Home ⇒ 👍Література ⇒ ДИВОВИЖНА ДРУЖБА – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей
ДИВОВИЖНА ДРУЖБА – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей
Люблю я бродити по лісі, слухати зелений шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій мотив, на свій лад. Сосна сухо виспівує вгорі, бо крізь віти її з присвистом пролітає вітер. Дуб густо шелестить, наче з металевим гудінням. Ніжно, мрійно ворушать своїм листячком осика і верба…
Ось чому я не пропускаю можливості побувати в лісі у знайомого лісника. Там я всі стежки і всі чудові галявинки знаю.
Приїхав до нього цього літа і був вражений дивовижною дружбою.
Лісник знайшов лисячу нору, розкопав її і забрав лисенят. Одвіз він їх у зоопарк, а собі одного залишив. Лисеня стало зовсім ручним, стрибало людям на руки, а особливо любило свого господаря. Коли вже лисеня підросло, довелося посадити його на цеп у дворі. А щоб собаки його не розірвали – обгородити дротяною сіткою…
Ми знаємо казочку про те, що лисиця впіймала півня і понесла кудись світ за очі, щоб поласувати курятиною. Насилу півень обманув ту лисицю… Та відомо ж і те, що ніколи не пропустить лисиця можливості вкрасти курку, особливо взимку.
А тут я натрапив на зовсім інше… Повів мене мій знайомий лісник показати своє лисеня. А воно вже й величеньке. Кинулося до свого господаря, скавчить стиха, лащиться.
За нами вбігло рябеньке кошенятко і вже величенький півень, червоний, мов огонь, хвіст, як віяло.
– Оце дивіться, нерозлучні друзі, – каже лісник.
– З півнем у дружбі? – здивувався я.
– Атож… Ось вийдемо, подивитеся.
Лісник ще погладив свого вихованця, і ми вийшли із загорожі. Стоїмо, дивимося. Лисеня лягло біля своєї будки. Кошеня притулилося до нього, а півень і собі підійшов і сів з другого боку, щось там сидячи подзьобує.
– Ну як вам? – питає лісник і сміється. – Сам вперше в житті таке спостерігаю. І уявіть собі, коли довго немає півня чи кошеняти, лисеня сумно скавчить, неначе кличе їх. А тільки заявляться, веселішим стає, спокійно собі лежить, як оце й зараз.
А півень йому ще й наспівує. А кошеня й ночує з ним у конурі або просто на землі, притулиться і близенько муркотить собі…
Таку дивовижну дружбу спостерігав я.
(7 votes, average: 4.14 out of 5)Related posts:
- ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат. Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, […]...
- ЇДАЛЬНЯ НА ДЕРЕВІ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей У дитячому садку в кімнаті на великому вікні висить клітка. А в клітці живе чижик. У нього зелені груди, аж жовті. І весь він хоч і сіренький, але підфарбований зеленим. Чижик такий непосидячий і веселий. Він або співає, або лазить по дротинках. Ото причепиться лапками, повисне головою вниз і дивиться на дітей своїми бистрими-бистрими чорненькими […]...
- ПОКИНУТЕ ГНІЗДО – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій висять на тонесеньких ніжках. Пахучі, чудові конвалії. Ще багато різних жовтих, рожевих і синіх квітів. Веселий місяць, цей травень! Збіглися хлопці на вулиці. Куди йти гуляти? Василь каже: – Ходімо в ліс гуляти, […]...
- ХАТА ХЛОПЧИКА-МІЗИНЧИКА – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Оповідання І Важко жити на світі Денисові… І знаєте чому? Дуже він малий! Такий малий, що мати називає його хлопчиком-мізинчиком. Іноді Денис навіть і заплаче на самоті, так хочеться йому бути великим. Та й мати частенько говорить – ріс би ти, Денис, швидше, помічником був би. Тут ще діти в школі взнали, що мати називає […]...
- ВЕСНА ІДЕ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони волохаті, неначе брудні, нависають над землею, а ми поглядаємо на небо, питаємо: – Коли ж ти, сонечко любе, розтопиш весь сніг і сріблясті ручайки полинуть у річки, в яри? Та ось повертаєшся з школи і мружиш очі від яскравого світла. Сонце вже бавиться. Ще […]...
- ХІБА ВІД НІЧОГО ТАК ТІКАЮТЬ? – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Погляньте, який кольористий стоїть ліс! Влітку він був зелений, а зараз осінь, і листя пожовкле. Ніби хтось пофарбував ліс у таку світло-жовту фарбу. А підійдіть ближче: одне дерево жовтувате, інше темніше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям! Пішли хлоп’ятка в ліс гуляти. Весело бігати по м’якому й жовтому листю. Шелестить під ногами. […]...
