Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання

Розвиток пізнавального процесу має наступну логіку: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.
Знання людини спочатку існує у вигляді певних образів свідомості. Але ці образи неоднакові за характером свого формування і за способами руху, мають свою специфіку. І отже виникає питання про те, як складається структура знання.
Найпростішою, елементарною формою чуттєвого пізнання є відчуття. Відчуття виникає в мозку людини в результаті впливу на органи чуття будь-яких об’єктів. Матеріальне вплив тієї чи іншої речі, породжуючи матеріальну реакцію організму, одночасно перетворюється в нове, не властиве самому предмету якість – його суб’єктивний образ. Таким чином, відчуття є суб’єктивним ідеальним чином предмета, оскільки відображає, переломлює вплив предмета через призму людської свідомості. Саме через відчуття людина отримує всю первинну інформацію про об’єктивному світі.
Відчуття – це чуттєвий образ окремих сторін, процесів, явища об’єктивного світу. В силу активної діяльності людської свідомості образи відчуття, вступаючи в людський мозок, піддаються активній обробці і перетворюються на образи сприйняття.
Сприйняття – це цілісний чуттєвий образ предметів, процесів даних за допомогою спостереження. Сприйняття зароджується і існує у свідомості як форма активного синтезу різноманітних проявів предметів і процесів, яка нерозривно пов’язана з іншими актами пізнавальної діяльності. Саме тому процес сприйняття носить активний і творчий характер.
Цілісні чуттєві образи сприйняття в результаті інтенсивної взаємодії людини з навколишнім середовищем накопичуються в його свідомості Накопичення і збереження цих образів у свідомості людини здійснюється через пам’ять. Не випадково філософи і психологи називають пам’ять “комори образів”. Завдяки пам’яті ми можемо утримувати і відтворювати цілісний образ навіть тоді, коли він нам безпосередньо не даний. У цьому випадку функціонує більш складна форма чуттєвого пізнання – представлення. Уявлення – це опосередкований цілісний чуттєвий образ дійсності, що зберігається і відтворений у свідомості за допомогою пам’яті.
Відчуття, сприйняття та уявлення в абстракції можна розглядати як послідовні етапи формування образів чуттєвого відображення дійсності. Але в реальному процесі пізнання вони діють взаємопов’язано, впливаючи один на одного і відчуваючи впливу раціональних форм пізнання, логічного мислення.
Раціональне пізнання, логічне мислення розглядається як другий, більш високий рівень пізнання (в раціоналізмі воно може передувати чуттєвого пізнання, напр., У формі “вроджених ідей” – форм, чисел, вищих цінностей; до формули емпіризму “немає нічого в розумі, чого раніше не було в почуттях “, раціоналіст Лейбніц додає:” крім самого розуму “). Мислення – це активний процес пізнавальної діяльності свідомості. Воно діє на тому рівні, де немає безпосереднього контакту з об’єктивною дійсністю. Мислення спирається на результати чуттєвого пізнання і дає узагальнене знання. Прихильники діалектичного матеріалізму дають таке визначення мислення. Мислення – це цілеспрямоване, опосередковане і узагальнене відображення у свідомості людини істотних властивостей і відносин дійсності.
Мислення здійснюється в трьох основних формах: поняття, судження і умовиводи. Поняття – це форма думки, у якій відбиваються загальні, істотні властивості, зв’язки і відносини дійсності. Поняття і кончина зближує те, що їх зміст носить узагальнений і опосередкований характер. Але між ними є й відмінності. Подання дає наочний образ дійсності. Зміст поняття позбавлене наочності. У поданні відображені загальні ознаки об’єктів, в понятті ж рівень узагальнення доведений до виділення істотного.
Поняття виникають і існують у свідомості людини в певному зв’язку, у вигляді суджень. Думки про щось поняттями – це означає судити про нього, виявляти його певні зв’язки і відносини. Судження – це така форма думки, в якій за допомогою зв’язку стверджується (або заперечується) що-небудь про що-небудь.
До того чи іншого судження людина може прийти або шляхом безпосереднього спостереження будь-якого факту або опосередковано з допомогою умовиводи. Умовивід – це форма думки у вигляді міркування, в ході якого з одного або декількох суджень, іменованих посилками, виводиться нове судження, яке називається висновком або слідством. Наприклад, із двох суджень – “всі елементарні частинки мають масу” і “X – знову відкрита елементарна частинка” – логічно випливає висновок, що “X володіє масою”.
Чуттєве і раціональне як два ступені пізнання, які не протиставлені один одному. Вони перебувають у постійній взаємодії, утворюють нерозривну єдність пізнавального процесу. Раціональні форми пізнання неможливі без форм чуттєвого пізнання. Звідси вони черпають вихідний матеріал. У свою чергу, на рівні людської свідомості чуттєве пізнання перебуває під впливом раціонального пізнання. Відчуття, сприйняття, уявлення людини несуть в собі характеристики всієї духовно-інтелектуальної діяльності свідомості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання