До питання класифікації уроків літератури в середній школі

С. Пультер,

Професор, завкафедри дидактичної лінгвістики

Та літературознавства

Житомирського держуніверситету

Ім. Івана Франка

Урок є основною загальнодидактичною формою вивчення літератури в школі. Тільки тоді, коли було винайдено парову машину і настала ера розвитку промисловості, яка потребувала чималої армії освічених людей, виникла необхідність у класно-урочній системі навчання. її ініціатором і першим теоретиком став відомий чеський педагог Я. А. Ко-менський. Дальший розвиток класно-урочна система набула в педагогічних працях відомих вітчизняних педагогів-теоретиків К. Д. Ушинського, Гр. Ващенка, В. О. Сухомлинського, В. О. Онищука та інших. Ще древні греки стверджували, що найважча наука в світі – навчитись називати речі своїми іменами. І доказів, що ця істина продовжує залишатись актуальною в педагогічній науці, зокрема в царині викладання рідної літератури, теж вистачає. Я маю на увазі насамперед, що автори методичних посібників плутають поняття метод і прийом, або просто підміняють їх загальним виразом засіб. А тому й не дивно, що в багатьох посібниках з використанням лише певного прийому на уроці слідує вже однойменна назва його типу.

У сучасній педагогіці, зокрема в дидактиці та окремих шкільних методиках, існують різні погляди на типологію уроків. Вчені-методисти виходили з різних навчальних факторів від засвоєння навчального матеріалу: змісту фактичного матеріалу, що вивчається в класі; вікових особливостей учнів; системи самостійних завдань на уроці тощо.

Перші спроби класифікації уроків літератури за типами були вже зроблені в 50-80-х роках XX ст. відомими методистами і вчителями-словесниками Т. Ф. Бугайко, К. М. Сторчаком, О. Р. Мазуркевичем, К. О. Ходосовим, І. Л. Соболевим, Л. С. Худаш, А. Я. Якименком, М. П. Миценком та ін. Правда, їх класифікація за змістом мало чим відрізнялась від типології провідних російських методистів В. Голубкова, М. Кудряшова, Л. Айзермана, Т. Зепалової, Н. Мещерякової та ін. Так, наприклад, загальноприйнятою вважалась типологія уроків, запропонована М. І. Кудряшовим у підручниках із методики викладання російської літератури: уроки текстуального вивчення художніх творів, уроки вивчення теорії та історії літератури, уроки розвитку мовлення та їх підвиди (“Взаимосвязь методов обучения на уроках литературы” . – М.: “Просвещение” , 1981).

Наприкінці 70-х років XX ст. вчений-методист В. Я. Неділько у методичному листі “Сучасний урок літератури” (К., 1978) запропонував таку типологію уроків: вивчення нового матеріалу; урок повторення, закріплення та узагальнення знань; урок-бесіда з позакласного читання; урок написання твору. На жаль, така класифікація була однобока, бо перевага надавалась дидактичному аспектові, не враховувалась специфіка вивчення художнього твору і самостійна робота учнів.

Дещо ширшою є класифікація типів уроків літератури в методичному посібнику Є. А. Пасічника (“Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах” . – К., “Ленвіт” , 2000). Він подає такі варіанти уроків: засвоєння нових знань і розвиток на їх основі вмінь і навичок; узагальнення і систематизація знань; контроль знань, умінь і навичок. Але й ця типологія уроків також не охоплює всю специфіку художньої літератури як мистецтва слова.

У посібнику для студентів вищих навчальних закладів освіти “Наукові основи методики літератури (К., “Ленвіт” , 2002) за ред. професора, члена-кореспондента АПН України Н. Й. Волошиної розглядаються загальні проблеми удосконалення уроків літератури, зокрема умови та специфіка їх проведення в школі. Більша увага приділена методам і прийомам, що застосовуються на уроках літератури в різних класах.

Змістовну порівняльну таблицю типів уроків літератури, що в свій час пропонували російські (В. Голубков, М. Кудряшов) і українські (І. Соболев, Є. Пасічник) вчені-методисти, подала у своєму навчальному підручнику Л. Ф. Мірошниченко (“Методика світової літератури” . К.: “Ленвіт” , 2000, с 90).

У 90-х роках дещо специфічну класифікацію типів уроків літератури запропонував проф. Б. І. Степанишин (“Викладання української літератури в школі” , 1995): урок сприймання художнього твору, урок поглибленого опрацювання тексту, урок узагальнюючої роботи, урок вивчення особи письменника, комбінований урок, урок-диспут, урок-семінар, кіноурок тощо. Посилаючись на досвід учителів-словесників з Рівненщини, він пропонує ще й такі підвиди уроків: урок-молитва (за “Кобзарем” ), урок-біль (за “Волинню” У. Самчука), урок-пам’ять (за “Роксоланою” П. Загребельного) та ін. Останні різновиди уроків нагадують систему сучасних т. зв. “нестандартних” уроків літератури, що набули поширення в сучасній школі.

