Дихальний коефіцієнт

Щоб з’ясувати, які речовини окислюються в організмі, визначають дихальний коефіцієнт – відношення виділеного CO2 до поглиненого O2 (CO2/O2).

    При окисленні вуглеводів дихальний коефіцієнт дорівнює 1; При окисленні жирів – 0,7; Білків – 0,8; При змішаній їжі дихальний коефіцієнт у людини дорівнює 0,85-0,9.

Зменшення дихального коефіцієнта при окисленні жирів або білків обумовлено тим, що O2 в цьому випадку використовується не тільки для утворення CO2, а й для утворення інших сполук (наприклад, води, сечовини). При окисленні вуглеводів весь O2, який надійшов в організм, використовується на окислення вуглецю, а для утворення води достатньо O2, який міститься у вуглеводах.

Отже, дихальний коефіцієнт – показник того, які харчові речовини окислюються в організмі.

Калорічний коефіцієнтами O2 або СO2 є кількістю теплоти в джоулях, яка утворюються в організмі при використанні 1 дм3 O2 або при виділенні 1 дм3 CO2.

Враховуючи дихальний коефіцієнт, можна обчислити калорічний коефіцієнти.

При різному дихальному коефіцієнті при споживанні 1 дм3 O2 звільняється теплова енергія в килоджоулях.

Дихальний коефіцієнт незначно змінюється при тривалій м’язовій роботі малої і середньої інтенсивності. Якщо до цієї роботи він був низький, то при її виконанні він підвищується, і, навпаки, якщо був високий, то знижується. При короткочасній, дуже інтенсивній роботі дихальний коефіцієнт різко збільшується і досягає 2,0 і більше. Максимальна його величина спостерігається не тільки під час цієї роботи, але і відразу після її закінчення. Це залежить від високої концентрації водневих іонів в крові, яка збуджує дихальний центр, що призводить до посиленого виділення CO2, а поглинання O2 в цей час різко знижене завдяки зменшенню кровотоку. У тренованих людей дихальний коефіцієнт при однаковій м’язовій роботі нижче, ніж у Нетренованих.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Дихальний коефіцієнт