- ЛАСТІВКА – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Вже помалу вечоріло. А може, нам тільки здавалось, що незабаром вечір, бо на заході, закриваючи півнеба, заступила сонце широка чорна хмара. Вона віщувала на ніч дощ або принаймі густий туман. Ми з Олею вийшли з прозорого гаю і помітили, що осінньої пори ліс здається не такий вже густий, навіть коли ще й не падає листя […]...
- ЖОВКНЕ ЛИСТЯ – ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО – Українська література – Література для дітей Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо вронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого гілля. А яка ніжна, золота берізка на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосен. Вона опустила свої віти і теж журиться, […]...
- ДУБ ПІД ВІКНОМ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Молодий лісник побудував у лісі велику кам’яну хату й посадив дуба під вікном. Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник. І ось через багато літ, коли лісник став дідусем, дуб розрісся так, що закрив вікно. Стало темно в кімнаті, а в ній жила красуня – лісникова внучка. – Зрубайте дуба, дідусю, […]...
- НАД КОЛИСКОЮ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей Пісня матері Спи, мій малесенький, спи, мій синок… Я розкажу тобі безліч казок! Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть […]...
- ВЕСНА – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей “Теплінь. Весна іде!” – Сказала так бабуся. Весна іде? Та де? Коли в вікно дивлюся – Аж справді йде весна. Ось стала біля ставу, Всміхнулася ясна І кинула купаву. Купава розцвіла, На хвилях загойдалась. Весна ж у ліс пішла, Ішла і усміхалась. Дерева ожили! Весна їх всіх вітала І листом із поли Їх рясно обсипала. […]...
- ДВА ХЛОПЧИКИ НА СТАВОЧКУ… – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей Два хлопчики на ставочку Ловлять рибку в холодочку, Золотеньку і срібленьку, І велику, і маленьку. Прийшла мати рибку взяти, На вечерю їх позвати, А хлопчики і не чують, На рибоньку все чатують. Із кошиком пішла мати Вечеряти готувати, Варить юшечку з линами, Вихвалятися синами. Прийшли хлопці, мовчки сіли, Ось юшечки попоїли І на возі лягли […]...
- ПРО ШКІЛЬНІ РАДОСТІ – ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ – Українська література – Література для дітей Мамко, мамко, куп мі книжку, Тинту, папір і табличку, Бо я піду до школи Учитися поволі. Повідають, що у школі Діти знають доброй долі, І я би хотів знати, Як ся треба справувати, Діти в школі ся робити Учать й гарно говорити, Знають тонко співати, Кожному честь давати. Треба мудро, чесно жити, Там учаться, як […]...
- БДЖІЛКА І ЗОЗУЛЯ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей “Бджілко! – крикнула зозуля, – Сядь, спочинь зо мною. Любо, мило спочивати В холодку весною! Будем звідси ми дивитись, Як земля радіє, Як горить і сяє сонце, Як садок біліє. Будем слухати з тобою, Як степи співають, Як шумлять широкі ріки, Як вітри гуляють”. “Ой зозуленько ледача, – Бджілка одказала. – Чи не гріх тобі […]...
- РАДІСТЬ ВЕСНИ – ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ – Українська література – Література для дітей Уже весна зеленая Настала нам, веселая, О, то радість велика Кожного чоловіка. Уже сонце тепленькое Зігріває маленькое Зерно, квіти і траву, Вилудить всю потраву. Од радостей земля-мати Трепеще, і всі теплоти Приймає весело, Мороз біжить у нило. Уж на буках брест пучніє, І листя уж зеленіє, Липа уже пукає, І береза сік дає. Пташки гласно […]...
- ЗАГАДКИ – ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ – Українська література – Література для дітей Ходить вдень і вночі, Хоч ноги не має; Дзвонить опівночі, Як ся здогадає; Час він точно числить, Хоч ніколи не мислить. (Годинник) Хоч в школі буваю, Сама нич не знаю, Однако ж мудрості Другим подаваю; Од мене хоч німий Язика ся учить, Хто хоче, од мене Розуму получить. (Книга) Два сини, два батьки Три риби […]...
- КУРОЧКА РЯБА І ЛИСИЦЯ – ЮРІЙ ЯРМИШ – Українська література – Література для дітей Жила-була на світі курочка ряба. Та сама, що колись бабусі з дідусем яєчко знесла – не просте, а золоте. І ось сталося, що в курник до тієї курочки влізла лисиця. Як стрибне до неї, зубами як клацне! Та не встигла хитра. Курочка миттю злетіла на сідало й питає: – Лисице, а чому у тебе такі […]...