У методичних часописах та окремих виданнях в останнє десятиліття вийшли статті та посібники відомих учителів-словесників, що стали переможцями Всеукраїнських конкурсів “Вчитель року” . Це описи нестандартних уроків, різноманітних за формою та високо інформативних за змістом. Ось для прикладу в методичному посібнику учителя Олега Демчука, що був переможцем конкурсу в 1999 році (“Життєпис письменника” , 2002), виділено такі типи уроків:

Лекція-дослідження: Іван Вишенський – художній образ і реальна постать.

Лекція-огляд: Журба і радість – домінанти життя і творчості Олександра Олеся.

Лекція-коментар: Павло Тичина очима Станіслава Тельнюка.

Лекція-портрет: 3 дрібниць складалося життя (психологічний портрет Марка Кропивницького).

Лекція-візуалізація: Іван Франко – титан праці.

Урок-семінар: Григорій Сковорода – філософ, письменник, педагог і музикант.

Компаративний урок: Великий син славетного батька (розповідь про Тадея і Максима Рильських).

Інтегрований урок: Володимир Винниченко і його “чесність із собою” .

Урок-інтерв’ю: Один з давнього роду Загребель-них, або Людина, одержима працею.

Урок-політичний діалог: На перехресті доріг, або Національне та більшовицьке в житті Миколи Куліша.

Комбінований урок: Євген Маланюк – кривих шляхів апостол.

Бінарний урок: Доба руїни і руїна людських душ у драмі Лесі Українки “Бояриня” .

Урок-пошук: Універсальність проблеми, піднятої Т. Г Шевченком у поемі “Катерина” .

Урок-гра: Багата палітра прози І. С Нечуя-Левицького.

Урок-диспут: Жанрова особливість “Слова о полку Ігоревім” .

Подібні описи уроків літератури надибуємо в ряді статей журналу “Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах” (за 2004 рік): урок-пісня, урок-екскурсія, урок захисту знань, урок інтелектуальної гри, журналістського тренінгу, театралізований урок та ін. Як бачимо, часто один із методів або прийомів викладання літератури стає домінантою для визначення типу уроку, а звідси й така розмаїта мозаїка видів уроків.

Вважаю, що до кожного уроку літератури слід намічати систему психолого-педагогічних і методичних вимог для його проведення із врахуванням вікових особливостей учнів. Ось чому доцільно типи уроків визначати окремо для 5-8 і 9-11 класів. На мою думку, можлива така класифікація типів уроків літератури:

5-8 класи

1. Коментоване читання художнього твору.

2. Цілісний аналіз творчості письменника.

3. Робота над текстом художнього твору.

4. Бесіда з позакласного читання.

5. Інтегрований урок.

6. Комбінований урок.

7. Оглядовий урок.

8. Урок письмової роботи.

9. Урок зв’язного мовлення.

10.Урок систематизації та узагальнення знань учнів.

9-11 класи

1. Лекція-огляд творчості письменника.

2. Урок-презентація твору письменника.

3. Урок – семінарське заняття.

4. Урок-бесіда з позакласного читання.

5. Урок-імпровізація.

6. Урок поглибленого вивчення твору письменника.

7. Урок-пошук.

8. Урок-дискусія.

9. Урок зв’язного мовлення учнів.

10. Підсумковий урок.

11. Комбінований урок.

12. Інтегрований урок.

13. Урок-екскурсія.

14. Оглядовий урок.

15. Нестандартні уроки.

Безперечно, автор не претендує на вичерпну класифікацію уроків літератури. Ця проблема ще чекає свого вирішення, а тому творчий учитель-словесник, вибираючи тип уроку, має виходити із конкретних дидактичних і методичних завдань, що будуть з’ясовуватись під час розгляду життєпису і творчості кожного письменника, зокрема в старших класах.

Показово, що за новою шкільною програмою з літератури для середньої школи, підготовленою науковцями Інституту літератури ім. Т. Г Шевченка НАН України, намічено в середніх класах відхід від портретного вивчення літератури до конкретного ознайомлення з твором письменника. Тобто у курсі 5-8 кл. матеріал розміщено за окремими тематично-проблематичними блоками, а не в хронологічній послідовності (взято твори, що найкраще висвітлюють названу тему). Виходячи з цього, вчитель-словесник і визначає тип і структуру кожного уроку. В 9-11 класах твори письменників подані у хронологічній послідовності або об’єднані в одну тематичну групу для проведення оглядового уроку (наприклад: полемічна проза, давня поезія, поети-ро-мантики та ін.). А тому, мабуть, малоефективною буде урок-лекція про життя і творчість окремого письменника, бо основною метою вчителя є насамперед ознайомлення з творами письменника, а для цього треба заінтригувати учнів. Звідси й пошуки до проведення “нестандартних” уроків літератури.

