по перу. Т. Шевченко присвятив йому вірш “Мені здається, я не знаю…”, у якому є такі рядки:

Ти, любий друже, заговориш

Тихенько-тихо… про любов

Про безталанную, про горе;

Або про Бога та про море,

Або про марне литу кров

З людей великими катами.

Заплачеш тяжко перед нами,

І ми заплачемо…

Жива Душа поетова святая,

Жива в святих своїх речах,

І ми, читая, оживаєм

І чуєм Бога в небесах.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

У творах багатьох українських авторів звучать теми й мотиви, які хвилювали Лермонтова, відчуваються паралелі з деякими його поетичними ідеями, помітна й сюжетна близькість творів. Трапляються й інші перегуки з Лермонтовим – образні, ритміко-інтонаційні, вплетення в оригінальні твори рядків з віршів поета. Пригадайте вірш Максима Рильського “Не забуду вечора хрусткого…”, створений під впливом лермонтовського “На дорогу йду я в самотині…”. Український поет написав також вірш “Лермонтов”, у якому лаконічно й водночас містко схарактеризував російського класика:

Був офіцер із поглядом тяжким,

Поет, бретер1, співець, жива людина, –

І враз Росія плаче вся над ним,

Над тілом сина!

Вмер на дуелі, як і Пушкін вмер,

Вмер бунтарем, як побратим Тараса,

Ти наш! Ти друг! Ти завжди і тепер

Поезії всесвітньої окраса.

1Бретер – дуелянт, людина, яка готова битися на дуелі з кожного найменшого приводу.

В уривку з неопублікованої автобіографічної поеми Володимира Сосюри “Володька” звучить зворушлива сповідь автора про перші зустрічі з поезією Лермонтова:

Липневий день пташками цвенька

У срібнім гомоні ріки…

А у траві рука маленька

Перегортає сторінки…

В його душі святий неспокій,

Як і над смугленьким чолом.

“Белеет парус одинокий

В тумане моря голубом”.

Він чує Лермонтова кроки:

“- Расти, не будешь ты рабом…”

Яскравою ілюстрацією до того, як наші поети цінували творчість Лермонтова, є зізнання Костя Герасименка1, що звучить у вірші “Читаючи “Героя нашого часу””:

…а вітер дим підхопить і розвіє,

І, протверезившись хоча б на мить,

Муштрована, затуркана Росія

Опам’‎ятається і зрозуміє,

Який поет в ногах її лежить.

Сам Лермонтов написав вірш “На світські окови…”, у якому створив образ України. Зацікавившись темою “Лермонтов і Україна”, ви зможете знайти й інші цікаві факти, що розкривають світ російського поета крізь призму української культури.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Пам’‎ятник М. Лермонтову в Кривому Розі (Дніпропетровська область)

1 Герасименко Костянтин Михайлович (1907-1942) – український письменник, під час Другої світової війни працював військовим кореспондентом, помер від тяжкого поранення на Південному фронті.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

1. Підготуйте презентацію на одну з тем: “Найяскравіші сторінки життя і творчості Лермонтова”; “Образ Лермонтова моїми очима”.

2. Як ви думаете, чому епіграфом до статті про письменника обрано саме такі його слова? Обгрунтуйте свою відповідь.

3. Поміркуйте, чи можна назвати Лермонтова героем нашого часу. Доведіть свою думку.

4. Створіть власний дудл, присвячений річниці народження М. Ю. Лермонтова.

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ   МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814 1841)   ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Дудл, присвячений М. Ю. Лермонтову (2009)

5. У чому виявляється жанрова своєрідність роману “Герой нашого часу”? Чи видалася особисто вам цікавою така форма твору?

6. Поясніть, чому автор порушує хронологічну послідовність у викладі подій.

7. Підготуйте повідомлення на тему “Реалістичне і романтичне начала в романі”.

8. Узагальніть, яку роль у розкритті характеру головного героя відіграють образи Максима Максимовича, Бели, княжни Мері, Віри, лікаря Вернера та Грушницького.

9. Уявіть, що ви зустрілися з Печоріним. Про що б з ним поговорили? Що б спитали або порадили?

10. Складіть сенкан на тему “Печорін”.

11. Розкрийте значення зміни оповідачів у романі.

12. Чи згодні ви з тим, що Лермонтов – майстер портретних замальовок? Аргументуйте свою думку.

13. Поясніть сенс назви роману “Герой нашого часу”.

14. Висловте ваше ставлення до Печоріна. Чи виявилась його особистість цікавою саме для вас? Якщо так, то чим саме?

15. Напишіть твір-роздум на одну з тем:

– “Образ Печоріна крізь призму сучасності”;

– “Чи можна назвати Лермонтова героєм нашого часу?”.

16. Підготуйте рекламний ролик до теми “Лермонтов і Україна”.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ У РОЗДІЛІ

1. Із творами яких літературних напрямів ви ознайомилися на сторінках цього розділу?

2. Прокоментуйте назву цього розділу й епіграфи до нього.

3. Поясніть, як ви розумієте таке твердження російського літературознавця Бориса Мейлаха: “Пушкін – це цілий світ, а пізнання світу безкінечне, це процес неперервних відкриттів. Є відкриття, які стають загальними, але ж кожний відкриває і “свого Пушкіна”- це відкриття для себе, і вони продовжуються протягом усього життя”. Чи відкрили ви для себе “свого Пушкіна”? Якщо так, розкажіть, який він.

4. Розкрийте тематичне різноманіття лірики О. Пушкіна.

5. На прикладі роману “Євгеній Онєгін” поясніть, що таке “роман у віршах”.

6. Схарактеризуйте пушкінського героя, непересічність натури Онєгіна. Порівняйте Онєгіна та Чайльд-Гарольда.

7. Долі кого з перекладачів, про яких ви дізналися зі сторінок цього розділу, вразили вас найбільше й чому?

8. Підготуйте повідомлення про одного з перекладачів, завдяки яким ви читали твори О. Пушкіна чи М. Лермонтова.

9. Складіть 3-4 запитання до літературної вікторини “Художній світ Михайла Лермонтова”.

10. Порівняйте мотиви лірикиДж. Г. Байрона, Г. Гейне, О. Пушкіна та М. Лермонтова.

11. Доведіть, що “Герой нашого часу” – психологічний чи філософсько-психологічний роман.

12. Поміркуйте, які проблеми, порушені в романі “Герой нашого часу”, не втратили актуальності й нині.

13. Підготуйте порівняльну характеристику образів Онєгіна та Печоріна.

14. Запропонуйте ідею постера, який би рекламував роман “Герой нашого часу”, або макет сайту, присвяченого Михайлу Лермонтову.

15. Виразно прочитайте напам’‎ять один із творів, який вас найбільше вразив.

16. Які “цитати для душі”, вміщені на сторінках цього розділу,


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