Державний устрій і політична система Сінгапуру
Сінгапур – республіка парламентського типу. Статус країни як незалежної держави закріплений у Конституції, основу якої складали Акт про незалежність 1965, перероблені статті Конституції 1959 часів перебування у складі Федерації Малайзія. У березні 1980 опублікований текст чинного Основного закону.
Має єдину територіально-адміністративну систему, 21 муніципальний округ. Єдиний і найбільше місто – С.
Принципи державного управління засновані на стратегії “сінгапурізаціі” суспільства на базі китайського, малайського і тамільської етносів з метою створення єдиної нації. По суті утвердилася концепція мерітократіческого суспільства, де превалює принцип висування на керівні пости найбільш обдарованих громадян, що відбираються з усіх національних груп і соціальних верств. У якості “напівдержавній” релігії виступає конфуціанство, або концепція т. Н. конфуціанського динамізму, заснована на традиційних етичних нормах: цілеспрямованості, ощадливості, працьовитості, безумовному визнанні верховенства влади.
Вищий орган законодавчої влади – однопалатний парламент. Обирається шляхом прямого голосування на 5 років громадянами, що досягли 21 року. Склад парламенту формується з обраних депутатів, а також 6 парламентаріїв, призначених главою держави. Головує на засіданнях спікер, обраний з членів парламенту.
Вищий орган виконавчої влади – кабінет міністрів. Кабінет відповідальний перед парламентом і складається з 13 міністрів. Прем’єр-міністр – Го Чок Тонг призначений у листопаді 1990.
Глава держави – президент. Починаючи з 1991 обирається шляхом прямого голосування, має обмежене право вето. Президент – С. Р. Натан обраний у вересні 1999 на термін 6 років.
За основу виборчої системи прийняті правила і процедури, які діють у Великобританії, проте з поправками на місцеві умови.
Видатні діячі країни: Девід Маршалл, перший головний міністр самоврядної держави (1955-56); Юсоф бін Ісхак, перший президент С.; Лі Куан Ю, патріарх політичного життя, прем’єр-міністр самоврядної держави в 1959-63, в 1963-65 С. у складі Малайзії, в 1965- 90 незалежної країни.
В С. многопартйная система. Правляча партія – Партія народної дії (ПНД), створена в листопаді 1954. Інші – Демократична прогресивна, Демократичний альянс, Демократична, Партія національної солідарності, Партія справедливості, Малайська національна організація. Опозиція представлена??Робочою партією. Її лідер – Дж. Б. Джейяретнам.
Провідні організації ділових кіл: Сінгапурська федерація торгово-промислових палат, Китайська торгово-промислова палата, Індійська торгова палата, Міжнародна торгова палата, Малайська торгова палата та ін. З поч. 1970-х рр. діє Асоціація споживачів С. Її членом має право стати будь-який громадянин, який досяг 18-річного віку. Партія покликана інформувати про права споживачів, розбирати скарги.
З часу проголошення незалежності при владі перебуває ПНД. На загальних виборах 2001 вона знову здобула переконливу перемогу, отримавши св. 75% голосів виборців. У республіці підтримується міцна внутрішньополітична стабільність, висока ефективність системи та механізмів державного управління. Діє всеосяжна система регламентації внутрішньополітичного життя, заснована на глибоко проробленої юридичній базі. Як і раніше (починаючи з 1950-х рр.) В силі залишається закон про внутрішню безпеку, що дозволяє затримувати громадян на невизначений термін без санкцій судових органів. Діяльність опозиції контролюється владою.
Проводить динамічний зовнішньополітичний курс, орієнтований передусім на забезпечення економічних інтересів. Бере активну участь у діяльності АСЕАН, Асеановского регіонального форуму (АРФ), АТЕС, АСЕМ (діалогового форуму Азія-Європа). Розглядає присутність США в Тихоокеанському регіоні в якості основного умови забезпечення безпеки. Є учасником п’ятисторонніх оборонних домовленостей спільно з Австралією, Великобританією, Малайзією та Новою Зеландією. В 2001- 02 С. обирався непостійним членом Ради Безпеки ООН.
Відносинам з Малайзією, найближчим сусідом і економічним партнером, притаманні серйозні коливання: змінюються періоди зближення і гострої полеміки з питань перехрещуються інтересів. Проте в цілому домінує розуміння об’єктивної взаємозалежності двох країн.
Збройні сили, що налічують більше 60 тис. Чол., Були створені за допомогою ізраїльських радників і за зразком ВС Ізраїлю. Сухопутні війська – 50 тис. Чол., Військово-повітряні сили – 4,5 тис. Чол. ВС комплектуються на основі закону про обов’язкову військову службу. Головнокомандувач – президент країни. Політичне керівництво і вище управління здійснює прем’єр-міністр через Міністерство оборони. Оскільки С. не володіє оперативною територіальної глибиною, військова доктрина і концепція “передовий оборони” передбачають розвиток ЗС в якості сили стримування потенційного агресора на ранніх підступах, їх постійну боєготовність і насичення найсучаснішими системами зброї та військової техніки. Витрати на оборону – близько 5% ВВП (2001).
С. має дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР 1 червня 1968). С. заявив про визнання РФ як правонаступниці СРСР 2 січня 1992.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)