Динаміка світового населення
У другій половині XX в. великі зміни відбувалися не тільки в економіці, але і в населенні світу (див. статтю “Населення Землі”). За першу половину XX століття чисельність жителів планети зросла приблизно і півтора рази. У другій половині кількість землян більш ніж подвоїлося, тобто чисельність населення стала рости швидше. Для переходу населення світу від 3 до 4 млрд. було потрібно 15 років, від 4 до 5 млрд. – 12 років, від 5 до 6 млрд. – 10 років. Однак збільшення чисельності відбувалося по-різному в окремих регіонах світу.
Динаміка чисельності світового населення по окремих регіонах таблиця Зростання населення в регіонах відбувається в основному за рахунок природного приросту, який є різницею між народжуваністю і смертністю. Певну роль можуть грати і зовнішні міграції. Природний приріст досяг максимальної величини в країнах, що розвиваються. Наприклад, в Африки населення щорічно зростає приблизно на 3%, а в Європі всього лише на 0,2%. Дуже висока народжуваність і високий природний приріст обтяжують і без того слабку економіку країн, що розвиваються. Як було написано в одній з доповідей: “… Неконтрольована народжуваність виснажує ресурси країн, що розвиваються, гальмує їх економічне зростання, підвищує ризик виникнення епідемій, породжує величезні потоки біженців…”
Ці проблеми виникали і раніше. Так, ще наприкінці XVIII в. англійський економіст Т. Мальтус опублікував роботу “Досвід про закон народонаселення…”, у якій зробив висновок про те, що чисельність населення зростає в геометричній прогресії і буде постійно випереджати зростання виробництва засобів існування (в т. ч. і продовольства), що збільшується тільки в арифметичній прогресії (реально ці прогресії виглядають таким чином: 2,4,8,16,32 … і відповідно 2,4,6,8,10 …). Здавалося б, пророцтву Т. Мальтуса не судилося збутися: в XIX і XX ст. швидко зростало виробництво продовольства, народжуваність стала знижуватися, але все це стосувалося в основному розвинених країн. Продовольчі проблеми і злидні значної частини населення не тільки не пом’якшилися, але навіть загострилися, перетворившись на глобальні.
Залежно від величини показників народжуваності, смертності та природного приросту в сучасному світі можна виділити три типи відтворення населення.
типи відтворення населення табліцаВнутрі регіонів існують великі відмінності. Наприклад, відповідно Австралія має показники, близькі до сучасного типу відтворення населення, а Океанія – близькі до традиційного.
Головна тенденція сучасного світового демографічного розвитку полягає в поступовому переході від традиційного до сучасного типу відтворення.
Концепція демографічного переходу обгрунтовує періодизацію розвитку людства відповідно до етапами соціально-економічного розвитку суспільства. Зазвичай виділяють чотири стадії демографічного переходу, які характеризуються поступовим зниженням народжуваності і смертності.
Природний приріст спочатку зростав, досягнувши максимуму на стику аграрної та індустріальних епох, а потім став поступово знижуватися. Настає період його стабілізації. Деякі вчені вважають, що в перспективі можливе значне збільшення смертності через старіння населення і припинення природного зростання чисельності світового населення.
В даний час у віковій структурі світового населення спостерігаються дві протилежні тенденції. У розвинених країнах зростає частка старших вікових груп – відбувається старіння населення. У країнах, з їх високою народжуваністю, спостерігається омолодження населення. Між цими двома полюсами знаходиться і проміжна група країн, в яких частка старших віків і дітей знаходиться в рівновазі.
Перший тип можна назвати прогресивною структурою, для якого характерна висока частка дітей. Другий тип – стаціонарний, при якому частка “старих і малих” врівноважені. Третій тип, для якого характерна велика частка старших вікових груп, називається регресивним. Вікову структуру населення можна побачити і за показником тривалості життя: чим вище в країні тривалість життя, тим більше частка старших віків. У розвинених країнах середня тривалість майбутнього життя населенні становить майже 80 років, причому у жінок вона ще вища, а у чоловіків трохи нижче середніх показників. У японок вона становить 83 роки, у француженок і мешканок Швейцарії – 82, у канадок і австралійок – 81. Найдовше живуть чоловіки в Японії – 76 років, в Ізраїлі, Швеції, Австралії та Греції – по 75 років.
Відмінності в статевому складі світового населення не настільки великі. Загалом, можна сказати, що кількість чоловіків і жінок у світі приблизно однаково, т. к. на 100 жінок припадає 102 чоловіки. “Сильна стать” помітно домінує лише в Азії, а в Європі, а також в США і Канаді помітно більше жінок. Взагалі жінок має бути більше скрізь, т. к. вони живуть довше, їх організм біологічно сильніше чоловічого (але саме біологічно) – адже вони продовжувачки роду людського. Велика чисельність чоловіків в окремих регіонах пояснюється в першу чергу соціально-економічними причинами: нерівноправне становище жінки в суспільстві, ранні шлюби, велика кількість дітей, низький рівень медичного обслуговування і т. д. Наприклад, в Індії з 15 млн. щорічно народжуються дівчаток 5 млн. не доживають до повноліття, що пояснюється їх нерівноправним становищем у сім’ї, де хлопчикам приділяється більше уваги.
Переважання чоловіків може бути викликане і значною імміграцією в країну чоловічої робочої сили. Особливо це помітно в деяких нафтовидобувних країнах Південно-Західної Азії, де чоловіків у 1,5-2,0 рази більше, ніж жінок (у Кувейті, Бахрейні, Катарі, ОАЕ).
Половікових піраміди населення Малі та Канади Віковий і статевий склад населення графічно зображують у вигляді статевовікових пірамід, в яких по вертикалі позначені вікові групи, а ліворуч і праворуч, по горизонталі, показана чисельність чоловіків і жінок у кожній групі. Залежно від статево-вікової структури піраміда може виглядати по-різному.
На піраміда обов’язково вказують рік, на який наведено дані. В іншому випадку провести її грамотний аналіз неможливо, т. к. незрозуміло, на який період доводитися та чи інша вікова група.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)