- ЗИМІВЛЯ ЗВІРІВ – КАЗКИ ПРО ТВАРИН – Українська література – Література для дітей В одного ледачого й злого хазяїна був Віл. Роботящий Віл був. Багато роботи всякої робив, – а Вола за все це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому. Прийшла зима лютая: стужа, холод, голод. – Покину я хазяїна, піду світ за очі… Гірше не буде. І покинув він хазяїна. Йде віл, іде, а […]...
- ПРО БОРОТЬБУ ЮНАКА-КОЖУМ’ЯКИ З ПЕЧЕНІЖИНОМ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей У літо 992 пішов Володимир на хорватів. Коли ж повертався він з хорватської війни, прийшли печеніги на той бік Дніпра від Сули. Володимир виступив проти них і зустрів їх на Трубежі коло броду, де тепер Переяслав. І став Володимир на цій стороні ріки, а печеніги на тій, і не насмілювалися ні наші туди перейти, ні […]...
- ТРИ БРАТИ – ЗАСНОВНИКИ КИЄВА – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми… І були три брати: один на ймення Кий, а другий – Щек, а третій – Хорив, і сестра їхня – Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, […]...
- ЖУРАВЕЛЬ ТА ЧАПЛЯ – Ольга Косач (ОЛЕНА ПЧІЛКА) – Українська література – Література для дітей Казка Був собі Журавель, і подумав він оженитися. “Кого ж би то взяти? Візьму чаплю! – думає Журавель, – вона мені по мислі, якраз для мене!” От приходить до Чаплі, та й каже. – Ні, щось я не маю охоти за тебе іти! – Ну, як не маєш, то не маєш, Бог з тобою! – […]...
- ІЗ “ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДІТЯМ” – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і батьком своїм і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас з оцим словом. Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а […]...
- ОСЕЛ I ЛЕВ – ІВАН ФРАНКО – Українська література – Література для дітей Був собі Осел. Багато було йому праці у господаря. “Давай, – думає, – втечу у ліс і буду жити на волі! Буду собі пастися в лісі, і хто мені що зробить?” І, не довго думавши, втік від господаря у ліс. Добре йому там. Пасеться, де хоче, нічого не робить, ніхто його не б’є, – відколи […]...
- ПІСЕНЬКА ДЛЯ ЖУРАВЛІВ – МИКОЛА ПЕТРЕНКО – Українська література – Література для дітей – Це ж летіть вам, журавлі, Ген від рідної землі!.. День летіти, два летіти, Потім ще багато днів. Заспіваймо, діти, пісню Для журливих журавлів: “Жив собі журавель Та журавочка, Накосили сінця Повні ясельця – Можна зиму переждати, Скубти сіно та співати: – Жив собі журавель Та журавочка, Накосили сінця…” Пісня ця без кінця, Пісня ця […]...
- ДЕ НОЧУЄ ВОДЯНА ЛІЛЕЯ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Є у ставу біла квітка – водяна лілея. Росте вона собі в воді. Радісно розкриває свої пелюсточки до сонця. Сідає на білу квітку метелик. Хоче переночувати, бо вже вечір наближається. Раптом квітка говорить: – Лети, метелику, шукай собі інших квіток, бо я лягаю вночі спати під водою. – Чому? – дивується метелик. – Бо […]...
- ХАЗЯЙСТВО – Ольга Косач (ОЛЕНА ПЧІЛКА) – Українська література – Література для дітей Не мав добрий чоловік Та із чого жити, Мусив собі курочку купити: А курочка по сінечках Кудкудах-кудкудах! Не мав добрий чоловік Та із чого жити, Мусив собі качечку купити: А в качечки носки – плоскі, А курочка по сінечках Кудкудах-кудкудах! Не мав добрий чоловік Та із чого жити, Мусив собі гусочку купити: А гусочка ге-ге-ге, […]...
- БІДА НАВЧИТЬ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – Українська література – Література для дітей Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти, – де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з’їсть. Тільки й того, […]...
- В ТОВАРИСТВІ ДЖМЕЛЯ – ІВАН ДРАЧ – Українська література – Література для дітей Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене. Беру його із затінку, кладу На щире сонце – в затишок осоння. Джмелями літаки собі гудуть, І джміль до них гуде собі спросоння. Я потім забуваю про джмеля. А […]...
- ПРО ПЕРЕКЛАДАННЯ КНИГ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – Українська література – Література для дітей Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: […]...
- ЗОЛОТЕ ЯЄЧКО – ОЛЕСЬ ДОНЧЕНКО – Українська література – Література для дітей Ну й ловко грає Андрійко на пищику! Ви ніколи не чули, як він грає? Пищик у нього як живий. Схоче Андрійко – і заспіває він у нього тоненько-тоненько, як комар. Схоче – обізветься товсто, загуде, як джміль. А буває, закукурікає, як молодий півник, – і голосисто, і трошки хрипло. А подумати тільки – звичайний пищик […]...
