ДІТЯМ – Микола Вороний

Сніжинки

Білесенькі сніжиночки,

Вродились ми з води;

Легенькі, як пушиночки,

Спустилися сюди.

Ми хмарою носилися

Від подиху зими,

І весело крутилися

Метелицею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,

Як дітоньки малі,

І линемо до матінки –

До любої землі.

Але вітрець буйнесенький

Жене та крутить нас.

Не дми, не дми, дурнесенький,

Бо вже нам спати час.

Матуся наша рідная

Холодна і суха,

Бо дуже змерзла, бідная,

Вона без кожуха.

Отож її нагріємо,

Устелимо сніжком.

Мов ковдрою, накриємо

Легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою

Вона спочине в сні,

Щоб зеленню пахучою

Прибратись навесні!

Щоб з ниви колосистої

Був добрий урожай –

То й долі променистої

Зазнає рідний край!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ДІТЯМ – Микола Вороний