Династія Рюриковичів

Початок династії Рюриковичів пов’язують з покликанням варягів – трьох братів: Рюрика, Синеуса і Трувора для правління на Русі (862 рік). Саме від князя Рюрика і вів своє походження рід Рюриковичів. Вони були першою династією князів і царів, які княжили на Русі.

До їх приходу, на Руських землях діяла влада народу (племен), почалися міжплемінні війни і було вирішено закликати князя з боку, який би керував ними.

Незважаючи на те, що Рюрик вважається засновником роду, історики називають родоначальником династії Рюриковичів київського князя Ігоря – сина Рюрика.

Правителі династія Рюриковичів управляли руською державою понад 700 років.

Правління династії Рюриковичів

Під час правління перших князів з роду Рюриковичів (Олега Рюриковича, Ігоря Рюриковича, Ольги – дружини князя Ігоря і його сина Святослава) було покладено початок формуванню єдиної держави:

    Князь Олег – в 882 році місто Київ став столицею Київської Русі; Князь Ігор – в 944 році Русь уклала перший мирний договір з Візантією; Княгиня Ольга – в 945 році введення оброків (фіксований розмір данини) і в 947 році адміністративно-територіальний поділ новгородської землі; Князь Святослав – в 969 році введена система намісництва, в 963 році підпорядкування Тмутараканського князівства Русі.

Час правління Володимира 1 і Ярослава Мудрого (кінець 10-го перша половина 11-го століття), вважається часом розквіту держави:

    Володимир Святий – у 988 році Хрещення Русі (прийняття православної віри) – подія, яка позитивно вплинула на подальший розвиток держави; Ярослав Мудрий – Русь звільнилася майже на 25 років від набігів кочових племен і стала європейською державою.

Під час правління Ярославичів і Володимира Мономаха (друга половина 11 століття – друга половина 12 століття) було покладено початок феодальної роздробленості в 1097 році на Любечському з’їзді князів.

У другій половині 12-го і до середини 13-ого століть на Русі правили:

    Юрій Долгорукий; Андрій Боголюбський; Всеволод Велике Гніздо.

У цей час утворилося Володимиро-Суздальське князівство.

З середини 13-ого та до кінця 14-ого століть на північно-західних і північно-східних руських землях утворилося татаро-мангольское ярмо (початок періоду Золотої Орди). Вони захопили безліч міст і в 1240 році зруйнували Київ. Розгром татаро-монгольського війська був здійснений в 1380 році під час Куликовської битви.

Під час правління Івана Калити, центром всіх руських земель стала Москва.

При Дмитрі Донському був побудований перший кам’яний кремль в Москві.

При Василі 2 були ліквідовані всі дрібні уділи всередині Московського князівства і укріплена великокнязівська влада.

Під час правління Івана 3, Василя 3 і Івана Грозного, почалося утворення Московської централізованої держави і станово-представницької монархії.

Кінець правління Івана Грозного пов’язують з настанням “Смутного часу”, однієї з багатьох причин, через яку припинилася династія Рюриковичів.

Останнім царем династії Рюриковичів був син Івана Грозного – Федір Іванович Рюрикович.

Оскільки у царя Федора не було дітей, а його брат Дмитро був убитий, на Федорі і обірвалося родинне дерево Рюриковичів. Царем Московським і всієї Русі після смерті Федора став Борис Годунов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Династія Рюриковичів