Демографічний вибух у сучасному світі
Механізм демографічного вибуху в країнах, що розвиваються вивчений демографами детально і всебічно. Він став закономірним наслідком демографічної ситуації, що склалася в країнах Азії, Африки та Латинської Америки на початку другої половини XX в. Для цієї ситуації характерні дві головні відмінні риси.
- По-перше, після завоювання політичної незалежності ці країни отримали можливість більш широко використовувати світові досягнення медицини, зокрема в попередженні різного роду захворювань, особливо епідемічних. Сприятливо вплинули на зниження показника смертності, а також – на перші успіхи молодих держав у сфері економічного і культурного розвитку. У результаті коефіцієнт смертності за дуже короткий час знизився приблизно в два рази, причому до цього історія не знала подібного скорочення смертності за такий короткий термін! По-друге, на відміну від смертності, щодо народжуваності ще довго тривала традиційна демографічна поведінка, орієнтована на збереження її показників на високому і навіть дуже високому рівні. Нині щорічно з 145 млн дітей, 125 млн з’являються на світ в країнах що розвиваються.
Саме таке неспівпадіння в часі (несинхронність) змін у процесах народжуваності та смертності призвело до виникнення небувалого доти демографічного вибуху в більшості країн світу.
Нині відтворення населення яке розвивається можна поділити на три підгрупи.
Першу підгрупу формують країни, де ще повною або майже повною мірою проявляється пік демографічного вибуху. Для них як і раніше характерні дуже висока народжуваність і дуже високий природний приріст населення. На одну жінку в цих країнах припадає в середньому від 5 до 7-8 дітей, а середньорічний темп приросту населення становить від 1,6 до 4,8% .
Аналіз дозволяє зробити висновок про те, що більшість перерахованих в ній країн (першої підгрупи) відноситься до категорії найменш розвинених країн світу, розташованих в Тропічній Африці і Південно-Західної Азії. Згідно зі статистикою ООН, середньорічний приріст населення для всієї цієї групи країн у 1995-2000 рр.. становив 2,4%, а в деяких з них, як видно з наведених даних, був і того вище. Не дивно, що до 2006 р. загальна чисельність населення найменш розвинених країн світу зросла вже до 780 млн осіб. Крім найменш розвинених, до першої підгрупи належать і багато інших країни, що розвиваються: Африки, Азії, а також частково Латинської Америки й Океанії.
Всього в світі на початку XXI в. налічувалося 36 країн, в яких при сучасному рівні природного приросту населення його подвоєння має відбутися за 25 років або навіть ще швидше. В Африці таких країн 19. “Рекордсменами” серед них можна вважати Лівію і Того (подвоєння населення там може статися за 19 років), Сан-Томе і Прінсіпі (20), Нігер, Чад і Свазіленд (за 21 рік). У закордонній Азії таких країн і територій 11, а серед них особливо виділяються Палестина (подвоєння населення може статися за 5 років в секторі Газа і за 21 рік на Західному березі р. Йордан), Оман (за 18 років), Ємен і Мальдіви (за 21 рік). У Латинській Америці до групи країн з очікуваним подвоєнням населення за 25 років і менше потрапляють Гватемала, Гондурас і Нікарагуа, а в Океанії – Вануату, Соломонові Острови і Маршаллові Острови.
У другу підгрупу входять країни, що розвиваються, в яких за останні півтора-два десятиліття демографічний вибух уже явно пішов на спад. Хоча вони ще знаходяться в другій фазі демографічного переходу, в них вже відбувається зниження не тільки коефіцієнта смертності, але і коефіцієнта народжуваності. У результаті почав знижуватися і коефіцієнт природного приросту. Що ж стосується загального коефіцієнта народжуваності, то він у другій підгрупі вдвічі менше, ніж у першій. У півтора-два рази менші і середньорічні темпи приросту населення.
Як неважко помітити, в другу підгрупу входять країни, що розвиваються, більш “просунуті” в соціально-економічному розвитку. Період подвоєння населення в них коливається в межах від 35 до 55 років.
Нарешті, залишається ще Третя підгрупа країн, що розвиваються, яка вже фактично вступила в третю фазу демографічного переходу. Коефіцієнт народжуваності в них, як правило, не перевищує 15%, а середньорічний темп приросту населення – 1%. Прикладами таких країн можуть служити:
- Китай; Таїланд; Аргентина.
Особливо вражає динаміка зниження смертності в деяких великих країнах світу, що розвивається. У 1960-2005 рр.. величина цього показника в розвинених країнах зменшилася на 20%, а тих що розвиваються – в 2-3 рази:
- В Китаї – з 24 до 7%; В Індії – з 22 до 8; В Індонезії – з 23 до 6; В Бангладеш – з 28 до 9; Нігерії – з 25 до 17%.
Більш того, ще на початку 60-х рр. загальний коефіцієнт смертності в Китаї або Індонезії перевищував відповідний показник по розвинених країнах в два-три рази, а на рубежі XXI в. він став навіть нижче, ніж у більшості Розвинених країн.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)