ДО А. П. КЕРН – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799-1837) – РОМАНТИЗМ

Я мить чудову пам’‎ятаю,

Коли мені з’‎явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

В сумній холодній безнадії,

В людській тривожній метушні

Звучав твій голос, наче мрії,

У снах з’‎являлась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівничі

Розвіяв вітер часу злий,

І я забув твоє обличчя,

Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання

Минали дні мого життя

Без божества і без кохання,

Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,

Моїм очам з’‎явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

І серце б’‎ється знов огнисте,

В моїй душі воскресли знов

І божество, й натхнення чисте,

Й життя, і сльози, і любов.

Переклад Володимира Сосюри

ДО А. П. КЕРН   ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799 1837)   РОМАНТИЗМ

Анна Керн. Малюнок О. Пушкіна

ДО А. П. КЕРН   ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799 1837)   РОМАНТИЗМ

Алея Анни Керн в маєтку Пушкіних в селі Михайлівському

Вірш “Я мить чудову пам’‎ятаю…” Пушкін написав улітку 1825 р. в селі Михайлівському. Саме тоді в сусіднє село Тригорське приїхала до родичів красуня Анна Петрівна Керн, молода дружина літнього генерала. Уперше поет зустрівся з нею в Петербурзі ще в 1819 р. Це була коротка, майже випадкова зустріч на балу. Анна Керн Пушкіну запам’‎яталася надзвичайно привабливою й життєрадісною. Тож під час “південного заслання” він, скориставшись запрошенням, деякий час перебував у її українському маєтку. Щоправда, самої господині на той час там не було – обставини затримали її в іншому місці. І ось нова зустріч. Він переконував Анну Петрівну, що відтепер усі байронівські героїні матимуть для нього лише її риси, адже “ідеал Байрона не міг бути божественнішим”, а на прощання передав аркуш паперу, густо списаний стрімкими літерами – це й був вірш “Я мить чудову пам’‎ятаю…”. Так у російській літературі з’‎явився один з найкращих віршів про кохання.

Анна Керн набагато пережила Пушкіна, а похмурим зимовим днем 1837 р. спостерігала з вікна свого будинку, як везли труну з тілом поета в останню путь. Проте, попри безумовний автобіографізм поезії, не варто ототожнювати почуття ліричного героя і самого О. Пушкіна, адже ставлення поета до Анни Керн не було такими ідеальним і безхмарним.

Життя ліричного героя вірша чітко ділиться на дві частини: з коханою і без неї. Без кохання воно пусте і нічого не варте. Єдине, що рятувало ліричного героя від розпачу, – спогади про кохану. Але з часом і це зникло, бо “мрії чарівничі // розвіяв вітер часу злий”, і ліричний герой забув про своє кохання. Однак усе змінилося, коли він знову побачив кохану. Його душа відродилася…

1. Проаналізуйте композицію вірша “Я мить чудову пам’‎ятаю…”. Як змінюється настрій ліричного героя від частини до частини?

2. Чи є у вірші “Я мить чудову пам’‎ятаю.” слова, які передають конкретні риси коханої ліричного героя? Чому, на вашу думку?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ДО А. П. КЕРН – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799-1837) – РОМАНТИЗМ