- ЖУРАВЕЛЬ – ПІСНІ-ІГРИ – Українська література – Література для дітей Коли гра тільки починається, “журавель” (якого обирають із дітей) походжає собі в колі і час від часу робить так, ніби завзято смиче щось дзьобом – щипає коноплі. Думає, певно, що його ніхто й не бачить. Коло не може цього журавлеві подарувати і починає докоряти йому: Занадився журавель, журавель До бабиних конопель, конопель. Сякий-такий журавель, Сякий-такий […]...
- НА ВЕЛИКДЕНЬ, НА СОЛОМІ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – Українська література – Література для дітей На Великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили. Кому шапочку смушеву, Чобітки шкапові, Кому свитку. Одна тілько Сидить без обнови Сиріточка, рученята Сховавши в рукава. – Мені мати куповала. – Мені батько справив. – А […]...
- ЦАП ТА БАРАН – КАЗКИ ПРО ТВАРИН – Українська література – Література для дітей Був собі чоловік та жінка, мали вони Цапа й Барана. І були ті Цап та Баран великі приятелі – куди Цап, туди й Баран: Цап на город на капусту – і Баран туди, Цап у сад – і Баран за ним. – Ох, жінко, – каже чоловік, – проженімо ми цього Барана й Цапа, а […]...
- ЗАЙЧАТКО Й ХЛОП’ЯТКО – Ольга Косач (ОЛЕНА ПЧІЛКА) – Українська література – Література для дітей Зайчик сірий плиг та скок З поля чистого в лісок. Через пень, рівчак, колоду; Ненароком якось в воду, Спотикнувшись, зайчик – бух! Де не взявся тут пастух: Невеличке те хлоп’ятко Пасло в лісі десь ягнятко. Отже, скинувши торбинку Та полатану свитинку, Хлопчик кинувся в озерце. А в зайчатка з жаху серце, Як та пташка, в […]...
- СКАЖУ ВАМ БАЙКУ – ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ, НЕБИЛИЦІ – Українська література – Література для дітей Скажу вам байку: Курив пес файку На довгім цибушку, Спалив собі вушко. – Де те вушко? – На столі лежало. – А де той стіл? – Вогонь спалив. – А де той вогонь? – Вода загасила. – А де та вода? – Горобчики випили. – Де ті горобчики? – На дереві сиділи. – Де те […]...
- СОНЕЧКО ТА ДОЩИК – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Якось сонечко казало: – Буду все собі світити! – Почув дощик: – Пуття мало, От я краще буду лити! – З тебе людям холод, слота, – Каже сонечко і слуха. Відрік дощик: – Не робота, Як почнеться і посуха. Зазмагались. – Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? – А без мене, – дощ доводить, – […]...
- КОРОЛИК І ВЕДМІДЬ – ІВАН ФРАНКО – Українська література – Література для дітей Ішли Ведмідь з Вовком в лісі, аж ось зацвірінькала якась пташка у корчах. Підійшли ближче, а маленька пташка з задертим хвостиком скаче по гілках та й цвірінькає. – Вовчику-братику, а що це за пташка так гарно співає? – запитав Ведмідь. – Цить, Ведмедю, це Королик! – шепнув Вовк. – Королик? – прошепотів і собі переляканий […]...
- ВЕЛИКИЙ І МАЛИЙ – ВАЛЕНТИН БИЧКО – Українська література – Література для дітей Жили собі сусіди На вулиці одній, Два хлопці-непосиди – Великий і малий. В усім були несхожі Сусіди-хлопчаки. Один поводивсь гоже, А другий – навпаки. Малий свої уроки Виконує весь час, Великий по два роки Даремно ходить в клас. Малий, узявши книжку, Дідусеві чита. Великий тягне кішку Із тину за хвоста. Малий дає дорогу Малятам з […]...
- КАЗКА ПРО БРАТИКА ТА СЕСТРИЧКУ – ЮРІЙ ЗБАНАЦЬКИЙ – Українська література – Література для дітей І Чирик був старим, досвідченим горобцем. Його дзьобик аж почорнів від часу, а колись чорні баки біля очей стали зовсім сивими. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим. Дивився він на все зверхньо, ніколи не сумував і був упевнений у своєму щасті. – Ще не народився […]...
- СОН – На панщині пшеницю жала – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – Українська література – Література для дітей (“На панщині пшеницю жала…”) На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку під снопом. Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий, Уже засватаний, жонатий – На вольній, бачиться, бо й сам […]...