Цікаве застереження керівника авторського колективу програми з української літератури Раїси Мовчан, що “шкільне літературознавство має якнайшвидше відійти від розуміння української літератури лише як міметичне (відтворювальне) зображення дійсності… Витрактування творів з такої позиції значно знижує художню вартість українського мистецтва в цілому. Прив’язані до конкретних подій, часу чи місця, вони позбуваються багатозначеннєвого, символічного, узагальнюючого свого звучання, загальнолюдської значущості, притаманної будь-якому повновартісному художньому образові” (ж. “Дивослово” 2004, № 9, с 9).

Дещо інша думка в укладачів програми “Українська література для гуманітарного профілю” (10-11 кл.) Г. Ф. Семенюка і В. І. Цимбалюка: “Більше часу виділяється на самостійне читання школярами художніх текстів, вироблення вміння самостійно їх аналізувати та рецензувати, працювати з додатковою літературою. З цією метою частіше, ніж у масовій школі, запроваджуються уроки літературної творчості, семінари, конференції, дискусії, захист підготовлених рефератів тощо, а також проблемний виклад матеріалу, пошуково-дослідницькі методи викладання, лекція зі складанням опорних конспектів. Літературний процес у таких класах розглядається у тісному взаємозв’язку з мистецьким життям України та розвитком світової літератури” (ж. “Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах” , 2004, № 3, с 89-90).

Помаранчева революція в Україні (грудень 2004 р.) засвідчила, що реформування освіти повинне стати одним із наріжних каменів успішного проекту національного державотворення. А тому слушною є думка науковця Петра Іванишина з Дрогобича, висловлена на сторінках науково-публіцистичного журналу “Урок української” : “Саме в дусі національно-екзистенційної методології, враховуючи досвід націоцентричних, навіть виразно націоналістичних освітянських проектів минулого (хоча б розроблюваного Олегом Ольжичем в межах культурної референтури ОУН чи наявного в повоєнних працях Григорія Ващенка тощо), мабуть, варто було б сформувати новітню методологію реформування системи освіти пострадянської України. Методологію не абсурдно-еклектичну, а оперту на іманентних українській культурі ідеях нації та християнства, на національних цінностях” (ж. “Урок української” , 2004, № 2, с 41).

Замість висновків хочу відмітити, що спроба класифікації типів уроків літератури на різних періодах розвитку української школи ще не має свого завершення. Та й це не дивно, бо на кожному етапі розвитку освіти в Україні до уроків літератури було ставлення не однозначне. В сучасній школі урізноманітнення всіх видів роботи на уроці літератури часто визначає його тип і саму структуру. Сюди включаємо також освітньовиховну мету, навчальний аспект, розвиток умінь і навичок аналізу художнього твору, завдання з розвитку усного і писемного мовлення школярів. А тому вважаю, що саме з цих методичних засад і має виходити вчитель-словесник, вибираючи тип уроку літератури в сучасній школі.

Література

1. Білошенко А. А. Індивідуальний підхід до учнів при вивченні української літератури. – Харків, 1999. – 123 с

2. Волошина Н. Й. Вивчення української літератури. 5 клас. – К., “Педагогічна думка” , 1997. – 144 с.

3. Горб О. А. Типологічні різновиди уроків української літератури в середній школі. Автореферат кандидатської дисертації з педнаук. – К., 2000. – 19 с

4. Демчук Олег. Життєпис письменника. Конспекти нестандартних уроків. – К., “Педагогічна преса” , 2002. – 191 с

5. Іванишин Петро. Зміни потрібні, але які? (Національний імператив і методичні засади освітніх реформ).// Урок української, 2004, № 2, с 39-41.

6. Лісовський А. М. Деякі проблеми шкільної літературної освіти. – К., 1995. – 57 с

7. Луба Г. М. Поурочні методичні розробки з української літератури для 8-го класу. – Тернопіль, “Мальва-ОСО” , 2003. – 231 с

8. Мірошниченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. Підручник. – К., “Ленвіт” , 2000. – 240 с

9. Мовчан Раїса. Деякі зауваги до вивчення української літератури в середній школі //Дивослово, 2004, № 9, с 9.

10. Наукові основи методики літератури. Посібник для студентів вищих закладів освіти. За ред. доктора педнаук, професора, члена-кореспондента АПН України Н. Й. Волошиної. – К., “Ленвіт” , 2002. – 344 с

11. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. Навчальний посібник. – К., “Ленвіт” , 2000. – 384 с

12. Пультер С. О., Лісовський А. М. Методика викладання української літератури. – Тернопіль, “Підручники і посібники” , 2004.- 143 с.

13. Семенюк Григорій, Цимбалюк Василь. Українська література (програми для класів гуманітарного та природничо-математичного профілів, 10-11 кл., І семестр)//Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004, № 3, с 98-117.

14. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного аналізу. – К., “Ленвіт” , 2004. – 304с.

15. Степанишин Борис. Вивчення української літератури в школі. Методичний посібник для вчителя. – К., РВЦ “Проза” , 1995.- 255 с.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

До питання класифікації уроків літератури в середній школі