Державне регулювання інноваційних процесів

Інновація – це нововведення в тій чи іншій галузі, які раніше не використовувалося, але відкрите зараз, що приносить певну користь.

Механізми державного регулювання інноваційних процесів можуть бути наступними:

    Акумуляція коштів на наукові дослідження та інновації; Координація інноваційної діяльності, тобто визначення загальних стратегічних орієнтирів інноваційних процесів;
    стимулювання інновацій; Створення правової бази інноваційних процесів; Формування науково-інноваційної інфраструктури; Інституційне забезпечення інноваційних процесів; Регулювання соціально-екологічної спрямованості інновацій; Підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності; Регіональне регулювання інноваційних процесів; Регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів (науково-технічної та інноваційної кооперації, а також міжнародного трансферту інновацій).

Складність об’єкта і широта аспектів регулювання державою інноваційних процесів зумовлюють необхідність розробки державної інноваційної політики – комплексу цілей, а також методів впливу державних структур на економіку і суспільство в цілому, пов’язаних з ініціюванням та підвищенням економічної та соціальної ефективності інноваційних процесів. Заходи державної інноваційної політики повинні включати стимулювання конкуренції, інформатизацію суспільства, стандартизацію і сертифікацію продукції і послуг. Крім цього, держава повинна здійснювати підтримку інноваційної діяльності. Ця підтримка може здійснюватися прямими і непрямими методами. До прямих методів належать фінансування НДДКР та інноваційних проектів з бюджетних коштів, захист прав учасників інноваційної діяльності (створення державної патентно-ліцензійної системи), формування державної інноваційної інфраструктури й ринку інновацій, підготовка кваліфікованих кадрів, а також моральна підтримка інноваційної діяльності (вручення видатним вченим і новаторам державних нагород, присвоєння почесних звань і т. д.). Значення непрямих методів державної підтримки інновацій визначається насамперед тим, що опосередковане стимулювання потребує значно менших бюджетних витрат, ніж пряме фінансування, що особливо актуально для сучасної Росії. Серед заходів непрямого регулювання насамперед варто виділити різні податкові пільги, включаючи зменшення ПДВ, податку з продажів, пільгове оподаткування дивідендів, пільгове оподаткування прибутку і т. д. Непряма підтримка інноваційної діяльності може також здійснюватися за рахунок державної підтримки фінансового лізингу. Лізинг – це асигнування коштів для викупу машин і устаткування у виробника з подальшою їх передачею юридичним та фізичним особам у тимчасове користування за встановлену плату. Вельми дієвим заходом є державне страхування венчурного підприємництва, яке дозволяє створити необхідну інвестиційну базу для підтримки малого та середнього інноваційного бізнесу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Державне регулювання інноваційних процесів